Рішення № 19282001, 23.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/37123.09.11 за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

доПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

простягнення 24206, 79 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: від позивачаОСОБА_1 (дов. № 11/138 від 08.02.11 р.) від відповідачаОСОБА_2 (дов. №1558-1/14 від 10.05.11 р.) У судовому засіданні 23.09.2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»збитків в сумі 24206, 79 грн., завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2011 р. порушено провадження у справі № 24/371 та призначено справу до розгляду на 23.09.2011 р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві за вх. № 25197 від 01.09.2011 р. та надав суду заяву на виконання вимог ухвали.

У судове засідання 23.09.2011 р. представник відповідача проти позову заперечував, але письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

в с т а н о в и в :

27.11.2009 р. закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна», правонаступником якого є ПАТ «СК «Провідна»та гр. ОСОБА_3 укладено договір добровільного комплексного автострахування № 06/0621655/2014/09 (далі договір), відповідно до якого страховик зобов'язувався у разі настання страхового випадку з застрахованим автомобілем марки «Subaru Farester», державний реєстраційний НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль), здійснити виплату страхового відшкодування.

07.09.2010 р. на вул. Оконвальця-Злуки-Тарна у м. Тернополі мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Subaru Farester», державний реєстраційний НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.09.2010 р. у справі № 3-6121/10 гр. ОСОБА_4 (страхувальника відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та скоєні ДТП.

Вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вказаної ДТП, відповідно до звіту № 214 про визначення вартості матеріального збитку від 08.09.2010 р. та ремонтної калькуляції № 104 від 08.09.2010 р. склала 24 296, 79 грн.

На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника № 2001/06513 та страхового акту № 2001/06513/49617 від 17.09.2010 р., сплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 24 716, 79 грн., яка була виплачена по платіжному дорученню № 050596 від 23.09.2010 р.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996 р. визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина гр. ОСОБА_4 в скоєнні ДТП встановлена постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.09.2010 р. у справі № 3-6121/10 і додаткового доведення не потребує.

Цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_4 застрахована відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант» (правонаступником якої є ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»), що підтверджується договором (у формі полісу) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1211555.

Строк дії вказаного договору з 01.01.10 р. по 31.12.10 р., франшиза становить 510, 00 грн.

Відповідно до п. 4 полісу № ВС/1211555 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є ОСОБА_4, забезпеченим транспортним засобом є «ВАЗ 2107», державний реєстраційний НОМЕР_2 (п. 6 полісу). Тобто, відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_4 автомобіля «ВАЗ 2107», державний реєстраційний НОМЕР_2 була застрахована відповідачем і саме ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в сумі 24206, 79 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 242, 06грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, як із сторони з вини якої спір був доведений до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25, код ЄДРПОУ 23510137) 24 206 (двадцять чотири тисячі) грн. 79 коп. страхового відшкодування, 242 (сто дві двісті сорок дві) грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.11 р.