Рішення № 19282364, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/387

01.11.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН»

Про

стягнення 84 463,94 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Чайковський Я.В.

Від відповідача Биструхін А.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН»84 463,94 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 1004/09/2007 від 18.09.2007р.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, у сумі 15 098,49грн. В задоволенні позовних вимог в частині, що перевищує суму 15 732,64грн.просить відмовити. Свої заперечення Відповідач виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 27.10.2011р.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТН»було укладено Договір фінансового лізингу № 1004/09/2007, згідно якого Позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а Відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - легковий автомобіль УАЗ-3163-034 ЛМД, 2007 року випуску, а також Відповідач зобов'язувався здійснювати лізингові платежі.

На виконання своїх зобов'язань за Договором Лізингодавець 15 жовтня 2007 року передав Предмет лізингу Лізингоодержувачу, що підтверджується Видатковою накладною № РН-0000392 від 15 жовтня 2007 року та Довіреністю серії НБД № 807372 від 10 жовтня 2007 року.

Додатком №1 до Договору сторони погодили графік внесення лізингових платежів за тимчасове володіння та користування Предметом лізингу, на виконання якого Лізингоодержувач сплатив Лізингодавцю авансовий платіж, а також оплатив період фінансового лізингу з 11 жовтня 2007 року по 30 квітня 2009 р.

Проте, в подальшому Відповідач не здійснював свої обов'язки по договору фінансового лізингу № 1004/09/2007 в частині оплати чергових лізингових платежів, що спричинило порушення прав Позивача.

Умовами Договору було передбачено, що у випадку затримки платежу більше двох разів поспіль більш як на 5 банківських днів, права Лізингодержувача на володіння і користування Предметом лізингу можуть бути припинені (п. 13.1.3 Договору).

При цьому, згідно п. 13.2 Договору Лізингоодержувач, з припиненням його прав на володіння і користування Предметом лізингу, повинен передати Майно та документи на нього Лізингодавцю,

Така зворотна передача Предмету лізингу Позивачу була проведена сторонами 14 вересня 2009 року, що підтверджується Актом про повернення майна № 46 від 14 вересня 2009 року.

Відповідно до п. 13.4 Договору з припиненням права володіння та користування Майном (вилучення Предмета лізингу) зобов'язання Лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів і дія самого Договору не припинилися. За Лізингоодержувачем було збережено право повернути собі Предмет лізингу за умови погашення всіх своїх прострочених зобов'язань за Договором.

Згідно п. 13.5 Договору, лише у випадку, коли порушення зобов'язання, що стало підставою вилучення Предмета лізингу, не буде припинено Лізингоодержувачем у встановлений Лізингодавцем термін, останній має право в односторонньому порядку розірвати Договір, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача та продати Майно за розумну ціну.

Суду доведено, що Лізингодавець направляв Лізингоодержувачу вимогу (вих. №4117-10/09/02 від 21 жовтня 2009 року) про припинення порушень зобов'язань за Договором, що спричинили вилучення Майна. У зазначеній вимозі Лізингодавець вимагав погасити заборгованість та повідомляв, що у випадку непогашення заборгованості Договір буде розірваний Позивачем в односторонньому порядку 27 жовтня 2009 року без додаткового повідомлення зі сторони Лізингодавця.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що в зв'язку з тим, що заборгованість не була погашена Лізингоодержувачем, 27 жовтня 2009 року Договір був розірваний.

Відповідно до п. 13.5 Договору, після розірвання договору Позивач мав право продати Предмет лізингу за розумну ціну.

Відповідно до п. 13.7 Договору, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту розірвання Договору Лізингоодержувач мав переважне право купівлі Предмета лізингу, але не скористався ним, тому Позивач самостійно продав вилучене у Лізингоодержувача Майно.

Також, в п. 13.7 Договору сторони погодили, що отримана від продажу Предмета лізингу грошова сума спрямовується на погашення суми припинення договору, що включає поточний борг Лізингоодержувача, несплачені лізингові платежі, строк оплати яких настав за графіком внесення платежів, штрафи та/або пені, що підлягають оплаті станом на дату розірвання Договору, а також суми, необхідні для покриття витрат, пов'язаних з вилученням та реалізацією Майна та погашення можливих зобов'язань Лізингодавця перед третіми особами в зв'язку з невиконанням Договору Лізингоодержувачем.

Поточний Борг Лізингоотримувача визначається згідно п. 8.1 Договору. Поточний борг Лізингоотримувача на кожний з періодів строку Фінансового лізингу змінюється згідно Додатку № 1 до Договору, при умові внесення Лізингоотримувачем чергового Лізингового платежу в повному об'ємі.

За твердженням Позивача, сума Поточного боргу (СПБ) використовується станом на 19 період та становить 15 098,49 умовних одиниць.

Таким чином станом на дату розірвання договору:

СПБ = 15098,49 * 7,9988 = 120 769,80 грн.

Заборгованість за несплачені лізингові платежі складає 19 865,92 грн.

За прострочені лізингові платежі станом на 28 лютого 2010 року Позивач також нарахував пені, індекс інфляції та 3% річних, що складає 5 822,22 грн. (в т. ч. 2 062,04 грн. - пені; 2 820,10 грн. - інфляційних витрат; 940,08 грн. - 3% річних).

Таким чином, нарахована на підставі п. 13.7 Договору сума припинення Договору відповідно складає:

146 457,94 грн. (в т.ч. 120 769,80грн. - поточний борг; 19865.92 грн, - несплачені лізингові платежі; 2 062,04 грн. - пені; 2 820,10 грн. - інфляційних витрат; 940,08 грн. - 3% річних за прострочення платежів).

На час продажу ринкова вартість Предмету лізингу з урахуванням зносу та інших факторів, що об'єктивно впливають на його вартість склала 5 605,00 дол., що підтверджується експертним висновком станом на 29 вересня 2009 року, що згідно курсу НБУ на дату оцінки становила 44 896,00 грн.

16 грудня 2009 року Предмет лізингу був проданий за ціною 61 994,00 грн.

Відповідно до п. 13.7 Договору у випадку, якщо отримана від продажу Предмета лізингу грошова сума є меншою, ніж сума припинення Договору, то така різниця має бути відшкодована Лізингодавцем.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ «МТН»перед ТОВ «Ласка Лізинг»по Договору фінансового лізингу № 1004/09/2007 складає: 84 463,94 грн. = 146 457,94 грн. (сума припинення Договору) - 61 994,00 грн. (ціна продажу Предмету лізингу).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у Відповідача по лізинговим платежам у сумі 19 865,92 грн. та 58 775,80грн. поточної заборгованості за договором фінансового лізингу № 1004/09/2007 Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 9.5 договору, у випадку затримки платежу, Позивач вправі вимагати сплату неустойки у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожен день прос рочки в перші 5 днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежа, починая з 6 дня.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачених розділом 7 Договору фінансового лізингу, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2 062,04 грн., відповідно до розрахунку Позивача ( розрахунок пені обчислений Позивачем відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а саме від суми простроченого платежу та не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пені), з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 2 820,10 грн. індекс інфляції та 940,08 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача зазначені в Відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТН»(юр.адреса: 04073, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-а, код ЄДРПОУ 14358490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 78 641,75грн. заборгованості, 2 062,04грн. пені, 2 820,10грн. індекс інфляції, 940,08грн. -3% річних, 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 64 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 11.11.2011р.