Рішення № 19282327, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/35603.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення 3031,45грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача не зявилися

Від відповідача ОСОБА_1 предст. (дов. від 09.08.2011р.)

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 3031,45грн. в порядку регресу, а також відшкодування судових витрат по сплаті державного мита 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011р. було порушено провадження у справі №47/356, розгляд справи призначено на 20.10.2011р.

У судовому засіданні 20.10.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. розгляд справи відкладено до 03.11.2011р.

Представник позивача у судове засідання 03.11.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

В судовому засіданні 03.11.2011р. представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві невірно розрахував суму страхового відшкодування в порядку регресу, не зменшено на суму франшизи згідно Полісу №ВС/4837429, розмір якої складає 510,00грн. Відтак, відповідач вважає, що сума страхового відшкодування в порядку регресу має складати 2521,45грн. (3031,45грн. (заявлена позивачем сума в порядку регресу) 510,00грн. франшизи).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2009р. між позивачем ТОВ «Експрес Страхування», як страховиком, та ТОВ «Кушнер», як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №202.09.000174, згідно умов якого застраховано, зокрема, транспортний засіб марки ЗАЗ-110557, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 6598 ВТ, строк дії даного договору з 21.09.2009р. по 20.09.2010р., вигодонабувач АТ «КБ «Володимирський».

Згідно довідки ГУ МВС України в м. Києві, 15.10.2009р. о 20год. 40хв. на перехресті вул. Ахматової/вул. Драгоманова у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу ЗАЗ-110557, 2006 року випуску, державний номерний знак АА6598ВТ, під керуванням гр. ОСОБА_2 (власник транспортного засобу ТОВ «Кушнер») та транспортного засобу Citroen, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_3 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4 (власник транспортного засобу).

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 04.11.2009р. №3-11014/09 гр. ОСОБА_4.. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно із Звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу №04/01/10 від 19.01.2010р. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки ЗАЗ-110557, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 6598 ВТ у результаті його пошкодження при ДТП складає 3263,17грн.

Відповідно до страхового акту №200 від 16.03.2010р. розмір страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки ЗАЗ-110557, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 6598 ВТ внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 3191,45грн., які виплачені страхувальнику ТОВ «Кушнер», згідно платіжного доручення №427 від 17.03.2010р.

Також, позивачем були понесені витрати по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 350,00грн. згідно платіжного доручення №426 від 17.03.2010р.

При цьому, як вбачається з страхового акта №200 від 16.03.2010р. витрати по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 350,00грн. не вкочені до суми страхового відшкодування, яке було виплачено страхувальнику ТОВ «Кушнер».

Згідно Полісу обовязкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4837429 між відповідачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_4, як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 09.01.2009р. по 08.01.2010р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25000,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2, розмір франшизи 510,00грн.

24.01.2011р. позивач звернувся до відповідача з заявою №2412 від 22.12.2010р. про виплату в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 3031,45грн. (3191,45грн. виплаченої суми страхового відшкодування + 350,00грн. витрат по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження 510,00грн. розмір франшизи франшизи), яку відповідач отримав 27.01.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 3031,45грн.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 25871,70грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві невірно розрахував суму страхового відшкодування в порядку регресу, не зменшено на суму франшизи згідно Полісу №ВС/4837429, розмір якої складає 510,00грн. Відтак, відповідач вважає, що сума страхового відшкодування в порядку регресу має складати 2521,45грн. (3031,45грн. (заявлена позивачем сума в порядку регресу) 510,00грн. франшизи).

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №202.09.000174 перерахував на користь ТОВ «Кушнер» страхове відшкодування в сумі 3191,45грн., оскільки згідно довідки ГУ МВС України в м. Києві, 15.10.2009р. о 20год. 40хв. на перехресті вул. Ахматової/вул. Драгоманова у м. Києві за участю транспортного засобу ЗАЗ-110557, 2006 року випуску, державний номерний знак АА6598ВТ, під керуванням гр. ОСОБА_2 (власник транспортного засобу ТОВ «Кушнер») та транспортного засобу Citroen, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_3 (власник транспортного засобу) та транспортного засобу Skoda, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4 (власник транспортного засобу), сталася ДТП, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля ЗАЗ-110557, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 6598 ВТ та відповідно до страхового акту згідно страхового акту №200 від 16.03.2010р., позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 04.11.2009р. №3-11014/09 гр. ОСОБА_4. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України позивач набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування. Оскільки відповідно до Полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/4837429 ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25000,00 грн. та передбачена франшизу 510,00грн., то сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3031,45грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3031,45грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу у межах ліміту відповідальності відповідача - є обґрунтованою та законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у пояснення щодо невірного розрахування позивачем суми страхового відшкодування в порядку регресу, яку не зменшено на суму франшизи згідно Полісу №ВС/4837429, розмір якої складає 510,00грн. судом відхиляється, оскільки з розрахунку позивача суми страхового відшкодування, який викладено у заяві №200 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (яку було надіслано відповідачу та отримано останнім), вбачається, що позивачем у відповідності до приписів 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суму страхового відшкодування зменшено на суму франшизи 510,00грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(код ЄДРПОУ 31241449, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування»(код ЄДРПОУ 36086124, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2) суму страхового відшкодування у розмірі 3031 (три тисячі тридцять одну) грн. 45 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення 10.11.2011р.