Ухвала суду № 1926835, 06.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                      Суддя-доповідач – Міронова Г.М.

                                                                                                                                 Суддя І інстанції – Могильницький М.С..

                                                                  Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                       У Х В А Л А

              Іменем    України

06 червня 2008 року                                                                           справа № 22-а-3096/08

у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                 Міронової Г.М.

суддів:                                      Нікуліна О.А.,  Горбенко К.П.

при секретарі судового   засідання

Білоус К.І.

За участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року у справі за № 2-а-7726/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буран ЛТД» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000062342 від 18.06.2007 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6444,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

            Позивач звернувся з позовом до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі Шахтарська ОДПІ), вказавши, що відповідач неправомірно застосував штрафні санкції, передбачені ст. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» і склав податкове повідомлення – рішення на суму 6444,00 гривень, вважає, що відповідачем було порушено вимоги п. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року позов ТОВ «Буран ЛТД» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000062342 від 18.06.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6444,00 грн.  задоволено у повному обсязі.

На постанову суду Шахтарською ОДПІ була подана апеляційна скарга. Податковий орган просив скасувати постанову з тих підстав, що судом порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Представник Шахтарської ОДПІ підтримав доводи своєї апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів,  вислухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року винесена законно та обґрунтовано з додержанням вимог процесуального та матеріального закону, з огляду на що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, а постанова суду має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне.

Дійсно, у відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

 Крім того, п.п. «б» 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначати суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Аналіз зазначених норм передбачає самостійне визначення податковим органом суми податкового зобов’язання платника податків в разі виявлення в результаті документальних перевірок заниження або завищення суми його податкових зобов’язань платника податків, заявлених саму у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган  здійснив планову документальну перевірку господарської діяльності позивача і склав акт № 27/23-6/22000414 від 15.02.2006 року, застосував штрафні фінансові санкції (розділ 2 Акту) до ТОВ «Буран ЛТД»  на підставі податкового повідомлення – рішення (форма Р) № 0000482340/0-266 від 27.02.2006 року, які були сплачені позивачем. Потім 16 червня 2007 року за вказаним актом провів невиїзну документальну перевірку і склав акт, на підставі якого прийняв податкове повідомлення – рішення, яким знов застосував до ТОВ “Буран ЛТД” штрафні санкції у сумі 6444 грн., не визначивши при цьому ніякого податкового зобов’язання.  

На підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

 Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно того, що у податкового органу не було законних підстав приймати у відношенні позивача спірне податкове повідомлення – рішення, оскільки акт невиїзної документальної перевірки не містить посилань на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку ТОВ «Буран ЛТД», тобто перевірка була проведена на підставі документів, складених самою Шахтарською ОДПІ, що суперечить п. 1 ст. 11 Закону № 509-ХІІ від 04.12.1990 року.

Враховуючи вищевикладене та ухвалюючи вказане рішення, колегія суддів виходить з приписів ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийнято необґрунтовано, тобто не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, без повного дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. 

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкту владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

            За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Повний текст у відповідності до статті 160 КАС України виготовлений 12.06.2008 року.

Керуючись ст.ст. 184, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.  205, 206, 211, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

                                                       У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року – залишити без задоволення.

            Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буран ЛТД» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000062342 від 18.06.2007 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6444,00 грн. –  залишити без змін.

 Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:                                                                                   Г.М. Міронова       

Судді:                                                                                                            О.А. Нікулін

                                                                                                          К.П. Горбенко