Рішення № 19243965, 15.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

15.11.11 <>

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м. Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

10 листопада 2011 р. Справа № 5028/14/98/2011

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»,

вул. Лєскова,9, м. Київ, в особі Чернігівської обласної дирекції «Райффайзен

Банк Аваль», пр. Перемоги,21, м. Чернігів, 14017

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 12 526,14дол.США

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_4 начальник управління довіреність №05/11/25-Н від 25.05.11р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 012/13-1005/72470 від 09.09.08р. в сумі 12 526,14дол.США, в тому числі боргу по кредиту в сумі 11 731,83дол.США, 505,75дол.США заборгованості по процентах, пені за порушення графіку погашення основної суми кредиту у розмірі 267,38дол.США та пені за порушення строків сплати процентів у сумі 21,18дол.США.

Згідно ст.55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як свідчить текст позовної заяви від 09.09.11р. за №С26-114-1/5/1065 позивач визначив ціну позову тільки в іноземній валюті у сумі 12526,14дол.США. Вказана позовна заява подана позивачем до суду 29.09.11р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті, в якому було направлено позовну заяву до господарського суду Чернігівської області. Національний банк України 29.09.11р. встановив офіційний курс гривні до іноземної валюти долар США: за 100 доларів США курс 797,3600грн. З огляду на викладене суд встановлює, що ціна позову в іноземній валюті - 12526,14 дол.США, в національній валюті становить 99 878,43грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України представником позивача в судовому засіданні 27.10.11р. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №С26-114-1/5/1218 від 26.10.11р., в якій зазначив, що у звязку з уточненням розрахунку заборгованості (зменшення періоду нарахування пені) зменшилась сума заборгованості на момент подачі позову, а саме загальна сума заборгованості становить 12 461,90дол.США, з них 11 731,83дол.США борг по кредиту, 505,75дол.США заборгованість по процентам за період з 29.11.10р. по 29.08.11р., 203,04дол.США пеня по кредиту з 01.03.11р. по 31.08.11р., 21,28дол.США пеня по процентам з 01.03.11р. по 31.08.11р., та просив стягнути з відповідача 12461,90грн.дол.США заборгованості за кредитним договором №012/13-1005/72470 від 09.09.08р., та частково повернути державне мито, яке було сплачено у більшому розмірі 0,62дол.США.

Відповідно до ухвали від 27.10.11р. суд прийняв до розгляду подану представником позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог №С26-114-1/5/1218 від 26.10.11р., відповідно до якої позивач фактично зменшив розмір позовних вимог на суму 64,24дол.США, в тому числі в частині стягнення пені за порушення графіку погашення основної суми кредиту зменшив позовні вимоги на суму 64,34дол.США та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені за порушення строків сплати процентів на сум 0,10дол.США.

Представником позивача в судовому засіданні 27.10.11р. подано письмове пояснення щодо підстав стягнення з відповідача пені у валюті кредиту та дострокового погашення кредиту, в якому зазначено, що валютою зобовязання відповідно кредитного договору №012/13-1005/72470 від 09.09.08р. укладеного між сторонами є долари США, тобто належним виконанням зобовязання є його виконання у валюті кредиту, що за правилами ст.533 ЦК України грошове зобовязання повинно виконуватися в гривнях, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а не з моменту винесення рішення суду, у звязку з цим як суд може передбачити курс НБУ щодо долара США на фактичну дату сплати пені (день платежу), що стягнення пені в іншій валюті ніж валюта грошового зобовязання протирічить приписам ст.509, 526, 549 ЦК України та порушує права кредитора щодо захисту прав банку. Окрім того, позивач посилаючись на розділ 7 кредитного договору повідомляє про право кредитора достроково вимагати погашення кредиту, та про вручення відповідачу нарочно 02.08.11р. вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.11р. надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України представником позивача в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №С26-114-1/5/1329 від 09.11.11р., в якій зазначив, що позичальником сплачено на погашення кредиту 05.09.11р. - 21,77дол.США та 31.10.11р. - 150,00дол.США, що загальна сума заборгованості становить 12 290,13дол.США, з них 11 560,06дол.США борг по кредиту, 505,75дол.США борг по процентам за період з 29.11.10р. по 29.08.11р., 203,04дол.США пеня по кредиту з 01.03.11р. по 31.08.11р., 21,28дол.США пеня по процентам з 01.03.11р. по 31.08.11р., та просив суд стягнути з відповідача 12 290,13дол.США заборгованості за кредитним договором №012/13-1005/72470 від 09.09.08р. та судові витрати.

Згідно поданого представником позивача Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.10.11р. в реєстрі значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_3, місце проживання АДРЕСА_1

Відповідач відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом, так як ухвали суду були направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві, і яка співпадає з адресою місце знаходження відповідача, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Окрім того, ухвала про порушення провадження у справі від 03.10.11р. отримана відповідачем згідно поштового повідомлення №16723926, ухвала про відкладення розгляду справи від 18.10.11р. отримана відповідачем згідно поштового повідомлення №16938540, ухвала про відкладення розгляду справи від 27.10.11р. отримана відповідачем згідно поштового повідомлення №17018371.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Дослідивши зміст поданої представником позивача заяви про зменшення розміру позовних вимог №С26-114-1/5/1329 від 09.11.11р., суд дійшов висновку, що позивачем фактично зменшено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту на суму 171,77дол.США. Суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення боргу по кредиту в сумі 171,77дол.США, оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення боргу по кредиту і дана заява позивача прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01№646961 Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код 14305909, місцезнаходження вул.Лєскова,9, м. Київ, зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.03.92р., дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію - 05.11.09р., підстава заміни свідоцтва - зміна найменування юридичної особи.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

09.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(протокол № Зб-45 від 14.10.2009 року), погодженого Національним Банком України 04.11.2009 року, та відповідачем був укладений кредитний договір № 012/13-1005/72470 «Інвестиційний кредит субєктам Мікро та Малого бізнесу на придбання транспортного засобу».

Згідно п.1.1 договору кредитор (позивач по справі) з 09.09.2008р. надає позичальнику (відповідачу по справі) кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобовязується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обовязки, визначені цим договором.

Кредит відповідно до умов договору надається позичальнику на наступних умовах: кредитний ліміт 16 077,00дол.США, кредит призначений на придбання автотранспортного засобу шляхом здійснення оплати по договору купівлі-продажу №55 від 21.08.08р. укладеному між позичальником та ТОВ «Автосалон Муна» та рахунку-фактури №СФ-0000292 від 21.08.08р.; виконання зобовязання позичальника за цим договором забезпечується заставою транспортного засобу ГАЗ-32213-418 з ГБО, якій на момент укладання договору належить позичальнику на праві власності, дата останнього погашення кредиту 06.09.13р., строк кредиту 60 місяців.

Згідно з умовами п.1.2 договору сторони домовились, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватися на умовах цього договору. На дату укладання цього договору розмір процентної ставки складає 16,8%.

Розмір та строк сплати щомісячного платежу відповідно до п.1.3.2 договору визначаються графіком повернення кредиту та сплати інших платежів.

Сторони у п. 14.1. договору визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобовязань.

Як свідчать матеріали справи, 09.09.08р. позивач та відповідач підписали Додаток №1 до кредитного договору, в якому затвердили графік погашення позичальником заборгованості по кредитному договору та встановили, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до п.5.1 кредитного договору.

На виконання умов договору на підставі заяви відповідача №1 від 10.09.08р. позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 16 077,00дол.США шляхом перерахування їх з позичкового рахунку (№20735434) на транзитний рахунок з метою продажу на міжбанківському валютному ринку з подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту на поточний рахунок (№2600398737) згідно зведеного кредитового валютного мемоордеру №1005/72470 від 10.09.08р., що підтверджується випискою банку від 10.09.08р. з рахунку № 20735434 (а.с.43).

Відповідно до п.5.1 договору позичальник здійснює погашення частини кредиту щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком погашення заборгованості (Додаток №1 до договору), починаючи з місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Згідно п.5.2 договору позичальник зобовязався здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту (п.1.1.6 договору) та процентів (п.1.1.7 договору) у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту шляхом: перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позичальника. Якщо Графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійсненим не пізніше останнього робочого дня зазначеного Графіком календарного місяця. Якщо дата сплати, визначена Графіком не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній графіком погашення кредиту та інших платежів. Якщо дата сплати щомісячного платежу припадає на 29, 30 чи 31 число, то погашення повинно здійснюватися не пізніше останнього робочого дня місяця.

30.03.2009р. між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду №1 до кредитного договору №012/13-1005/72470 від 09.09.08р., якою внесли зміни до кредитного договору, а саме у п.1.3.2 зазначили, що розмір та строк сплати щомісячного платежу визначаються графіком повернення кредиту та сплати інших платежів (додаток №2 до цього договору), розмір щомісячного платежу змінюється відповідно до умов цього договору у випадку часткового дострокового погашення кредиту та коригувань процентної ставки за користування кредитом. Також сторони виклали п.5.1 в новій редакції, відповідно до якої позичальник здійснює погашення частини кредиту щомісячними платежами, розміри та строки сплати яких визначаються графіком погашення заборгованості (Додаток №2 до договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Також 30.03.09р. позивач та відповідач підписали Додаток №2 до кредитного договору, в якому затвердили графік погашення позичальником заборгованості по кредитному договору, де визначили дату (число, місяць, рік), розміри погашення основної заборгованості за кредитом та розміри погашення процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.8 кредитного договору всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони у п.7.1. кредитного договору встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору кредитор вправі предявити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але не більше трьох раз протягом останніх дванадцяти місяців.

Позичальник відповідно до п.7.3 кредитного договору зобовязаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобовязань за цим договором протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її предявлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором застави/поруки (або предявити вимогу поручителю) або вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив взяті на себе зобовязання і не здійснював на користь позивача встановлені графіком (додатком №2 від 30.03.09р.) помісячні платежі по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом.

У звязку з порушенням відповідачем взятих на себе зобовязань по кредитному договору та додаткової угоди до нього з урахуванням графіків погашення кредиту та сплати процентів, позивач, у відповідності до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України та статті 7 кредитного договору, направив відповідачу вимогу від 02.08.11р. про виконання порушеного зобовязання за кредитним договором, в якій вимагає від відповідача добровільно в 30-денний термін погасити прострочену заборгованість за кредитним договором по кредиту в розмірі 2762,92дол. США, по процентам в розмірі 332,95дол.США, нараховану пеню. При невиконанні цієї вимоги банк зазначив, що буде достроково стягувати залишок заборгованості за кредитним договором у повному обсязі 12064,78дол.США (в тому числі заборгованість по кредиту 11731,83дол.США, по процентам 332,95дол.США) та нараховану пеню. Вказана вимога отримана відповідачем 02.08.11р., що підтверджується відповідною відміткою про вручення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у 30 денний строк вимогу позивача не виконав, заборгованість по кредитному договору не сплатив.

Оскільки, відповідачем допущена прострочка щодо повернення чергових частин кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, то у позивача, відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України та статті 7 кредитного договору виникло право дострокового стягнення решти суми кредиту.

Приймаючи до уваги, що позивачем фактично надано відповідачу кредит на суму 16077,50дол.США., а сплачено відповідачем 4 516,94дол.США, що підтверджується виписками банку з рахунку відповідача наданими станом на 09.11.11р., суд доходить висновку, що відповідно заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту становить 11560,06дол.США.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам у сумі 505,75дол.США за період користування кредитними коштами з 29.11.10р. по 29.08.11р.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 договору. Проценти за користування кредитом відповідно до п.2.3 договору нараховуються згідно внутрішніх положень кредитора, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт).

Відповідно до п.5.4 договору при простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

Як вбачається із поданого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача по кредитному договору станом на 09.11.11р., за період користування кредитними коштами з 29.11.10р. по 29.08.11р. позивачем нараховані відповідачу проценти за користування кредитом у сумі 1569,47дол.США, із яких станом на 01.09.11р. відповідачем сплачено 1063,72дол.США, заборгованість відповідача по процентам станом на 01.09.11р. позивачем визначена у сумі - 505,75дол.США.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом та подані позивачем виписки за період з 01.11.10р. по 09.11.11р. щодо сплати відповідачем нарахованих процентів за користування кредитом, суд доходить висновку, що позивачем при зверненні до суду 29.09.11р. з позовною заявою за №С26-114-115/1065 від 09.09.11р. не враховані 178,23дол.США сплачені відповідачем 05.09.11р. в рахунок погашення процентів по кредиту.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню в сумі 327,52дол.США.

Позивач просить стягнути з відповідача 203,04дол.США пені за порушення графіку повернення кредиту, нарахованої за період з 01.03.11р. по 31.08.11р., та 21,28дол.США пені за порушення строків сплати процентів, нарахованої за період з 01.03.11р. по 31.08.11р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 13.4. кредитного договору сторони передбачили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 20% річних за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати коли відповідне грошове зобовязання мало бути виконаним і по день виконання позичальником простроченого зобовязання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобовязання.

Відповідно до п.5.9 кредитного договору комісії, пені та штрафи за цим договором розраховуються у валюті кредиту. Сплата комісій, пені та штрафів на користь кредитора резидента України за цим договором здійснюється позичальником в національній валюті України (для кредитів в іноземній валюті розмір комісії визначається по офіційному курсу НБУ на день сплати). Сплата комісій, пені та штрафів на користь кредитора нерезидента України здійснюється позичальником у валюті кредиту (для кредитів в іноземній валюті).

Як свідчать наведені позивачем розрахунки пені за прострочку виконання відповідачем зобовязань по кредитному договору, нарахування пені здійснено в валюті кредиту у доларах США у розмірі 20% річних від сум прострочених платежів по сплаті процентів за користування кредитом та від сум прострочених платежів по графіку повернення кредиту.

Оскільки пунктом 5.8 кредитного договору передбачено сплату позичальником платежів по поверненню суми кредиту та сплату процентів за кредитом у валюті, що відповідає валюті кредиту, а пунктом 5.9 цього ж договору сторони встановили, що сплата пені на користь кредитора резидента України здійснюється позичальником в національній валюті України, проаналізувавши умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що договором не передбачено сплату пені у валюті кредиту, тобто в доларах США. Також слід зазначити, що суд не наділений правом самостійно здійснювати заміну валюти зобовязання. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені по кредиту у сумі 203,04дол.США та 21,28дол.США пені по процентам є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. (Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.11р. по справі №2/46).

Оскільки, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість по кредиту та проценти за користування кредитом своєчасно не сплатив і вимоги позивача не оспорив, господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 11 560,06дол.США., в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 327,52дол.США. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 118,88дол.США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228,27грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Суд не задовольняє клопотання позивача, яке заявлене у заяві про зменшення розміру позовних вимог №С26-114-1/5/1218 від 26.10.1р., про повернення державного мита, яке було сплачене у більшому розмірі у сумі 0,62дол.США виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 п.2 пп. «а»Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 (який діяв на момент подачі позовної заяви) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. У поданій позовній заяві №С26-114-1/5/1065 від 09.09.11р. позивачем визначено ціну позову 12 526,14дол.США і відповідно державне мито сплачене у розмірі 1% від ціни позову -125,26дол.США.

Враховуючи зазначене, у суду нема підстав для повернення державного мита, оскільки воно сплачене відповідно до діючого законодавства на день подання позову, а зменшення розміру позовних вимог є правом позивача відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, повернення державного мита у звязку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог діючим законодавством України не передбачено.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(пр.Перемоги,21, м. Чернігів, рахунок №29095744 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348, ідентифікаційний код 14245308) 11560,06дол.США. заборгованості за кредитом, 327,52дол.США. заборгованості по процентах, 118,88дол.США державного мита та 228грн.27коп. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 15.11.2011р.