Рішення № 19281994, 14.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/39414.10.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

ДоВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "ОРАНТА"

Простягнення 7279, 72 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаОСОБА_1 (дов. від 31.12.10 р.) Від відповідачаОСОБА_2 (дов. №08-03-28/482-10 від 08.12.10 р.) У судовому засіданні 14 жовтня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "ОРАНТА" (надалі - відповідач) 7279, 72 грн., в тому числі 6033, 15 грн. збитків, завданих відшкодуванням майнової шкоди що виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 480, 59 грн. пені, 169, 86 грн. інфляційних збитків, 96,12 грн. 3% річних та 500, 00 грн. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2011 р. порушено провадження у справі № 24/394 та призначено справу до розгляду на 14.10.2011 р.

У судове засідання 18.07.2011р. представники сторін зявилися та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 3779/850 від 29.08.2011 р.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані докази та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

08.01.2010 р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" та гр. ОСОБА_3, (далі - страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - договір страхування) № 202.10.2016061, згідно умов якого обєктом страхування є автомобіль марки “Daewoo Lanos”, державний реєстраційний НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

15.07.2010 р. на перехресті вулиць Лебедьської та Квітневої в м. Чернігові, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля “ЗИЛ ММЗ 45021”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.08.2010 р. по справі № 3-34/26/2010 р. гр. ОСОБА_4 (страхувальника відповідача) визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Величина збитку, завданого власнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля в результаті ДТП, склала 6438, 88 грн., що встановлено звітом № 985/10 про визначення вартості відновленого ремонту (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

На виконання договору страхування позивач, на підставі заяви страхувальника від 26.10.2010 р. та страхового акту № 850-1 від листопада 2010р., сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 6033, 15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3505 від 12.11.2010 р. (копія в матеріалах справи).

Позивач наполягає на стягнені з відповідача в регресному порядку 7279, 72 грн., обґрунтовуючи позов тим що відповідач є страховиком особи винної в ДТП.

Відповідач позовні вимоги ТзДВ "Експрес Страхування" визнає частково в сумі 6033, 15грн. - страхового відшкодування, сплаченого позивачем потерпілій особі. В задоволенні решти позовних вимог відповідач просив суд відмовити, оскільки Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів»відшкодування витрат на проведення автотоварознавчої експертизи не передбачено, а посилання позивача на ст. 625 ЦК України є безпідставними, оскільки вказана стаття на думку відповідача не може застосовуватися у спірних правовідносинах.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає, що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р. та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина гр. ОСОБА_4 встановлена постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.08.2010 р. по справі № 3-3426/2010 р.

Цивільна відповідальність гр. ОСОБА_4 на момент настання страхової події була застрахована у відкритому акціонерному товаристві Національної акціонерної компанії "ОРАНТА" за договором (у формі полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1692755.

Поліс № ВЕ/1692755 діяв на час коли відбулася ДТП за участю застрахованого автомобіля. Вказаним полісом передбачено що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 35000,00 грн., франшиза 0 грн.

Відповідно до полісу ВЕ/1692755 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом, є СПД ОСОБА_5, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль “ЗИЛ ММЗ 45021”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, а тому відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_4 зазначеного автомобіля має відшкодовуватися відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач звернувся до відповідача з заявою № 0850 від 18.01.2011 р. про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, поданими доказами.

Враховуючи підтверджену позивачем вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу в розмірі 6033, 15 грн. та визнання відповідачем позову в цій частині, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу зазначені витрати, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 500, 00грн. витрат повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження.

Зазначену вимогу господарський суд вважає необґрунтованою та такою що задоволенню не підлягає.

Витрати з проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500, 00 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки сума вказаних витрат була визначена особисто позивачем, обґрунтованість суми витрат наданими доказами не підтверджена. Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить положень про обовязковість проведення автотоварознавчого дослідження та про відшкодування його вартості не безпосереднім винуватцем ДТП, а страховиком вказаної особи.

Вимоги по стягненню з відповідача 169, 86 грн. інфляційних збитків, 96, 12 грн. 3% річних та 480, 59 грн. пені 480, 59 грн. за прострочення зобовязання з відшкодування шкоди, також не підлягають задоволенню.

Нарахування 169, 86 грн. інфляційних втрат та 96, 12 грн. 3% річних позивачем здійснювалось на підставі ст. 625 ЦК України та ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Вказана стаття визначає відповідальність у вигляді застосування індексу інфляції та нарахування трьох процентів річних за порушення саме грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача до відповідача є регресною, передбачена статтею 993 ЦК України і статтею 27 Закону України “Про страхування" та виникла не з договірних зобов'язань між сторонами по справі.

Відповідно до змісту ст. ст. 22, 27 “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1191 ЦК України в їх сукупності, суттю регресних вимог є відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування лише в межах фактичних витрат.

Стаття 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на яку посилається позивач, передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі потерпілій від ДТП, а не особі, яка має право регресного позову до страховика.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 6033, 15 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (01004, вул. Червоноармійська, буд. 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) 6033 (шість тисяч сто тридцять три) грн. 15 коп. страхового відшкодування, 84 (вісімдесят чотири) грн. 53 коп. державного мита та 193 (сто девяносто три) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.11 р.