Рішення № 19282068, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/37601.11.11 За позовом Жмеринського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства

                    охорони здоров’я України, Державного закладу «Жмеринська лінійна санітарно-

епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці»

до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»в

особі Відокремленого підрозділу - вагонна дільниця ст. Жмеринка

про стягнення 30 322,32грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача           ОСОБА_1 –представник (довіреність від 19.10.2011р.)

від відповідача           ОСОБА_2 –представник (довіреність від 21.10.2011р.)

від прокуратури           не з’явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Жмеринський транспортний прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я України, Державного закладу «Жмеринська лінійна санепідемстанція»на Південно-Західній залізниці з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 30322,32грн. за Договором №2-ПЗ/Л-102668/НЮ від 08.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2011р. було порушено провадження у справі №47/376, розгляд справи було призначено на 01.11.2011р.

В судовому засіданні 01.11.2011р. позивач викладені у позові вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №2-ПЗ/Л-102668/НЮ від 08.12.2010р. було виконано роботи (послуги) на суму 30332,32грн., проте відповідач не здійснив оплату робіт (послуг) позивача у сумі 30332,32грн., у зв’язку з чим прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 30332,32грн. –основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні в усних поясненнях визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

в с т а н о в и в :

08.12.2010р. між позивачем - Державним закладом «Жмеринська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці, в якості виконавця, та відповідачем –Державним територіально-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця»в особі Відокремленого підрозділу - вагонна дільниця ст. Жмеринка, в якості замовника, було укладено Договір №2-ПЗ/Л-102668/НЮ на камерну дезінфекцію м’якого інвентарю (ОДС) (далі –договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язався провести дворазову (1 раз на 6 місяців) камерну дезінфекцію м’якого інвентарю (матраців, подушок, зимових ковдр), що використовуються в пасажирських вагонах замовника та вказані у Специфікації, що додається до даного договору і є його невід’ємною частиною, та передати його замовнику, а замовник зобов’язується приймати м’який інвентар після здійснення дезінфекції та своєчасно провести оплату проведених робіт відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.5.4 договору загальна сума виконаних робіт по дезінфекції м’якого інвентарю: 50662,64грн.

Також, 14.07.2011р. сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, умовами якої сторони внесли зміни до п.5.4 договору, а саме:

«вартість виконуваних робіт визначена в кошторисі, о є додатком №1 до даного договору та є його невід’ємною частиною, згідно методичним рекомендаціям Державної податкової адміністрації України від 01.02.2011р. «2533/7/16-1517 становить 60644,64грн., у тому числі ПДВ (20%) –10107,44грн.

Умовами п.6.2 договору встановлено, що замовник оплачує виконавцю за дезінфекцію не пізніше 10 банківських днів після отримання продезінфікованого м’якого інвентарю. Днем отримання х дезінфекції м’якого інвентарю вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акта прийому-передачі.

Відповідно до Акту 1 здачі-приймання робіт від 20.06.2011р., який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено печатками сторін, належним чином завірена копія якого знаходиться у матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні, позивачем на виконання умов договору було виконано роботу –одноразову дезкамерну обробку м’якого інвентарю у кількості 3100 комплектів на суму 30322,32грн.

Таким чином, кінцевий строк оплати відповідачем послуг позивача з дезінфекційної обробки м’якого інвентарю на суму 30322,32грн. у відповідності до умов п.6.2 договору настав 04.07.2011р.

Як зазначає позивач, відповідач свого обов’язку щодо оплати послуг позивача –не виконав, вартість наданих послуг загалом у сумі 30322,32грн. у строк, встановлений п.6.2 договору –відповідач не оплатив.

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо повної оплати послуг позивача не виконав, грошові кошти у сумі 30322,32грн. не сплатив, то прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 30322,32грн. основного боргу за надані послуги.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору №2-ПЗ/Л-102668/НЮ від 08.12.2010р., як виконавцем, було надано відповідачу послуги на загальну суму 30322,32грн., що підтверджується Актом здачі-приймання робіт від 20.06.2011р., натомість відповідач, як замовник, свого обов’язку щодо оплати отриманих послуг на суму 30322,32грн. у строк, встановлений п.6.2 договору - не виконав.

З огляду на викладене, вимога прокурора та позивача щодо стягнення з відповідача 30322,32грн. основного боргу –є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача в усних поясненнях визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 303,22грн. –державного мита та 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»в особі Відокремленого підрозділу - вагонна дільниця ст. Жмеринка (код ЄДРПОУ 04713033, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6) на користь Державного закладу «Жмеринська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці»(код ЄДРПОУ 01110721, місцезнаходження: 23100, Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Бабаджаняна, 17) 32 322 (тридцять дві тисячі триста двадцять дві) грн. 32коп. –основного боргу.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»в особі Відокремленого підрозділу - вагонна дільниця ст. Жмеринка (код ЄДРПОУ 04713033, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6) в доход Державного бюджету 303 (триста три) грн. 22 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –07.11.2011р.