Ухвала суду № 19276986, 10.11.2011, Краснопільський районний суд Сумської області

Краснопільський районний суд Сумської області

вул.Вокзальна, 18 смт.Краснопілля Краснопільський район Сумська область Україна 42400

Справа № 2-190/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2011 року смт.Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді-Басової В.І.

з участю секретаря-Авраменко О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Краснопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Краснопільський агролісгосп»про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

В липні 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що працював лісником обходу №12 ДП «Краснопільський агролісгосп»і наказом № 16-к від 31 травня 2011 року його незаконно було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, чим також заподіяно і моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових обгрунтуваннях (а.с.22-24, 151-153) позовні вимоги підтримали, уточнили розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просили визнати незаконним наказ про звільнення, поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7461 грн.30 коп. та 1700 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати. Позивач пояснив, що він виконував свою роботу добросовісно і ніяких дій, які б давали підстави для втрати довіри не здійснював. Представник позивача додатково зазначила, що наказ №16к від 31 травня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_1.»вважає незаконним як по суті обґрунтування, так і з причин ігнорування вимог чинного законодавства щодо процедури.

Представники відповідача заперечували проти позову у повному обсязі, вважаючи, що звільнення позивача проведено без порушення його трудових прав, а також з дотриманням процедури такого звільнення. Надали письмові заперечення (а.с.34-43) та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Не заперечувалось сторонами, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Краснопільський агролісгосп», що підтверджується і копією трудової книжки (а.с.31), а з 15 квітня 2002 року згідно наказу №22к працював на посаді лісника (а.с.156) і за ним був закріплений обход №12 (а.с.155, 157).

31 травня 2011 року наказом № 16 к позивач був звільнений з роботи лісника обходу №12 ДП «Краснопільський агролісгосп»по ст. 41 п.2 КЗпП України (втрата довіри) (а.с.65).

За змістом ст. 41 п. 2 КзПП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності винних дій, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»звільнення з підстав втрати довіри (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри.

Позивач та його представник в обґрунтування позову посилались, що норма ст. 41 п. 2 КзПП України, враховуючи п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»згідно якої безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей являється їх прийняття, схов, транспортування, розподіл, не могла бути застосована при звільненні ОСОБА_1, оскільки він в силу своїх обовязків, безпосереднє обслуговування грошових або товарних цінностей не здійснював, ані при прийнятті на роботу, ані в подальшому під звіт матеріальні цінності не отримував, в квітні 2002 року лише прийняв територію обходу загальною площею 589 га. Крім того, відповідно до постанови № 447/24 від 28.12.1977 року «Про перелік посад і робіт, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність і т.д.»(далі по тексту - «Перелік № 447/24»), позивач за своєю посадою не відноситься до категорії працівників, з якими можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність, що відповідає також змісту ст.135-1 КЗпП України. На нього, як на лісника, фактично були покладені функції охоронця, якому не можуть передаватись під звіт товарно-матеріальні цінності. Тому сторона позивача вважає, що договір не може братися судом до уваги, оскільки укладений всупереч закону і не породжує жодних правових наслідків

З такими твердженнями позивача та його представника суд не може погодитись, оскільки згідно функціональних обовязків лісника, з якими позивач був ознайомлений під підпис (а.с.136), лісник, в тому числі, зобовязаний вести охорону лісу в закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок та різних крадіжок; вести контроль за станом, охороною і захистом лісу у ввіреному обході; складати протоколи про виявлені порушення та затримувати винних…..

1 червня 2004 року з лісником Краснопільського агролісгоспу ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, у звязку з виконанням роботи безпосередньо звязаної зі збереженням на корню лісопродукції на довіреній йому дільниці, збереженням готової продукції і інвентаря (а.с.135). Вказаний договір є дійсним, відповідає типовій формі, доказів на підтвердження протилежного в процесі судового розгляду сторонами не надано. Крім того, посилаючись на відсутність посади лісника в Переліку № 447/24, позивач не звернув уваги, що в другому розділі вказаного переліку міститься перелік робіт (не посад), при допуску до виконання яких, роботодавець вправі укладати договір про повну матеріальну відповідальність, а саме «роботи: по прийманню на збереження, переробку, збереження, відпуск матеріальних цінностей на складах».

При цьому, суд вважає слушними посилання відповідача, що згідно функціональних обовязків лісника ДП «Краснопільський агролісгосп»та договору про повну матеріальну відповідальність на позивача був покладений обовязок зберігати ввірене йому майно, котрим і є заготовлена лісопродукція, яка зберігалась на території ввіреного позивачу обходу №12, оскільки відповідно до наказу №10/1 п від 3 січня 2011р «Про встановлення проміжних складів»(а.с.133) обходи лісників є проміжними складами, з яких може здійснюватись відпуск лісопродукції. Як пояснив представник відповідача та не заперечував і позивач, кожного місяця лісники подають рапорт (тобто звіт) про рух лісопродукції на ввіреній ділянці.

Щодо наявності винних дій позивача, які дали підстави керівництву ДП «Краснопільський агролісгосп»для втрати довіри до нього, суд вважає частково обґрунтованими твердження позивача.

Так, позивач, просив визнати незаконним наказ про звільнення №16к від 31 травня 2011 року, посилаючись, що згідно пункту першого підстав для звільнення вказаного наказу його безпідставно звинувачено у недотриманні ГОСТу №9463 та допущенні недостачі при відпуску лісопродукції. При цьому зазначав, що в його посадові обов'язки, як лісника не входив обовязок слідкувати за дотриманням ГОСТу при відпуску лісопродукції. Він як лісник мав лише здійснювати охорону лісів, державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, стежити за появою в лісі шкідників і хвороб лісу, надавати допомогу майстрові лісу в організації і проведенні лісогосподарських та лісокультурних робіт, здійснювати контроль за відведенням лісосік, лісових ділянок під сінокосіння, пасовища. Питанням відпуску лісопродукції займались інші працівники.

Суд погоджується з такими твердженнями позивача. Дійсно працівнику в провину може ставитися лише невиконання посадових обовязків, передбачених його посадовою інструкцією. Надані представниками відповідача на підтвердження факту, що позивач здійснював відпуск лісопродукції та був особою, відповідальною за дотриманням ГОСТу, товарно-транспортні накладні за підписом позивача та інші письмові докази (а.с.76-81, 109-129), а також пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, допитаних в судовому засіданні, не спростовують тверджень позивача щодо відсутності такого його обовязку, що також підтвердив свідок ОСОБА_5, колишній керівник ДП «Краснопільський агролісгосп», зазначивши, що функціональні обовязки позивача є вичерпними і ніяких додаткових функцій на лісника не покладалось.

Суд вважає, що зазначені доводи представників відповідача належними та допустимими доказами не підтверджені, тому підставу, зазначену в пункті першому наказу №16к слід визнати незаконною.

У пункті другому наказу №16 к йдеться про систематичне невиконання ОСОБА_1 наказів директора та головного лісничого, що порушує виробничий процес підприємства. Зазначена підстава не передбачена ст. 41 п. 2 КзПП України, як підстава для звільнення, і тому також є незаконною.

Пункт третій наказу №16 к, визначає як підставу для звільнення позивача, що згідно наказу №47п від 26.04.2011 року «Про проведення огляду лісових культур в обході №12 ОСОБА_1» було проведено обстеження лісових культур посадки 2009 року кв. 78 вид. 2 загальною площею 3,9 га було виявлено, що на площі 2,0 га загинуло до 98 % лісових культур та на площі 1,9 га загинуло близько 50 % лісових культур, що свідчить про недбале ставлення до своїх функціональних обовязків лісника.

Виходячи з пояснень представників відповідача недбале ставлення до функціональних обовязків полягало в тому, що позивач не доповів керівництву про виниклу обстановку з загибеллю лісових культур, хоча зобовязаний був це зробити. Суд вважає, що зазначений факт не можна ставити в провину позивачу. Як слідує з його пояснень, що не заперечували і представники відповідача квартал 78 позивачу був переданий в кінці листопада 2009 року після скорочення обходу №11. На той час лісові культури вже були в поганому стані, він та майстер лісу неодноразово в усній формі доповідали про це колишньому директору агролісгоспу ОСОБА_5, що останній підтвердив, допитаний як свідок в судовому засіданні, але на той час агролсігосп знаходився в тяжкому фінансовому стані, кошти не виділялися, а тому доповнення та догляд не проводився. Спека 2010 року майже зовсім знищила лісові культури, і вони загинули внаслідок несприятливих погодних умов. Тобто зазначена підстава також не відповідає змісту ст. 41 п.2 КзПП України і її слід визнати незаконною.

Разом з тим, наказ про звільнення у повному обсязі незаконним не являється, оскільки вважати пункти чотири та пять наказу про звільнення такими, що не відповідають положенням ст. 41 п. 2 КзПП України, підстав немає. Так, пунктом четвертим наказу про звільнення визначено, що згідно наказу №56 п від 10.05.2011 року «Про проведення планової весняної ревізії в обході №12 ОСОБА_1.»та акту від 10.05.2011 року (а.с.90, 97) було виявлено, що в обході № 12 лісника ОСОБА_1 знаходиться лісопродукція в кількості 91,32 м3, а відповідно до рапорту про рух лісопродукції за квітень 2011 року та залишків лісопродукції на 01.05.2011 року (а.с. 91-92) загальна кількість лісопродукції становить 62,17 м3, що свідчить про приховану лісопродукцію в кількості 29,15 м3, а саме: дрова твердих порід 16,54 м3 , дрова мяких порід 4,8 м3, дрова хвойних порід 6,8 м3, пиловник липи 26 і б 3 сорт 0,53 м3, техсировина липи 20-24 0,15 м3, буд ліс хвойних порід 2 сорт 0,33 м3. На загальну суму 2848 гривень 12 коп., які згідно наказу №57 п від 11 травня 2011 року були оприбутковані (а.с.93).

Позивач не заперечував, що дійсно надавав керівництву агролісгоспу рапорт про рух лісопродукції за квітень 2011 року та її залишків станом на 01 травня 2011 року, загальна кількість якої становила 62,17 куб. метрів. Але стверджував, що ця інформація подавалась ним 30 числа щомісяця, а за період з 01 по 10 травня 2011 року (по день проведення планової весняної ревізії), тобто за 10 днів, було вирубано ще 29 куб. метрів лісопродукції, яка залишалась на території його обходу і мала бути оприбуткована (мала надаватись інформація про її кількість) 30.05.2011 року, тобто в кінці місяця, в якому проводилась ревізія, комісією цього до уваги взято не було, що свідчить про упередженість цієї та інших перевірок. Лісопродукцію він не приховував, винних дій не вчиняв, і в приховуванні лісопродукції його звинувачено безпідставно.

Представники відповідача зазначили, що для вирубки лісопродукції виписуються лісорубні білети, а за період з 1-го по 10-те травня лісорубні квитки для заготівлі лісопродукції в обході № 12 не виписувались, заготівля не проводилась. Тобто вказаний факт свідчить, що ОСОБА_1 намагався приховати та використати на власні потреби 29,15 м3 лісопродукції і виявлений цей факт був лише завдяки проведенню ревізії.

Тобто при тому, що ОСОБА_1 був зобовязаний згідно посадових обовязків, виявляти та встановлювати такі факти в своєму обході та доповідати про них керівництву, будучи особою, яка безпосередньо обслуговувала (зберігала) товарні цінності він приховав наявність лишків лісопродукції, і вчинив винні дії, які дали підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

За пунктом пятим наказу про звільнення в провину ОСОБА_1 ставиться, що згідно наказу № 56 п від 10.05.2011 року «Про проведення планової весняної ревізії в обході № 12 ОСОБА_1.»та акту від 10.05.2011 року було виявлено наступне:

-на рубці 2009 року кв.124 вид.1, лісорубочний білет № 275810 від 19.10.2009 року загальною площею 6,2 га виявлено самовільний поруб 10 пеньків сосни загальною кубатурою 7,22 м3, що завдало збитків на загальну суму 18108 гривень 31 коп та назначені в рубку 2009 року 84 дерева сосни загальною кубатурою 14,6 м3 - залишились не спиляними;

-на рубці 2010 року кв. 124 вид. 1, 2, 3, лісорубочний білет № 293915 від 07.07.2010 року було виявлено 22 пенька сосни самовільного порубу загальною кубатурою 22,95 м3, що призвело до збитків в сумі 55760 гривень 02 коп. При обстеженні цієї лісосіки було виявлено, що на корню залишилось не спиляними 112 дерев загальною кубатурою 14,55 м3, які були назначені в рубку 2010 року. Про даний факт лісник ОСОБА_1 не доповів ні головному лісничому, ні директору.

-згідно перерахунку та заміру пеньків, було виявлено, що діаметри при відпуску лісопродукції по товарно-транспортним накладним були значно занижені та не відповідають ГОСТу № 9463.

-в кв. 124 вид. 1, 2, 3 на рубці 2010 році було виявлено не розроблених 40 вершин сосни, що порушують санітарні та протипожежні вимоги, про що лісник також не повідомив керівництво.

Обґрунтовуючи незаконність зазначеної підстави для звільнення позивач посилався, що як і в п.1 наказу, йому ставиться в провину те, за чим він взагалі не мав слідкувати і виконувати, оскільки це не входить до посадових обовязків лісника.

Суд не може погодитись з такими твердженнями позивача, оскільки функціональними обовязками лісника був визначений його обовязок вести охорону лісу в закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок та різних крадіжок; вести контроль за станом, охороною і захистом лісу у ввіреному обході; складати протоколи про виявлені порушення та затримувати винних.

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»підставою для розірвання трудового договору у звязку з втратою довіри являється скоєння працівником винних вчинків. При цьому, власник доводить наявність у діях працівника конкретних порушень, вину працівника у цих порушеннях. Такими є порушення порядку прийняття і відпуску грошових та товарних цінностей, недодержання правил їх схову, неповідомлення відповідним посадовим особам (власнику чи уповноваженому ним органу) про обставини, що перешкоджають забезпеченню схову грошових та матеріальних цінностей тощо.

З пояснень відповідача вбачається, що жодного рапорту чи звернення на імя керівництва щодо виявлених ним на території обходу №12 незаконних рубок лісу чи про виявлені ним розбіжності в обліку та звітності, самовільних порубів чи інших порушень ОСОБА_1 не надавав, сам він цього факту також не заперечував. Приводом же до втрати довіри, служить не тільки зловживання, допущене працівником, але і халатне відношення його до виконання своїх обов'язків, при цьому наявність реальної шкоди від дій (бездіяльності) працівника також не є обовязковою умовою для втрати до нього довіри.

Посилання позивача, що протягом всього періоду його роботи в Краснопільському агролісгоспі, до нього не було застосовано жодного дисциплінарного стягнення, не мають значення при розвязанні цього спору, оскільки згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.2 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Враховуючи зазначене вище, а також, що наказ про звільнення є формою припинення трудового договору, суд вважає, що адміністрацією ДП «Краснопільський агролісгосп» були дотримані вимоги трудового законодавства при розірванні трудового договору з позивачем, з підстав передбачених п.2 ст.41 КЗпП України.

Відповідно до ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав передбачених п.2 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатись в присутності працівника, на якого воно внесено. Якщо працівник або його представник не зявився на засідання, розгляд справи відкладається до наступного засідання в межах 15- денного строку. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Судом встановлено, що подання адміністрації ДП «Краснопільський агролісгосп»з проханням про згоду на звільнення з посади лісника ОСОБА_1 по ст. 41 п. 2 КЗпП було подано до профспілкового комітету 26.05.2011 року за №205 (а.с.140).

Позивач та його представник посилались, що засідання профкому є незаконним, оскільки проведено буз участі позивача, крім того він не був належним чином повідомлений про його проведення, в результаті чого був позбавлений можливості дати пояснення та заперечення по кожному факту, який ставився в провину, що призвело до однобокого вирішення питання щодо його звільнення. При цьому в судовому засіданні позивач не заперечував той факт, що йому повідомляли 26 травня 2011 року по телефону про проведення засідання профспілкового комітету 27 травня 2011 року щодо розгляду питання про його звільнення. Зазначений факт підтверджується також показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

І враховуючи неявку позивача на засідання профспілкового комітету 27 травня 2011 року, розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 був правомірно відкладений на 31 травня 2011 року, про що головою профкому ОСОБА_4 було направлено телеграму ОСОБА_1, від отримання якої останній відмовився (а.с.131-132, 174-175, 207-209), тобто фактично не скористався своїм правом на отримання інформації, яка міститься у надісланій йому кореспонденції, хоча мав таку можливість, тому підстав вважати, що він не повідомлявся належним чином про засідання профспілкового комітету 31 травня 2011 року у суду немає.

Посилання позивача і його представника, що наданий на запит суду акт щодо повідомлення позивача про надходження телеграми (а.с.209), складений і підписаний начальником Великобобрицького ВПЗ та листоношами, не може братись судом до уваги, бо він сфальсифікований, до того ж листоношами не був дотриманий порядок вручення телеграм, оскільки додому ОСОБА_1 вказану телеграму не приносили, є безпідставними - жодного доказу про незаконність офіційного документу, наданого на запит суду в судове засідання стороною позивача не надано. До того ж позивач не позбавлений можливості звернутись до правоохоронних органів, якщо вважає свої твердження обґрунтованими. Суд таких підстав не вбачає.

Профспілковий комітет провів засідання 31 травня 2011 року без участі працівника ОСОБА_1 та прийняв рішення про надання адміністрації ДП «Краснопільський агролісгосп»згоди на звільнення лісника ОСОБА_1 по п. 2 ст. 41 КЗпП України (а.с.142).

До того ж рішення профкому ніким не оскаржене і не скасоване, і на момент розгляду судом даної справи є чинним.

Крім того, позивач посилався, що при звільненні його з роботи була порушена процедура, визначена ст. 33 ч.3 Закону України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад»(із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.02.2004 р. N 1522-IV), відповідно якої депутат місцевої ради, котрим він являється (а.с. 27, 30) може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Представники відповідача факт неповідомлення Краснопільської районної ради про звільнення ОСОБА_1 визнали, та пояснили, що вини їхньої в цьому немає, оскільки жодних документів на підтвердження того, що позивач є депутатом Краснопільської районної ради він до адміністрації ДП «Краснопільський агролісгосп»не подавав. Про те, що ОСОБА_1 є депутатом Краснопільської районної ради, дізнались під час судового розгляду, тому одразу надіслали в Краснопільську райраду відповідне повідомлення (а.с.143).

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що неповідомлення чи неналежне повідомлення місцевої ради за відсутності інших порушень трудових прав звільненого працівника не є підставою для поновлення такого на роботі.

За таких обставин, коли звільнення позивача за ініціативою адміністрації проведено відповідно до вимог закону, трудові права позивача порушені не були, суд відмовляє у задоволенні позову про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що відповідає змісту ст.235 КЗпП України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі порушень законних прав працівника, які призвели до моральних страждань. Будь-яких порушень відповідачем прав позивача судом не встановлено, а тому відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Позивачем при зверненні до суду сплачені судовий збір в сумі 17 гривень за позовною вимогою про стягнення моральної шкоди і витрати на ІТЗ судового розгляду в сумі 120 гривень, згідно п.1-2 ч.3 ст.81 ЦПК України він був звільнений від сплати судового збору в решті позовних вимог.

З 1 листопада 2011 року діє Закон України від 8.07.2011 р. №3674-VI «Про судовий збір», яким також були внесені зміни до ЦПК України в частині судових витрат, і за положеннями ст.2 ЦПК України він підлягає застосуванню при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення і відмову в задоволенні позову в решті вимог, сплачені позивачем витрати слід залишити за ним, а з відповідача на користь держави стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.5-1, п.2 ст. 41, ст.ст. 43, 232-233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 33 Закону України від 11.07.2002р. № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад»(із змінами від 19.02.2004 р. N1522-IV), Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів", Декретом КМУ «Про державне мито», Законом України від 8.07.2011 р. №3674-VI «Про судовий збір», ст. ст. 3-11, 15, 57-62, 64, 81, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зазначені в наказі №16 к від 31 травня 2011 року ДП «Краснопільський агролісгосп»підстави звільнення ОСОБА_1 з посади лісника:

«1. За недотримання ГОСТу №9463 та допущення недостачі при відпуску лісопродукції, а саме 20.04.2011 року згідно доповідної начальника цеху переробки ОСОБА_3 було проведено перевірку та складено акт за результатами перевірки від 21.04.2011 року. В результаті перевірки було виявлено порушення порядку відпуску лісопродукції (товарних цінностей), що могло призвести до нестачі на нижньому складі агро лісгоспу в сумі 4830 гривень 45 коп.;

2. Систематичне невиконання наказів директора та головного лісничого, що порушує виробничий процес підприємства;

3. Згідно наказу № 47 п від 26.04.2011 року «Про проведення огляду лісових культур в обході №12 ОСОБА_1»було проведено обстеження лісових культур посадки 2009 року кв. 78 вид. 2 загальною площею 3,9 га було виявлено, що на площі 2,0 га загинуло до 98 % лісових культур та на площі 1,9 га загинуло близько 50 % лісових культур, що свідчить про недбале ставлення до своїх функціональних обовязків лісника.»- визнати незаконними.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Судові витрати, сплачені Позивачем при зверненні до суду, залишити за ним.

Стягнути з ДП «Краснопільський агролісгосп»47,05 грн. судового збору на користь держави на рахунок №31217206700172, отримувач коштів УДК в Краснопільському районі 22030001, ОКПО отримувача 23635238, МФО банку 837013, банк ГУДКУ в Сумській області, призначення платежу "22030001, 02886373, судовий збір, пункт 1,2".

Рішення може бути оскаржене до Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяВ. І . Басова