Рішення № 19282319, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/29101.11.11 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

До Державного підприємства «Державне спеціалізоване підприємство «Вища школа»

Про стягнення 59291,65 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився ;

Від відповідача:ОСОБА_1., ОСОБА_2 - представники за довіреністю, в судове засідання 01.11.2011 не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 59292,65 грн., а також відшкодування державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 було порушено провадження у справі № 47/291, розгляд якої було призначено на 20.09.2011.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.2011 розгляд справи відкладено до 06.10.2011, ухвалою від 06.10.2011 до 13.10.2011, а ухвалою від 13.10.2011 до 27.10.2011.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2011 розгляд справи, у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 01.11.2011

Позивач в судове засідання 01.11.2011 своїх представників не направив, причини неявки не повідомив. 31.10.2011 через канцелярію Господарського суду м. Києва подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 63156,16 грн. та клопотання про залучення додаткових доказів по справі.Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним у відповідності до умов Угоди №1535 від 04.04.2008 відповідачу були надані послуги щодо поліграфічного відтворення видання, які відповідно до актуздавання робіт від 19.05.2008 прийняті відповідачем, однак в повному обсязі не оплачені, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням штрафних санкцій та витрат з урахуванням індексу інфляції.

Відповідач в судове засідання 01.11.2011 своїх представників не направив, причини неявки не повідомив. В судовому засіданні 27.09.2011 подав суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував в звязку зі спливом строку звернення позивача до суду.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2008 року між відповідачем Державним підприємством «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа», як замовником та позивачем ФОП ОСОБА_3., як виконавцем, було укладено Угоду №1535 про надання поліграфічних послуг, відповідно до умов якої (п. 1.1), замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснити поліграфічне відтворення видання: Енергетична дипломатія, автора ОСОБА_4, форматом 84х108 1/32, обсягом 160 стор., тиражем 3000 прим., оправа 7 Б з припресовкою глянцевої плівки. Матеріали: папір на текст: офсетний №1,65 г /м. кв. (Сиктивкар); папір на оправу: крейдований, 115 г/м.кв.; папір на форзац: офсетний № 1,120 г/м.кв.; картон палітурний: 1,75 мм. Замовлення №326. Загальна сума угоди становить 18600,00 грн. (п.2.1),оплата за угодою здійснюється замовником наступним чином 50% - не пізніше дня передачі до друкарні видавничого оригіналу; 50% - після підписання акту здачі-приймання готової продукції (п.2.2), у разі порушення терміну розрахунків за поліграфічні послуги та матеріали, надані виконавцем, замовник сплачує штраф у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (п.4.1).

Згідно з актом здавання робіт від 19.05.2008 підписаного уповноваженими представниками сторін позивача (виконавця) та відповідача (замовника), посвідчених печатками останніх (належним чином засвідчена копія знаходяться в матеріалах справи, а наданий представником відповідача оригінал було досліджено судом в судовому засіданні), позивачем відповідачу були надані,а відповідачем без зауважень та заперечень прийняті поліграфічні послуги на загальну суму 18600,00 грн.

27.02.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 6 від 26.02.2009 з вимогою про оплату заборгованості, про що свідчить копія фіскального чеку відділення поштового звязку від 27.02.2009.

Відповідно до позовної заяви, оскільки відповідач відповіді на претензію позивача не надав, свого обовязку по повній оплаті наданих виконавцем (позивачем) та прийнятих замовником (відповідачем) послуг не виконав, у звязку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) основної заборгованості у розмірі 18600,00 грн. розміру 3% річних 1949,18 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 6566,42 грн., пені в розмірі 23715,00 грн., штрафу у розмірі 1302,00 грн., штрафу по умовам угоди в розмірі 10974,00 грн., витрат на відправку рекомендованої пошти в розмірі 49 грн.56 коп., витрат на правову допомогу, та судових витрат.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 2 статі 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, належним чином виконав зобовязання по наданню послуг на користь відповідача, що підтверджується актомздавання робіт від 19.05.2008 підписаного уповноваженими представниками сторін позивача (виконавця) та відповідача (замовника), посвідчених печатками останніх (належним чином засвідчена копія знаходяться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні), позивачем відповідачу були надані, а відповідачем без зауважень та заперечень прийняті поліграфічні послуги на загальну суму 18600,00 грн., а відповідач (замовник), свого обовязку щодо повної оплати наданих позивачем послуг не виконав, доказів протилежного станом на момент вирішення спору відповідачем суду не надано. Оскільки між сторонами умовами угоди чітко не встановлений строк оплати наданих позивачем послуг, а належних доказів надсилання виставленого рахунку-фактури відповідачу суду позивачем не надано, а надано претензію від 26.02.2009, то відповідач повинен був виконати свої зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг у строк передбачений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права не приймаються судом до уваги, оскільки встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, який рахується з моменту предявлення позивачем претензії від 27.02.2009 відповідачу не сплив, доказів протилежного, як то предявлення позивачем вимоги відповідачу про сплату заборгованості раніше ніж 27.02.2009 відповідачем суду не надано. Таким чином наслідки спливу позовної давності до позовних вимог позивача застосуванню не підлягають.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають судом задоволенню, у звязку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 18600,00 грн.

Також судом розглянута вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1949,18 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 6566,42 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті наданих позивачем послуг, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість, то суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції законними та обґрунтованими.

Суд враховує і те, що умовами укладеної між сторонами угоди не встановлений чіткий строк оплати наданих послуг, а тому строк оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг відповідно до акту прийому-передачі визначається згідно вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, яка встановлює обовязок боржника виконати зобовязання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (у даному випадку вимоги від 27.02.2009), тобто у строк до 05.03.2009 включно.

Судом перевірено розрахунок позивача суми 3% річних та суму витрат з урахуванням індексу інфляції та відповідно до розрахунку суду сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає: 1476,79 грн. (18600,00 х 3% х 966 ( дні прострочення з 06.03.2009 відповідно до вимог ст.530 ЦК по 27.10.2011 (дата до якої позивач здійснює нарахування 3% річних) : 365 ).

Сума витрат з урахуванням індексу інфляції відповідно до розрахунку суду за період з 06.03.2009 по 27.10.2011 складає 4147,80 грн.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязання по оплаті наданих послуг у розмірі 23715,00 грн. та штрафу у розмірі 1302,00 грн. з посиланням на вимоги статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, зі змісту ч. 2 статті 231 ГК України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, а не за порушення державною установою-відповідачем зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги (даний висновок підтверджується також постановою ВГСУ від 29.01.2009 р. у справі №20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання та узгоджується з висновками постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. у справі 24/31, та постанови ВГСУ від 19.04.2011р. у справі № 37/551).

Крім того, така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі № 06/113-38, яка в силу приписів ст.128 ГПК України є обовязковою для застосування.

Відповідно до частини 2 статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень ГК України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Однак доказів того, що Кабінет Міністрів України визначив відповідача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав до застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога в частині стягнення 23715,00 грн. пені та 1302,00 грн. штрафу визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також судом розглянута позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у відповідності до п.4.1. угоди № 1535 від 04.04.2008 в розмірі 10974 грн.

Так, згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони угодою № 1535 від 04.04.2008, а саме п.4.1 встановили фіксований розмір штрафу за порушення терміну розрахунків, а саме у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Таким чином, розмір штрафу за розрахунком суду становить 2232,00 грн. (18600,00 х 12 % розмір облікової ставки НБУ станом на момент виникнення заборгованості.)

Крім того судом розглянуто позовну вимогу про стягнення з відповідача 49,56 грн. витрат на відправку рекомендованої пошти.

Так, відповідно до вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України

судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, оскільки витрати на відправку рекомендованої пошти не відносяться до складу судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги позивача.

Також позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу.

Однак, оскільки позивачем не зазначена сума яка підлягає стягненню з відповідача за надання правової допомоги та не надано доказів на підтвердження даної позовної вимоги, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу також не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 18 600 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1476,79грн., сума витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4147,80 грн., сума штрафу в розмірі 2232,00 грн.В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача: при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища

школа»(код ЄДРПОУ 02476669 місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 7 г) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1)18 600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних в сумі1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 79 коп.,витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4147 (чотири тисячі сто сорок сім) грн. 80 коп., штрафу в розмірі 2232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 00 коп., 265 (двісті шістдесят пять ) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.Рішеннягосподарського суду набираєзаконноїсилипіслязакінчення строку подання

апеляційноїскарги, якщоапеляційнускаргу не було подано. У разіподанняапеляційноїскаргирішення, якщойого не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення 10.11.2011