Рішення № 19260066, 10.11.2011, Зміївський районний суд Харківської області

2014/2-48/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.2011 м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бережної Н.М.

при секретаріШелудько Т.М.

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору дарування нерухомого майна, третя особа приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6,

в с т а н о в и в:

04.02.2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про розірвання договору дарування нерухомого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачі посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їх мати ОСОБА_7 За своє життя вона була власницею квартири АДРЕСА_1. Маючи на меті оформити нотаріально спадкове майно матері, позивачі звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, де їм повідомили, що для оформлення спадщині необхідні документи на підтвердження належності померлій спадкового майна. З метою отримання відомостей ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до КП «Зміївське БТІ», де їм повідомили, що вказана квартира не належить померлій ОСОБА_7, а згідно договору дарування від 18.06.2002 року ОСОБА_5 відповідачу по справі. Позивачі вважають, що на момент підписання договору дарування в червні 2002 році їх мати не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, нікого не впізнавала, не орієнтувалася в часі, не впізнавала близьких родичів, не памятала дату народження та не знала де взагалі знаходиться. За життя мати завжди висловлював наміри, щоб спадкове майно було розділено між всіма дітьми порівну. Вважають, що діями ОСОБА_5 порушуються їх права як спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_7, тому вони вимушені звернутися з позовом до суду і просили визнати недійсним договір дарування, за яким ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1, що посвідчений 18 червня 2002 року приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, р-р №774 та зареєстровано в КП «Зміївське БТІ»19 червня 2002 року, р-р №27-2516.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові, просили позов задовольнити та визнати договір дарування від 18.06.2002 року недійсним.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала доводи своїх довірителів, пояснила, що померла ОСОБА_7, в звязку з захворюваннями, які у неї були, а також враховуючи її вік, не могла відповідати за свої дії та керувати ними на момент укладення договору дарування в 2002 році, тому просила визнати вказаний договір недійсним.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила у задоволені позову відмовити і стягнути з позивачів на її користь понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 2300 грн. та витрати за проведення судової фоноскопічної експертизи.

- 2 -

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні також заперечували проти позовних вимог, вказуючи, що позивачі не надали доказів хвороби померлої ОСОБА_7, які б вказували, що остання не могла розуміти значення своїх дій та ними керувати. Медична картка померлої, яка надана позивачами не може бути належним доказом та спростовується іншими доказами, наприклад, висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, в якій зазначено, що померла ОСОБА_7 психічним розладом не хворіла, могла розуміти значення своїх дій та ними керувати. Просила суд відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6 у судовому засіданні 01.06.2010 року пояснив, що перед оформленням договору дарування він особисто впевнився в тому, що ОСОБА_7 добровільно, розуміючи значення своїх дій виявила бажання подарувати свою квартиру дочці ОСОБА_5

Вислухавши сторони, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 9), причиною її смерті є ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, про що свідчить копія актового запису про її смерть №137 від 24.07.2009 року та лікарським свідоцтвом про смерть №484 виданого Комсомольською міською лікарнею Зміївського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_1 року та посмертним епікризом хворої ОСОБА_7, який знаходиться в медичній картці. (а.с. 16-20);

Факт родинних відносин між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та померлою ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, свідоцтвом про розірвання шлюбу, згідно якого ОСОБА_4 змінено прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 10, 11, 12-13);

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №22647713 від 20.01.2010 року, зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_7 (а.с. 14);

Як вбачається з довідки №606 від 03.02.2010 року виданої КП «Зміївське БТІ», згідно архівних матеріалів КП «Зміївське БТІ», квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 18.06.2002 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області, р-р №774 та зареєстрованого в КП «Зміївське БТІ»19.06.2002 року, р-р №27-2516. 03.02.2010 року власнику майна згідно замовлення №1853 від 08.09.2009 року та №1083 від 02.02.2010 року було надано витяг з реєстру прав власності для відчуження квартири. (а.с. 15). На підтвердження вказаних обставин, приватним нотаріусом ОСОБА_6 на запит суду, надані документи, що стосуються посвідчення вказаного договору (а.с. 49-55);

Відповідно до Акту №973 посмертної судово-психіатричної експертизи від 20.10.2011 року Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3 Відділення судово-психіатричної експертизи №18, ОСОБА_7 по наданим даним 18. червня 2002 року стійкого хронічного психічного розладу не виявляла, за своїм психічним станом могла розуміти свої дії та керувати ними.

Допитані свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 кожен окремо в судовому засіданні повідомили, що ОСОБА_7 розуміла значення своїх дій та могла керувати ними.

З урахуванням наведеного у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів повідомлених свідками. Дані про заінтересованість свідків в результаті розгляду справи відсутні, їх показання обєктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка є жінкою брата позивача, пояснила, що ОСОБА_7 внаслідок душевних страждань через смерть її сина і дочки, частково втратила память, вона іноді не впізнавала близьких.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачів, до ОСОБА_7 вона у гості не ходила, сама бабуся на вулицю не виходила, ні з ким не спілкувалася. Зі слів сусідів вона була не в собі.

- 3 -

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що вона є подругою позивач ОСОБА_3 і їй з його слів відомо, що ОСОБА_7 часто хворіла, перенесла стрес після смерті свого сина, ні з ким не спілкувалася, щось бубоніла і все тобто у неї був психічний розлад здоровя.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 - сімейний лікар Комсомольської міської лікарні, підтвердила причину смерті ОСОБА_7 та вказала, що записи, які знаходяться в амбулаторній картці про хворобу померлої зроблені нею. Її викликали до хворої, як терапевта, про психічний стан померлої вона нічого сказати не може, оскільки не є психіатром чи невропатологом.

Ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змаганості, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Згідно ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом встановлено і підтверджено відповідними документами, що спірна квартира була подарована 18 червня 2002 року ОСОБА_7 своїй дочці ОСОБА_5 Під час укладання договору, нотаріусом була встановлена цивільна дієздатність дарувальника, вона усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, нотаріусом додержані вимоги, які необхідні для чинності правочину.

Позивачі вважають, що померла ОСОБА_7 у момент підписання договору дарування взагалі не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, нікого не впізнавала, не орієнтувалася в часі, не впізнавала близьких родичів, не памятала дату свого народження, не знала де знаходиться. Ці обставини підтверджуються на їх думку медичною карткою. Однак, позивачами жодним чином не доведені ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу задоволення позовних вимог, а саме те, що на момент укладення договору дарування квартири ОСОБА_7 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Так, медична картка ОСОБА_7, яка надана позивачами не є належним доказом та спростовується іншими доказами, які містяться в матеріалах справи. Так в цій медичній картці взагалі відсутні відомості про стан здоровя ОСОБА_7 на день укладення договору дарування тобто 18.06.2002 року.

До показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які свідчили в судовому засіданні про психічний розлад здоровя ОСОБА_7 слід віднестися критично, оскільки жоден із цих свідків не дав показань про те, що саме станом на момент укладання договору дарування ОСОБА_7 перебувала в такому стані, який не давав їй змогу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також не надали суду пояснень щодо належного джерела отриманої інформації про хворобу ОСОБА_7

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як слідує з матеріалів справи, судові витрати понесені відповідачем складаються з: витрат на правову допомогу в сумі 2300 грн. і за проведення судової фоноскопічної експертизи в сумі 5160 грн.

- 4 -

Витрати на правову допомогу підлягають стягненню з позивачів порівну в повному обсязі,оскільки ОСОБА_5 наданий розрахунок розміру компенсації цих витрат, як це передбачено Постановою кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Що стосується витрат за проведення судової фоноскопічної експертизи, суд виходить з наступного. Оскільки сторони в судовому засіданні згодні були порівну оплатити проведення судової фоноскопічної експертизи, однак відповідач ОСОБА_5 сплатила за її проведення 4510 грн., а позивач ОСОБА_3 сплатив за проведення експертизи 650 грн., тому з позивача ОСОБА_4 на користь відповідача слід стягнути 1720 грн., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1070 грн.

Керуючись: ст. ст. 30, 202, 225, 717, 719 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору дарування нерухомого майна, третя особа приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 - відмовити.

Стягнути порівну з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 2300 (дві тисячі триста) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати за проведення судової фоноскопічної експертизи в сумі 1070 (одну тисячу сімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати за проведення судової фоноскопічної експертизи в сумі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: