Рішення № 19279183, 03.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.11р.Справа № 15/5005/13412/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", смт. Ювілейне

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м. Дніпропетровськ

про визнання правовідношення, які випливають з умов Договору поруки № 014/3101/130 від 27.07.06р., укладеного між сторонами припиненими

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № б/н від 20.09.11р.; ОСОБА_2,

представник за довіреністю № б/н від 11.01.11р.

від відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 469 від 25.06.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна- Канада" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Дніпропетровської обласної дирекції (далі-відповідач), про визнання правовідношення, які випливають з умов Договору поруки № 914/3101/130 від 27.07.2006р., укладеного між відповідачем та позивачем, припиненими.

Позовні вимоги мотивовані необхідністю припинити правовідношення, які випливають з умов Договору поруки № 014/3101//130 від 27.07.2006р., у зв'язку з порушенням господарським судом Дніпропетровської області 18.09.2009р. провадження у справі № Б29/334-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду від 10.10.11р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 27.10.11р.

27.10.11р. у судовому засіданні повноважні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та провадження у справі припинити, про що також зазначає у своїх заперечення на позовну заяву, які долучено до матеріалів справи.

27.10.11р. у судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.11р.

02.11.11р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2006 року між позивачем (далі-поручитель) та відповідачем (далі-кредитор) було укладено Договір поруки № 014/3101/130 (далі-Договір поруки), відповідно до п.1.2. якого сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язання боржника - Козиного Володимира Вікторовича, які виникають з умов кредитного договору № 014/105158/3101/74 від 27 липня 2006 року (далі-кредитний-Договір), в розмірі суми отриманих боржником за кредитним договором коштів, відсотків за користування кредитними коштами та неустойки.

Відповідно до п.4.1. Договору, сторони договору встановлюють, що цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту укладення іпотечного договору між боржником та кредитором на будинок, який буде збудований і перейде у власність боржника згідно договору № 305/06-ПД/БО підряду на будівництво індивідуального житлового будинку від 29 червня 2006 року.

Як зазначає позивач, відповідно до вимог ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та Договору поруки № 014/3101/130 від 27.07.2006р., між відповідачем та позивачем є господарські зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2009р. порушено провадження у справі № Б29/334-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.09р. по справі № Б29/334-09 введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", смт. Ювілейне.

10.11.09р. в офіційному друкованому засобі масової інформації, а саме в газеті "Голос України" було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № Б29/334-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як стверджує позивач, грошові вимоги відповідача до позивача виникли 03.07.2009р. (дата направлення банком претензії-вимоги № 20-20/1312 на загальну суму у розмірі 399770,11 грн.), тобто, до порушення провадження у справі про банкрутство. Тому, відповідач є конкурсним кредитором і повенен був подати письмову заяву до господарського суду з вимогами до позивача, в тридцятиденний термін від дня опублікування оголошення в офіційному друкованому органі про порушення провадження у справі про банкрутство.

Позивач зазначає про те, що відповідачем не було подано до господарського суду Дніпропетровської області та розпоряднику майна письмової заяви з грошовими вимогами до позивача, що випливають з Договору поруки. Підтвердженням зазначених тверджень, як зазначає позивач, є Реєстр вимог кредиторів наданий розпорядником майна позивача до господарського суду Дніпропетровської області на затвердження у справі № Б29/334-09 (а.с. 13).

Таким чином, позивач наголошує, що відповідачем норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" належним чином виконано не було, тому за даних обставин, відповідно до вимог чинного законодавства України, вимоги відповідача, як конкурсного кредитора до позивача не розглядаються і вважаються погашеними.

Пунктом 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18 грудня 2009 року, визначено, що згідно з абзацом першим частини першої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, як вважає позивач, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Таким чином, позивач зазначає про те, що з огляду на вищезазначене законодавство та у зв'язку з тим, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання грошових вимог у справі № Б29/334-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" в строк, вони, вважаються погашеними та такими, що не підлягають стягненню з позивача.

Пункт 8.12 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що згідно з частиною 2 статті 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський, суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, а стосовно зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - погашенням податкового зобов'язання у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державний цільовими фондами".

Отже, як вважає позивач, правовідношення позивача з відповідачем, які випливають з Договору поруки № 014/3101/130 від 27.07.2006р. є припиненими відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, у зв'язку з їх погашеністю внаслідок застосування ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідач позовні вимоги не визнає виходячи з наступного.

Як вважає відповідач, кредитний договір, укладений між відповідачем та Козиним Володимиром Вікторовичем, а також договір поруки, укладений між відповідачем та позивачем не є різними самостійними правочинами, вони безпосередньо повязані між собою. Так, основним Договором є кредитний, а договір поруки є забезпеченням виконання зобовязань позичальника за кредитним Договором. Тобто, відносини, які виникли між позивачем та відповідачем є цивільними, а договір поруки не є господарським договором, тому між відповідачем та позивачем не виникають господарські зобовязання. Крім того, ані договором поруки, ані законом не передбачено припинення зобовязання на підставах, викладених позивачем у своїй позовній заяві.

Відповідач зазначає, що позивач посилається на те, що господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство, а відповідач не подав, після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство, в тридцятиденний термін до господарського суду Дніпропетровської області письмові заяву з вимогою до позивача, тому вимога вважається погашеною, а договір поруки припиненим. Однак, як стверджує відповідач, він 17.07.2009р. звернувся до Дніпропетровського районного суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та позивача заборгованості за кредитним договором у звязку з невиконання сторонами умов кредитного договору та договору поруки. Тобто, позовну заяву було подано до дня порушення провадження у справі про банкрутство позивача.

Також, відповідач зазначає про те, що позивача до теперішнього часу банкрутом не визнано, підприємство позивача знаходиться на стадії санації та його не виключено з ЄДРПОУ. Крім того, як зазначає відповідач, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство", а саме в п. 54, Закон і ГПК не містить приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.

Відповідач зауважує на те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено припинення зобов'язання у разі не подання конкурсним кредитором вимоги у справі про банкрутство, на що позивач посилається у своїй позовній заяві. В майбутньому, у разі визнання позивача банкрутом, дане питання може бути вирішено в порядку, передбаченому ст. 378 ЦПК України.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. ст. 79, 80 Господарського кодексу України, сторони належать до господарських товариств, які є юридичними особами.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть бути захищені шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Крім того, в пункті 8.12 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.04 № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закони України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначено про те, що згідно ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський, суд зазначає в ухвалі, якою затверджено реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України.

Як встановлено з матеріалів справи та відповідачем не спростовувалося, відповідачем не було подано до господарського суду Дніпропетровської області та розпоряднику майна письмової заяви з грошовими вимогами до позивача по справі № Б29/334-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада».

Посилання відповідача стосовно звернення 17.07.2009р. до Дніпропетровського районного суду з позовною заявою в основу даного рішення покладено не може бути, тому що ці обставини не звільняють відповідача щодо належного виконання ним вимог ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме звернення з грошовими вимогами до боржника -позивача.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги відповідача до позивача слід вважати погашеними.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 16, 509, 598 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 79, 80, 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 8.12 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.04 № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закони України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати правовідношення, які випливають з умов договору поруки № 014/3101/130 від 27.07.2006р., укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль») (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 35, ЄДРПОУ 19358201) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. 8 Березня, 11/70, ЄДРПОУ 32475980), припиненими.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 07.11.11р.