Рішення № 19282503, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/8108.11.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Приватного підприємства «АВТО 7», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « ЄВРО ЛАЙН», м. Київ

про стягнення 8751,46 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача Бабенко Є.М. директор

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «АВТО7»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАЙН» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 8 00 грн. та пені в сумі 413,46 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №11/05-2011 від 11.05.11р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Крім того, повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.10.11р. свідчить про отримання відповідачем процесуальних документів суду.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 15.12.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАЙН», далі Замовник, та Приватним підприємством «АВТО 7», далі Перевізник, було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні №11/05-2011 від 11.05.11р., далі Договір.

Факт укладення договору та проведення перевезення підтверджено міжнародною транспортною накладною CMR від 13.05.11р., заявкою від 12.05.11р. за № 051202, за змістом яких вбачається, що автомобілем MAN державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Scmitz державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу було здійснене міжнародне перевезення вантажу лісоматеріалів за маршрутом с. Соловичи, Волинська область, України до м. Тарту, Естонія.

Сторонами було встановлено розмір плати за перевезення, що відображено у заявці, яка складає 1100 євро, або 12312,46 грн. по курсу НБУ на день розвантаження, а в розділі 2 Договору встановлені права та обовязки учасників перевезення. Підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 передбачено, що Перевізник зобовязується прийняти та доставити ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на це особі, а Замовник згідно підпункту 2.3.3 пункту 2.2 Договору узяв зобовязання своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги Перевізника.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Договору сторонами встановлено порядок розрахунків за Договором, а саме Замовник повинен сплатити рахунки Перевізника на умовах відстрочки платежу 5 (пяти ) банківських днів з дати отримання акту виконаних робіт, подання оригіналів податкових накладних, оригіналів рахунків та CMR з відміткою вантажоотримувача про отримання, якщо інше не обумовлено в заявці. Вказані документи були отримані відповідачем своєчасно, про що свідчить поштове повідомлення про вручення документів від 01.07.11р. Зобовязання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і станом на 11.07.11р. за ним утворився основний борг щодо оплати наданих послуг перевезення в сумі 8000 грн., який позивач і намагається стягнути.

Пунктом 4.5 Договору сторонами встановлено засоби забезпечення виконання зобовязань у вигляді пені за несвоєчасну оплату послуг з перевезення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми заборгованості за кожен день прострочення. Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань за період з 11.07.11р. по 03.10.11р., позивач наполягає на стягненні з відповідача додатково пені в сумі 413,46 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору, визначили його предмет, найменування вантажу, вагу, дотримали його письмову форму, конкретизували умови перевезення, зокрема: відстань, пункт призначення, строк доставки, умови оплати, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 629, 546, 638, 909 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей 306, 307 ГК України

Так, стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другої стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина друга вказаної статті передбачає обовязковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної, передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором перевезення у частині несплати останнім наданих послуг. Відповідач доказів перерахування суми заборгованості за надані послуги перевезення суду не надав. Тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8 000 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені також обґрунтовані. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогами частини 6 статті 232 ГК України, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 413,46 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАЙН»згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.11.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 627, 546, 638, 908, 909 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 202, п. 6 ст. 232, ст. 306, 307 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «АВТО 7» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАЙН» задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЛАЙН», 03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе 19, кв. 9, р/р № 26002003374201 в ПАТ «СВЕДБАНК», МФО 300164, код ЄДРПОУ 37141568, на користь:

- Приватного підприємства «АВТО 7», 04073, м. Київ, вул. Захарівська, 3а, к.24 р/р 260083053107163 в КРУ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 321842, код ЄДРПОУ 34428246, основний борг в сумі 8 000 грн., пеню в сумі 413,46 грн., витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 14.11.11р.