Рішення № 19282603, 09.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/38809.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський акумуляторний завод «Укрпромінвест»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2528,08 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2528,08 грн. за поставлений товар відповідно до договору поставки №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р., з яких: прострочена заборгованість 2062,00 грн., пеня у розмірі 191,80 грн., індекс інфляції 185,58 грн. та 88,70 грн. 3 %. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у звязку з невиконанням сторонами вимог суду.

08.11.2011 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача та пояснення по справі.

У даному судовому засіданні представник відповідача визнав заборгованість.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 09.11.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

15.09.2009 р. між сторонами був укладений договір поставки №КФ 0032/09В, за умовами якого позивач зобовязався поставити і передати у власність відповідача батареї акумуляторні торгової марки «Тітан», залиті і готові до роботи, а відповідач зобовязався приймати вказаний товар і своєчасно здійснювати його оплату за цінами та в кількості, згідно накладних, що є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.7. договору порядок оплати відстрочення платежу. Відповідач зобовязаний перерахувати грошові кошти на поточний рахунок позивача у розмірі 100% вартості товару протягом 7 календарних днів з дня прийняття товару за накладною.

Відповідно до п. 2.9. договору датою поставки вважається дата, вказана в накладній.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що за невчасне виконання грошових зобовязань відповідач виплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання грошового зобовязання.

У п. 7.6. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2009 р.

Відповідно до п. 7.7. договору, якщо протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах.

Оскільки сторонами не надано жодних доказів щодо припинення договору в порядку п. 7.7. договору, суд приходить до висновку, що термін дії договору поставки №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р. неодноразово автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у даній справі є чинним.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський акумуляторний завод «Укрпромінвест»(нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Кримський акумуляторний завод «Укрпромінвест»протоколом № 005 від 04.08.2011 р. та зареєстрованого від 10.08.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський акумуляторний завод «Укрпромінвест»створено шляхом перетворення Виробничо-комерційного підприємства «Укрпромінвест»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський акумуляторний завод «Укрпромінвест». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України, та Господарського кодексу України, товариство є правонаступником усіх прав та обовязків Виробничо-комерційного підприємства «Укрпромінвест».

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору поставки №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р. на загальну суму 23386,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН 0003538 від 16.09.2009 р., №РН 0003813 від 20.10.2009 р., №РН 0004015 від 20.10.2009 р., №РН 0004384 від 11.11.2009 р., №РН 0000748 від 10.03.2010 р., №РН 0000886 від 23.03.2010 р. (копії - у матеріалах справи).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній здійснив часткову оплату поставленого товару за договором поставки №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р. на суму 21324,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 02.10.2011 р., 20.10.2011 р., 10.11.2009 р., 04.12.2009 р., 10.03.2010 р., 07.04.2010 р. (копії у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобовязання щодо сплати за поставлений товар за договором №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р., у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2062,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобовязань по оплаті поставленого позивачем товару за Фізичною особою підприємцем Ковалем Миколою Миколайовичем утворилась заборгованість в розмірі 2062,00 грн.

Таким чином, позивач свої зобовязання за договором поставки №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобовязання, в результаті чого заборгував перед позивачем 2062,00 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

У матеріалах справи міститься заява відповідача, якою він визнає заборгованість за договором поставки №КФ 0032/09В від 15.09.2009 р. в розмірі 2528,08 грн. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2062,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 191,80 грн. за період з 31.03.2010 р. по 27.09.2010 р.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобовязання, тому підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 191,80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 88,70 грн. за період з 01.04.2010 р. по 31.08.2011 р. та 185,58 грн. - інфляційних нарахувань за період з 01.04.2010 р. по 01.07.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 88,7 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 185,58 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме прострочена заборгованість 2062,00 грн., пеня у розмірі 191,80 грн., індекс інфляції 185,58 грн. та 88,70 грн. 3 % річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський акумуляторний завод «Укрпромінвест»(97060, АРК, Красногвардійський район, смт Октябрське, пров. Водопроводний, буд. 9 код - 30389387) 2062 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості, 191 (сто девяносто одна) грн. 80 коп. пені, 185 (сто вісімдесят пять) грн. 58 коп. індекс інфляції, 88 (вісімдесят вісім) грн. 70 коп. - 3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено 14.11.2011 р.