Рішення № 19279752, 04.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.11р.Справа № 16/5005/9258/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Акта-Сервіс”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Каліна-Сервіс”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 108540 грн. 63 коп.

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1- дов. б/н від 06.10.2011р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 108540 грн. 63 коп., що складає: 101 414 грн. 40 коп. основний борг, 4 177 грн. 44 коп. - пеня, 2 140 грн. 25 коп. інфляційні втрати та 808 грн. 54 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобовязань по поверненню коштів за оплачений та не поставлений товар та на ст.ст. 202, 205, 526, 530, 549, 610, 638, 662, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Відповідач не забезпечив явку представника до судового засідання та не надав витребувані судом матеріали. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, що підтверджується її матеріалами, повторне не зявлення представника відповідача до судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (ст.. 75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В кінці лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акта-Сервіс»(надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліна Сервіс»(надалі - Відповідач) була досягнута усна домовленість про поставку апарату для чистки ескалаторів Duplex-esc-Рrof 350, а також засобу Duplex Detex об'ємом 5,0л, на загальну вартість 101 414,40 грн.

На підтвердження того факту, що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору щодо поставки товару, Відповідачем був виставлений Позивачу рахунок-фактура № 88/53 від 28.02.2011 року, в якому були зазначені кількість та найменування товару, який мав бути поставлений, на загальну суму 101 414,40 грн. Цей рахунок був сплачений Позивачем 09.03.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням на сплату грошових коштів № 257 від 09.03.2011 року.

Як зазначає Позивач згідно домовленості досягнутої між сторонами товар мав бути поставлений протягом 5 днів з моменту здійснення оплати. Але після сплину даного строку Відповідачем так і не був поставлений вищезазначений товар.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами, оскільки Відповідачем не були виконані покладені на себе зобов'язання, 14.03.2011 року Позивачем була направлена Відповідачу Претензія від 14.03.2011 року з вимогою виконати покладені на себе зобов'язання щодо поставки замовлених господарчих товарів, які були попередньо сплачені у повному обсязі у семиденний строк з моменту отримання даної Претензії або у той самий строк повернути сплачені за недопоставлений товар грошові кошти. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення претензія була отримана представником Відповідача 17.03.2011 року, але відповіді на претензію Позивач не одержав, товар Відповідачем не поставлено та грошові кошти не повернуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України встановлює, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України).

Відповідно до положень статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягай згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Крім того, ст. 181 Господарського кодексу України встановлює, що допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Отже, з урахуванням викладеного, між сторонами у справі був укладений усний договір щодо поставки товару, що не суперечить положенням чинного законодавства України, згідно якого Відповідач здійснював поставку товару, а Позивач приймав та оплачував його (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 655 ЦК України визначає, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, в силу яких Позивач виконав своє зобов'язання і провів повну попередню оплату товару, а Відповідач порушив свої зобов'язання, не виконавши постачання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про повернення коштів було висунуто Позивачем у претензії, яка була, як зазначалося раніше, отримана Відповідачем 17.03.2011 року та згідно якої зобов'язання мало бути виконане у семиденний строк з моменту її отримання, тобто до 24.03.2011 року.

Доказів повернення Позивачу здійсненої передоплати за непоставлений товар у сумі 101 414,40 грн., або постачання оплаченого товару, станом на час розгляду справи, Відповідачем не надано.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, Відповідач також зобовязаний сплатити Позивачу інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за період прострочення платежу з 24.03.2011р. по 01.07.2011р. у сумі 2140,25 грн. (індекс інфляції за квітень, травень 2011р.) та 3% річних у сумі 808,54 грн.

Нарахована Позивачем пеня за період прострочення платежу з 24.03.2011р. по 01.07.2011р. у сумі 4177,44 грн. стягненню не підлягає виходячи з вимог ст.ст. 547, 549 ЦК України та враховуючи, що між сторонами у письмовій формі не було досягнуто згоди щодо застосування договірної неустойки.

Посилання ж Позивача на ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»є безпідставним, оскільки наведена норма не встановлює розміру договірної неустойки, а лише обмежує його.

З огляду на вищенаведене позовні вимоги Позивача слід задовольнити частково, а судові витрати сплачені за розгляд справи слід віднести на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У звязку із розглядом справи по суті спору, вжиті судом заходи до забезпечення позову у справі ухвалою від 25.07.2011р. слід скасувати.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 68, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Каліна-Сервіс” (49005, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд. 31, кв. 44, ЄДРПОУ 35496377, р/р 26005501327740 в ЗАТ «ОТП Банк»м. Дніпропетровськ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Акта-Сервіс” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2 «Мост-бізнес Центр», оф. 503, ЄДРПОУ 34499579, р/р 26002001300039 в ПАТ «Актабанк» м. Дніпропетровськ, МФО 307394) основний борг у сумі 101 414 грн. 40 коп., інфляційні втрати у сумі 2 140 грн. 25 коп. за 3% річних у сумі 808 грн. 54 коп., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 1041,99грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 226,57грн., видати наказ.

В решті позову відмовити.

Скасувати заходи вжиті до забезпечення позову у справі № 16/5005/9258/2011 ухвалою суду від 25.07.2011р.

СуддяА.Є. Чередко