Рішення № 19282329, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/35103.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 1445,70грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивачане зявився

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 1445,70грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2011р. порушено провадження у справі №47/351, розгляд справи призначено на 20.10.2011р.

У судовому засіданні 20.10.2011р. представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі у сумі 1445,70грн. Також, представник позивача подав суду Поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА №6915848.

Ухвалою суду від 20.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 03.11.2011р.

У судове засідання 03.11.2011р. позивач та відповідач своїх представників не направили. Про проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавали.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2008р. між позивачем ПрАТ «СК «Українська страхова група», як страховиком, та гр. ОСОБА_1., як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування №28-2802-1129, згідно умов якого застраховано транспортний засіб марки ВАЗ-21703, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно довідки ГУ УМВС України у Київській області, 30.10.2008р. о 13год. 00хв. на вул. Декабристів у м. Васильків сталася ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу ВАЗ-21703, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 (власник транспортного засобу).

Відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2008р. №3-18238/08 гр. ОСОБА_2. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до страхового акту №861т-кцф від 27.11.2008р. розмір страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки ВАЗ-21703, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 1445,70грн., які виплачені страхувальнику ОСОБА_1 згідно видаткового касового ордеру від 28.11.2008р.

Згідно Полісу обовязкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА №6915848 між відповідачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 11.04.2008р. по 10.04.2009р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 35000,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, розмір франшизи 0,00грн.

24.05.2011р. позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №4293/1932 від 24.05.2011р. про виплату в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 1445,70грн., яку відповідач, відповідно до вхідного штампу відповідача №5344, отримав 24.05.2011р.

Однак, відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 1445,70грн.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 1445,70грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідач у письмовій заяві позовні вимоги визнав у повному обсязі у сумі 1445,70грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору добровільного страхування №28-2802-1129 від 26.07.2008р. перерахував на користь страхувальника за даним договором страхове відшкодування у розмірі 1445,70грн., оскільки згідно довідки ГУ УМВС України у Київській області, 30.10.2008р. о 13год. 00хв. на вул. Декабристів у м. Васильків за участю транспортного засобу ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу ВАЗ-21703, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 (власник транспортного засобу), сталася ДТП, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля ВАЗ-21703, державний номерний знак НОМЕР_1 та відповідно до страхового акту №861т-кцф від 27.11.2008р., позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2008р. №3-18238/08 гр. ОСОБА_2. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача. Оскільки відповідно до Полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА №6915848 ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 35000,00 грн. та не передбачена франшиза, то сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1445,70грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1445,70грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу у межах ліміту відповідальності відповідача - є обґрунтованою та законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у письмовій заяві відповідач суму позовні вимоги у розмірі 1445,70грн. визнав у повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України)..

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання відповідачем позову, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 1445,70грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-А) суму страхового відшкодування у розмірі 1445 (одну тисячу чотириста сорок пять) грн. 70 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата підписання рішення 10.11.2011р.