Рішення № 19282861, 09.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/396

09.11.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Одеської філії ПАТ «Укртелеком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»

про стягнення 21 644,79 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Потатуєв В.П.

від відповідача: Вакуленко С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами до відповідача про стягнення 16 522,84 грн. суми індексу інфляції та 5 121,95 грн. 3% річних. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. у справі № 58/58 присуджено до стягнення з відповідача 83 872,27 грн. заборгованості, яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором оренди нерухомого майна товариства № 20-37 від 12.01.2009 р. Оскільки зазначена сума перед позивачем станом на 02.08.2011 р. не була погашена, позивачем за період з 21.07.2009 р. по 02.08.2011 р. нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 12.10.2011 р. судом на підставі ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 09.11.2011 р.

У даному засіданні позивач наполягав на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ «Телесистеми України» проти позову заперечує, зазначивши, що вимоги про застосування відповідальності, передбаченої п. 8.2 договору № 20-37 від 12.01.2009 р., заявлялись у справі № 58/58, тому повторне стягнення є безпідставним. Крім того, відповідач стверджував, що заявлена позивачем до стягнення в межах спору у справі № 58/58 сума вже містила в собі урахування інфляційної складової, оскільки п. 3.2.1 договору № 20-37 від 12.01.2009 р. визначав розмір орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, а тому повторне нарахування та стягнення інфляційних втрат є безпідставним.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.11.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Одеської філії ВАТ «Укртелеком»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»(орендар) укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 20-37 (далі –договір), відповідно до якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар зобов’язався взяти у строкове платне користування окремі приміщення (майно), розташовані в м. Одесі на 7-му технологічному поверху 7-ми поверхового будинку № 100, вул. Балківська, загальною площею 225,9 кв.м. –виробничих приміщень із них 225,9 кв.м. –технологічних приміщень для розміщення обладнання.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за преший (базовий місяць оренди майна згідно з додатком 3 становить 190,64 грн. за 1 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди 225,9 кв.м. всієї орендованої площі становить 43 065,90 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1 договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. у справі № 58/58 за позовом ВАТ «Укртелеком»в особі Одеської філії ВАТ «Укртелеком»до ТОВ «Телесистеми України»про стягнення 291 856,49 грн. позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телесистеми України” 83 872,27 грн. боргу. При цьому, задовольняючи позов у справі № 58/58 суд дійшов висновку, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов’язання за договором оренди нерухомого майна товариства № 20-37 від 12.01.2009 р. в частині сплати орендних платежів за вищевказане майно, у зв’язку з чим у останнього виник борг станом на 01.07.2009 р. у сумі 83 872,27 грн.

Судом встановлено, що вимоги про стягнення 3% річних від суми заборгованості та інфляційних втрат в межах розгляду спору у справі № 58/58 не заявлялись.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість у сумі 83 872,27 грн. сплачена ТОВ «Телесистеми України»12.08.2011 р., на підтвердження чого до справи надано платіжне доручення № 5174 від 12.08.2011 р.

Тож, суд прийшов до висновку про доведеність наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 83 872,27 грн. у період з 21.07.2009 р. по 02.08.2011 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, статті 283, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно зі ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Щодо тверджень відповідача, що заявлена позивачем до стягнення в межах спору у справі № 58/58 сума вже містила в собі урахування інфляційної складової, оскільки п. 3.2.1 договору № 20-37 від 12.01.2009 р. визначав розмір орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, зазначає, що відповідач помилково ототожню орендну плату, розмір та порядок нарахування якої встановлений п. 3.2.1 договору, з інфляційними втратами позивача у зв’язку з інфляційними процесами в державі, право на отримання яких передбачене ст. 625 ЦК України.

Тож, суд відхиляє твердження відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат на суму, яка включала в себе коригування місячної орендної плати на індекс інфляції у відповідний місяць, що передбачалось положеннями п. 3.2.1 договору, оскільки скоригована відповідно до умов договору сума за кожний місяць становила певний розмір орендної плати, невиконання відповідачем зобов’язань з оплати яких склало заборгованість за спірний період.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

Враховуючи наведене, доведеність наявності підстав щодо понесення позивачем матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, суд задовольняє вимоги про стягнення 16 522,84 грн. інфляційних втрат, оскільки розрахунок таких проведений позивачем з урахуванням виникнення моменту прострочення виконання зобов’язань та враховуючи рекомендації, викладені у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до періоду прострочення та підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27А, код ЄДРПОУ 34726705) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Одеської філії ВАТ «Укртелеком»(65023, м. Одеса, вул. Коблевська, б. 39, код ЄДРПОУ 01186691) 16 522 (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 84 коп. суми індексу інфляції, 5 121 (п’ять тисяч сто двадцять одну) грн. 95 коп. 3% річних, 216 (двісті шістнадцять) грн. 45 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 14.11.2011 р.