Рішення № 19280620, 08.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.11р.Справа № 8/192-08 За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", (м. Дніпропетровськ)

до Селянського (фермерського) господарства "Влада" (с. Жовтневе, Софіївського району, Дніпропетровської області)

про стягнення 68 214, 33 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт (дов. № 1399 від 15.10.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Селянського (фермерського) господарства "Влада" (далі-відповідач) про стягнення 68 214, 33 грн. за кредитним договором № 010/03-03/13/224 від 29.03.2007 року.

10.10.2008р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що у провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, якою було забезпечено кредитний договір, який є предметом спору у даній справі.

У зв'язку із чим, 23.10.2008р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі № 8/192-08 зупинено до розгляду справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, що перебуває в провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області.

Листом господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.11р. було надіслано запит до Софіївського районного суду Дніпропетровської області про надання інформації щодо результату справи № 2-14/09 про звернення стягнення на предмет застави, яким було забезпечено кредитний договір, а також вимога надіслати належним чином завірену копію кінцевого процесуального документа у справі з відомостями щодо набрання ним законної сили.

Листом від 31.08.11р. було отримано копію рішення від 25.03.09р. у справі № 2-14/09, яке вступило в закону силу.

Враховуючи викладене, ухвалою господарського суду від 05.09.11р. провадження у справі № 8/192-08 поновлено, справу призначено до розгляду в засідання на 27.09.11р.

27.09.2011р. до господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшло уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості по кредитному договору, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 84 977 грн., посилаючись на наступне.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25.03.2009р. по справі № 2-14/09 позов банку було задоволено, звернено стягнення на предмети застави для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

На підставі рішення Софіївського районного суду був виданий виконавчий лист, який 27.04.2009р. передано на виконання до ВДВС Софіївського РУЮ. Постановою державного виконавця від 06.05.09р. було відкрито виконавче провадження. В ході проведених виконавчих дій заставлене майно було реалізовано, грошові кошти від реалізації в сумі 26 925,06 грн. Були направлені на часткове погашення заборгованості по кредитному договору.

Згідно розрахунків, станом на 16.09.11р. заборгованість відповідача по кредитному договору № 010/03-03/13/224 від 29.03.07р. перед позивачем складає 84 977,42 грн., виходячи з наступних сум: 60 000,00 грн. основний борг, 11 936,49 грн. проценти, 13 040,72 грн. пеня.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 5317200011920, яке повернулось до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.3. статуту Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", затверджено протоколом загальних зборів акціонерів № 36-45 від 14.10.09р. прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на Публічне акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль". Публічне акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

29.03.2007 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", як кредитор, та Селянським (фермерським) господарством "Влада", як позичальник, було укладено кредитний договір № 010/03-03/13/224, згідно п. 1.1. договору, кредитор на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію (далі-кредит) у сумі 60 000,00 грн., строком до 28.03.2008 року, зі сплатою 19 % відсотків річних.

Відповідно до п. 9.1. договору, договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

Згідно платіжного доручення № 1 від 29.03.2007 року на рахунок відповідача були перераховані кредитні кошти (а. с. 8).

Відповідно до пункту 6.1. договору, відповідач зобов'язаний погашати кредитну заборгованість згідно додатку № 1 до договору та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, в передбачені договором строки кредит та проценти за його користування не сплатив, чим порушив вимоги п. 6.1. кредитного договору.

З моменту укладання кредитного договору відповідач кредит не сплачував, строк користування кредитними коштами закінчився 28.03.2008 року.

Таким чином, згідно розрахунку, що додається до позовної заяви, станом на 06.08.2008р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 60 000,00 грн. (а. с. 7).

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. кредитного договору, за порушення строків надання кредиту, кредитор сплачує на користь позичальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення в видачі кредиту. За порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом даного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

На підставі п. 10.1. договору позивач просить суд стягнути пеню та проценти. Згідно розрахунку, що додається до матеріалів справи (з урахуванням уточнення позовних вимог), розмір нарахованих по договору пені становить у сумі 13 040,93 грн. та процентів у розмірі 11 936,49 грн. (а. с. 54-55).

Доказів виконання зобов'язання по кредитному договору у загальному розмірі 84 977,42 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 60 000,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня та проценти.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредит у розмірі 60 000,00 грн.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. кредитного договору, за порушення строків надання кредиту, кредитор сплачує на користь позичальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення в видачі кредиту. За порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом даного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

При викладених обставинах вимогу позивача (з урахуванням уточнення позовних вимог) згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним договором (а. с. 60-61) щодо стягнення пені у розмірі 13 040,93 грн. та процентів у розмірі 11 936,49 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Влада" (53172, с. Жовтневе, Софіївський район, Дніпропетровська область; р/р № 26008231230400 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653, код 19358201, код ЄДРПОУ 31167376) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 35; р/р № 20674203820290 в Дніпропетровській обласній дирекції "Райффайзен Банк Аваль", МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 13 040 (тринадцять тисяч сорок) грн. 93 коп. пені, 11 936 (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 49 коп. процентів, 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін Повне рішення складено 07.11.11р.