Ухвала суду № 1924466, 19.02.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-151/08(22а-1464/07) Головуючий суддя у 1-ій Категорія статобліку - 34 інстанції - Колодій С.Б.

(14/130)

У Х В А Л А

19.02.2008 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів - Коршуна А.О., Проценко О.А.,

при секретарі - Піцик Р.В.

за участю представників сторін:

представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград на постанову господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2007 по справі № 14/130

за позовом приватного підприємства «Експо-Центр», м. Кіровоград

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград

про визнання нечинним акта

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 приватне підприємство «Експо-Центр», м. Кіровоград звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000232350/0 від 29.05.2006.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував невірним визначенням суми податкового зобов'язання у зв'язку з винесенням податкового повідомлення-рішення, яке суперечить закону, що підтверджується наступним.

На момент здійснення податкових операцій та складання податкових накладних, ТОВ «Малгіно-Алко» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та мало чинне свідоцтво про державну реєстрацію такого платника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2005 визнано банкрутом ТОВ «Малгіно-Алко» та зобов'язано ДПІ в Солом'янському районі м. Києва протягом місяця зняти з обліку платника податків.

Оскільки, дана ухвала не має зворотної сили в часі, господарські відносини, що виникли до її прийняття та податкові накладні, видані у цей період - є законними, а податкове повідомлення-рішення - таким, що не відповідає чинним нормам права України.

Позивач зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» виникнення права на податковий кредит не ставиться під умову сплати такого податку контрагентом до бюджету, а тому ПП «Експо-Центр», м. Кіровоград правомірно віднесено до податкового кредиту сплачений податок на додану вартість.

Наполягаючи на законності податкового повідомлення-рішення відповідачем подані заперечення на адміністративний позов, у яких зазначено, що включена позивачем до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 23 833 грн. 33 коп. не підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, оскільки вони підписані особою, яка не мала на це законних підстав.

Крім того, має місце ненадходження податку на додану вартість до Бюджету внаслідок того, що ТОВ «Малгіно-Алко» не сплатило відповідні суми.

Таким чином, позивач не має право на податковий кредит за операціями з ТОВ «Малгіно-Алко».

Постановою господарського суду Кіровоградської області позовні вимоги задоволено повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000232350/0 від 29.05.2006, стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Експо-Центр», м. Кіровоград судові витрати по справі на суму 03 грн. 40 коп. державного мита.

Господарський суд Кіровоградської області, у винесеній постанові, посилається на п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно до якого платником податку - є особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або, особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у п/п «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10 зазначеного закону самостійно відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до Бюджету відповідно до закону.

Керуючись при вирішенні справи ст. 19 Конституції України, місцевий господарський суд приходить до висновку, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді, подана апеляційна скарга, у якій відповідач просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2007 по справі № 14/130 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «Експо-Центр», м. Кіровоград.

Аргументуючи свої вимоги, відповідач зазначає, що при перевірці господарської діяльності позивача складено акт перевірки та прийнято податкове повідомлення-рішення, яким донараховано позивачу податок на додану вартість на суму 23 833 грн. 33 коп.

У доводах апеляційної скарги відповідач повністю підтримує свою позицію, викладену в запереченнях на адміністративний позов, про що свідчить оперування Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді аналогічними складами фактичних обставин та юридичних обґрунтувань правомірності своїх дій.

Відповідач, керуючись власним аналізом норм Закону України «Про податок на додану вартість», зазначає, що нормами закону встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податків.

Позивачем - приватним підприємством «Експо-Центр», м. Кіровоград, письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надавалися.

Дослідивши матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Висновки суду обґрунтовано наступним.

Матеріалами справи встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на підставі п.п. 1, 3 ст. 11, п. 1 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну палаткову службу в Україні» та згідно наказу № 76 від 18.05.2006 «Про проведення позапланової перевірки» і направлення на перевірку № 271 від 18.05.2006, виданого ДПІ у м. Кіровограді, проведена позапланова документальна перевірка ПП «Експо-Центр» з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2003 року та грудень 2004 року.

В результаті проведення перевірки складено акт перевірки № 11/23-50/21/30708001 від 23.05.2006 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242350/0 від 29.05.2006, яким позивачу визначену суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 94 477 грн. 50 коп. (62 985 грн. 00 коп. основного боргу та 31 492 грн. 50 коп. - штрафні санкції).

Перевіряючими встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2003 року включена сума ПДВ у розмірі 76 615 грн. 00 коп., а за грудень 2004 року - 23 833 грн. 33 коп., згідно податкових накладних та розрахунку коригування, виписаних ТОВ «Малгіно-Алко».

Зазначені податкові накладні, на думку перевіряючих, не можна віднести до документів, що дають право на формування податкового кредиту та віднесення сплачених сум ПДВ до бюджетного відшкодування, оскільки вони підписані неуповноваженою особою від імені підприємства, яке за станом на 16.02.2005 визнано банкрутом та за місцем реєстрації не перебуває.

Висновки ДПІ ґрунтуються на відомостях, наданих ДПІ у Солонянському районі м. Києва, у яких зазначено наступне.

«Згідно реєстраційних документів засновником та директором ТОВ «Малгіно-Алко» є ОСОБА_1(з правом одного підпису).

Пояснення надане громадянином України ОСОБА_1 свідчить про те, що до реєстрації вищевказаного підприємства він ніякого відношення не має, в засновницьких зборах участі не приймав, доручення, заяви та інші документи відносно реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Малгіно-Алко» не надавав та не підписував.

В юридичній справі ТОВ «Малгіно-Алко» відсутні документи, які б підтверджували факт призначення іншої службової особи відповідальної за фінансово-господарську діяльність підприємства.

В ході дослідження ланцюга реалізації товару (меду бджолиного) встановлено, що податкові накладні, податкова декларація з ПДВ за грудень 2004 року, підписані ОСОБА_2.

Згідно наданого пояснення громадянина України ОСОБА_2 встановлено, що особисто в фінансово-господарській діяльності ТОВ «Малгіно-Алко» він участі не приймав, документів, які свідчать про діяльність підприємства не підписував, крім того, в поясненні викладений факт викрадання в нього паспорту».

Відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, також встановлено, що ТОВ «Малгіно-Алко» має не сплачену заборгованість перед бюджетом та визнано банкрутом рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2005 по справі № 24/956-б.

На підставі викладеного, за результатами перевірки зменшено заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ за грудень 2003 року в розмірі 13 630 грн. 00 коп. та донараховано суму ПДВ в розмірі 86 818 грн. 33 коп., в тому числі:

- за грудень 2003 року - 62 985 грн. 00 коп.;

- за грудень 2004 року - 23 833 грн. 33 коп.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків перевіряючих та правомірність рішення суду першої інстанції, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено поясненнями сторін, податковий кредит позивача за грудень 2003 та 2004 р.р. підтверджено податковими накладними ТОВ «Малгіно-Алко».

Як пояснили представники податкової, кримінальні справи відносно осіб, що здійснювали діяльність від імені ТОВ «Малгіно-Алко» та позивача за фактами злочинів, передбачених ст.ст. 212, 364 КК України (ухилення від оподаткування, підробка документів), - відсутні, як і відповідні вироки.

Фактів відсутності операцій, щодо яких видано податкові накладні, податковою не встановлені.

Згідно, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п/п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з нормою, визначеною у п/п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платком податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з п/п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-яких витрат по сплаті полдатку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2003, 2004 р.р. включено суму податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Малгіно-Алко».

Податкові накладні від ТОВ «Малгіно-Алко» за грудень 2003 року підписні ОСОБА_1, який згідно реєстраційних документів був його засновником та директором, а за грудень 2004 року - ОСОБА_2

Посилання відповідача на той факт, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість не підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, у зв'язку з їх підписанням особою, яка не мала на це законних підстав, апеляційним судом спростовується, з огляду на таке.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у прядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, передбачено визнання її недійсною лише у випадку її заповнення та підписання іншою особою, ніж та, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій між ПП «Експо-Центр» та ТОВ «Малгіно-Алко», а також на момент складання податкових накладних та їх підписання ОСОБА_1, який, згідно реєстраційних документів був його засновником та директором, ТОВ «Малгіно-Алко» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та мало чинне свідоцтво про державну реєстрацію такого платника. Підприємство було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість також у грудні 2004 року.

Відповідачем не надані належні докази, які б свідчили про фальсифікацію податкових накладних, будь-то, вирок суду у кримінальній справі або судове рішення, яким встановлено факти, що прямо вказують на підробку печатки, підпису, або доводять неправдивість інших даних, що містяться у податкових накладних.

У наданих відповідачем документах відсутні докази того, що ПП «Експо-Центр» порушило правило, встановлене ч. 1, 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до якого, відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, якщо вони були внесені, та до моменту, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платником податку - є особа, яка, у відповідності до цього закону, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або, особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у п/п «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10 зазначеного закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до Бюджету відповідно до закону.

З огляду на що, підстави стверджувати про недійсність заповнених податкових накладних - відсутні, а доводи позивача по справі - правомірними, оскільки, Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді не було в законному порядку доведено несплату ТОВ «Малгіно-Алко» податку на додану вартість по господарським операціям з продажу меду бджолиного.

Надання доказів можливої вини позивача щодо несплати своїм контрагентом - ТОВ «Малгіно-Алко» суми ПДВ, у матеріалах справи теж не містяться.

Посилання податкової на пояснення, надані співробітникам податкової міліції громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Будь-яких пояснень ОСОБА_2 податковою до суду не надано. Як свідчить лист позивача № 2165/7/26-50 від 04.04.2006, направлений на адресу начальника Макеєвського ВПМ УПМ ДПА в Донецькій області: «Згідно відповіді ТОВ «Малгіно-Алко» від 29.01.2005 за підписом ОСОБА_2 по всіх питання з приводу діяльності ТОВ «Малгіно-Алко» необхідно звертатися до арбітражного керуючого ОСОБА_3 вказана відповідь надіслана ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на запит Кіровоградської ОДПІ.

Кіровоградським ВПМ УПМ ДПА в Кіровоградській області від 18.01.2006 отримано відповідь від арбітражного керуючого ТОВ «Малгіно-Алко» ОСОБА_3 про те, що він неодноразово письмово звертався до колишнього керівника ТОВ «Малгіно-Алко» ОСОБА_2 з проханням, у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», надати арбітражному керуючому документи первинного бухгалтерського обліку, бухгалтерської та податкової звітності, відомості про постачальників та покупців товарів (робіт, послуг) за останні два роки, договори, контракти, угоди ТОВ «Малгіно-Алко» з усіма юридичними та фізичними особами за весь період діяльності підприємства.

Жодної відповіді та документів від колишнього керівника ТОВ «Малгіно-Алко» ОСОБА_2, арбітражний керуючий не отримав, про що вказано у відповіді на запит Кіровоградського ВПМ УПМ ДПА в Кіровоградській області».

Отже, матеріали справи свідчать, що заперечень ОСОБА_2 щодо його правовідносин з ТОВ «Малгіно-Алко» до податкової не надходило.

Картка із зразками підписів та відбитками печатки, надана філією Східно-Українського банку «Грант», свідчить, що з 08.12.2004 у якості керівника ТОВ «Малгіно-Алко» було визначено ОСОБА_2, який 17.02.2004 отримував грошові чеки.

Картка також містить посвідчувальний напис нотаріуса (форма № 52) щодо підпису ОСОБА_2

Що стосується пояснень ОСОБА_1, то вони також спростовуються карткою із зразками підписів та відбитками печатки підприємства за станом на 02.12.2003, посвідчувальним написом нотаріуса (форма № 52), документами податкової звітності.

Як зазначено вище, доказів підробки зазначених документів суду не надано.

Виходячи з викладеного, та приймаючи до уваги норми ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону країни «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», колегія суддів дійшла висновку, що обставини, на які посилається податкова не є доведеними.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 200 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2007 - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2007 по справі № 14/130 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу складено в повному обсязі 20.05.2008.

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.А Проценко