Рішення № 19243748, 04.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

04.11.11 <>

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м.Чернігів тел.678-853

просп. Миру , 20тел.67-28-47

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 листопада 2011 року Справа №5028/8/97/2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг", пров. Балтійський, 20, м. Київ, 04073

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м'ясокомбінат", вул. Космонавтів, 25, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

про стягнення 94518грн.59коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Бессараб Р.В. директор, протокол загальних зборів учасників від 27.11.2011р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 80867грн.04коп. боргу по сплаті лізингових платежів на підставі генерального договору фінансового лізингу №350 від 25.04.2008р. та лізингової угоди від 25.04.2008р., 8169грн.75коп. пені, обчисленої за період з 21.12.2008р. по 20.09.2011р., 4766грн.93коп. процентів річних, нарахованих за період з 21.12.2008р. по 20.09.2011р. та 714грн.87коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 21.12.2008р. по 20.09.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязання щодо оплати лізингових платежів.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.10.2011р., позивачем подано заяву про заміну відповідача правонаступником у звязку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський мясокомбінат»на Публічне акціонерне товариство «Ніжинський мясокомбінат».

Вказане клопотання судом відхиляється виходячи з наступного:

Відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Зміна організаційно-правової форми в найменуванні відповідача не є правонаступництвом в розумінні ст.25 Господарського процесуального кодексу України, а є приведенням діяльності акціонерного товариства, створеного до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», у відповідність до вимог цього закону, в тому числі шляхом внесення змін до найменування такої юридичної особи в частині зазначення організаційно-правової форми. А тому в даному випадку відсутнє правонаступництво в розумінні норм господарського процесу. Разом з тим, судом приймається до уваги наданий позивачем витяг серії АЄ №880264 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який свідчить про проведення 20.09.2010р. державної реєстрації змін до установчих документів Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський мясокомбінат», а тому рішення приймається щодо відповідача - Публічного акціонерного товариства «Ніжинський мясокомбінат».

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача в засідання господарського суду не зявився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду про відкладення розгляду справи від 18.10.2011р. Про поважність причин неявки суд не повідомлено.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обовязковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Подане позивачем клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (позивач у справі, лізингодавець за умовами договору) та Відкритим акціонерним товариством "Ніжинський м'ясокомбінат" (відповідач у справі, лізингоодержувач за умовами договору) укладено генеральний договір фінансового лізингу №350 (далі за текстом - генеральний договір фінансового лізингу) (копія а.с.14-16), за умовами якого позивач зобовязався придбати у продавця (постачальника) у власність майно, найменування, ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у лізинговій угоді (додаток до генерального договору фінансового лізингу) та передати його у тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу на визначених у лізинговій угоді умовах та строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.2.2. генерального договору фінансового лізингу цей договір включає загальні умови, які встановлюють права та обовязки між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Істотні умови щодо договору фінансового лізингу, які повинні бути узгоджені сторонами, будуть зазначатися у лізингових угодах (додатки до генерального договору).

Згідно із п.4.2. генерального договору фінансового лізингу приймання-передача майна у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання лізингодавцем та лізингоодержувачем акту (актів) приймання-передачі майна до відповідних лізингових угод, підписання яких сторонами підтверджує, що майно відповідає за якістю, комплектністю, справністю техніко-економічним показникам та умовам генерального договору і відповідній лізинговій угоді.

25 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено лізингову угоду (далі за текстом лізингова угода) (копія а.с. 17-18), яка є додатком №01-350 до генерального договору фінансового лізингу №350 від 25.08.2008р., в якій сторони визначили конкретний предмет лізингу, строк лізингу, розмір та порядок сплати лізингових платежів.

Відповідно до п.1.1. лізингової угоди, в редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 25.05.2008р. (копія а.с. 22), сторони по даній угоді діючи на підставі генерального договору домовились, що лізингодавець зобовязується придбати у продавця (постачальника) у власність та передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу майно, а саме: ГАЗ-33104-318-Т «Валдай»(фургон термічний) з холодильним устаткуванням V 200 max 10, загальною вартістю разом з ПДВ 171150грн.

Згідно із п.1.2. лізингової угоди продавцем (постачальником) майна, що передається у фінансовий лізинг згідно цієї лізингової угоди є ТОВ «Автосервіс-Т». Вибір майна, яке передається у фінансовий лізинг на підставі цієї угоди та продавця (постачальника) майна по даній лізинговій угоді були здійсненні лізингоодержувачем самостійно.

В силу п.1.3. лізингової угоди строк лізингу майна становить 24 (двадцять чотири) місяці з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі майна.

В силу п.3.2. лізингової угоди, в редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 25.05.2008р. (копія а.с. 22), загальна сума винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг майно за цією лізинговою угодою складає суму без ПДВ 20% - 38083,82 (тридцять вісім тисяч вісімдесят три грн. 82коп.) грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого графіку сплати лізингових платежів (стаття 3.3. цієї лізингової угоди). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням вимог статті 3.4. генерального договору.

Згідно із п.3.3. лізингової угоди, в редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 25.05.2008р. (копія а.с. 22), сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах згідно графіку сплати лізингових платежів. У вказаному пункті лізингової угоди сторонами узгоджено графік сплати лізингових платежів, в якому визначено склад, загальний розмір та строк сплати лізингових платежів.

З графіку сплати лізингових платежів вбачається, що відповідач зобовязався сплатити позивачу 20.05.2008р. авансовий лізинговий платіж, а починаючи з липня 2008 року кожного наступного місяця сплачувати визначені графіком чергові лізингові платежі 21 числа цього місяця. Останній платіж згідно із графіком мав бути здійснений відповідачем 21.06.2010р.

01 липня 2008 року між сторонами підписано акт приймання-передачі майна (копія а.с.23), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у володіння та користування новий автомобіль ГАЗ-33104-318-Т «Валдай»(фургон термічний) з холодильним устаткуванням V 200 max 10, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю без ПДВ 142625грн., загальною вартістю разом з ПДВ 171150грн.

Право позивача надавати послуги з фінансового лізингу підтверджується довідкою серії ФЛ №259 про взяття на облік юридичної особи, виданою 01.11.2005р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Аналіз укладених між сторонами генерального договору фінансового лізингу, лізингової угоди та акту приймання-передачі, свідчить, що внаслідок їх вчинення між сторонами виникли правовідносини фінансового лізингу, які регулюються ст.292 §5 глави 30 розділу VI Господарського кодексу України, §6 глави 58 підрозділу 1 розділу ІІI Цивільного кодексу України та спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України „Про фінансовий лізинг”.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Вищевказана норма кореспондується з приписами ст.292 Господарського кодексу України та ст.808 Цивільного кодексу України.

Факт передачі предмету лізингу - автомобіля ГАЗ-33104-318-Т «Валдай»(фургон термічний) з холодильним устаткуванням V 200 max 10, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.07.2008р.

Про отримання відповідачем майна свідчить підпис його представника на вищевказаному акті приймання-передачі, повноваження якого на отримання від позивача для відповідача майна засвідчуються довіреністю серії ЯОЦ №097949 від 26.06.2008р. (копія - а.с.24).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав взяті на себе за генеральним договором фінансового лізингу та лізинговою угодою зобовязання в частині придбання у власність визначеного сторонами майна та передачі його у користування відповідачу.

Як встановлено судом вище, відповідач за користування предметом лізингу зобовязався сплачувати позивачу 21 числа кожного місяця чергові лізингові платежі. Строк лізингу майна за домовленістю сторін мав становити 24 (двадцять чотири) місяці з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі майна (п.1.4. лізингової угоди). Останній черговий лізинговий платіж згідно із графіком сплати лізингових платежів (п.3.3. лізингової угоди, в редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 25.05.2008р.) відповідач мав сплатити позивачу до 21.06.2010р.

Разом з тим, 31 березня 2010р. у звязку з прострочкою сплати лізингових платежів по лізинговій угоді, між сторонами підписано акт повернення автомобіля з лізингу, відповідно до якого відповідач повернув, а позивач прийняв автомобіль ГАЗ-33104-318-Т «Валдай»(фургон термічний) з холодильним устаткуванням V 200 max 10, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зобовязання з фінансового лізингу, які виникли між сторонами на підставі лізингової угоди від 25.04.2008р. припинилися з 31.03.2010р.

За твердженням позивача, відповідач частково сплатив черговий лізинговий платіж у грудні 2008 року, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 59грн.35коп., та взагалі припинив сплату лізингових платежів з квітня 2009 року. За розрахунком позивача, загальна заборгованість по лізингових платежах за грудень 2008 року, та за період з 21.04.2009р. по 21.03.2010р. становить 80867грн.04коп.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України ”Про фінансовий лізинг” одним із обовязків лізингоодержувача є своєчасна сплата лізингових платежів.

В силу ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем обовязку по сплаті лізингових платежів в грудні 2008 року та в період з квітня 2009 року по березень 2010 року та наявність заборгованості по лізингових платежах у розмірі 80867грн.04коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобовязання по сплаті лізингових платежів, на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості по сплаті лізингових платежів відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 80867грн.04коп. боргу по лізинговим платежам.

Відповідно до п.8.4.1. генерального договору фінансового лізингу за порушення обовязку зі своєчасної сплати чергових лізингових платежів та інших платежів згідно даного генерального договору та/або лізингової угоди лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 8169грн.75коп. пені, обчисленої за період з 21.12.2008р. по 20.09.2011р.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Порушення боржником взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже підставою для стягнення з боржника пені є невиконання або неналежне виконання останнім взятого на себе зобовязання, зокрема з порушення встановленого договором строку його виконання. Період прострочення виконання зобовязання починає перебіг з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобовязання.

За загальними правилами дія може бути вчинена до 24-ої години останнього дня строку.

Враховуючи, що сторони узгодили термін сплати чергових лізингових платежів щомісяця 21 числа відповідного місяця, відповідач вправі був сплатити черговий лізинговий платіж до 24-ої години 21 числа місяця, за який мав бути здійснений такий платіж.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем обчислення суми пені здійснювалося окремо за кожний прострочений черговий лізинговий платіж з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо строку нарахування пені, але не більше 180 днів. При цьому позивачем вірно враховано розмір облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховано пеню. Однак судом виявлено, що позивачем нарахування пені здійснюється з 21 числа, тобто з дня, в якому зобовязання мало бути виконано. Оскільки прострочення виконання обовязку по сплаті лізингових платежів в цей день не відбулось, нарахування пені з 21 числа є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, враховуючи, що прострочення виконання відповідачем обовязку по сплаті чергових лізингових платежів підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню з урахуванням фактичного періоду прострочення сплати таких платежів, і з відповідача підлягає стягненню 8122грн.38коп. пені, нарахованої за період з 22.12.2008р. по 20.09.2010р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаної норми закону позивач просить стягнути з відповідача 4766грн.93коп. процентів річних, нарахованих за період з 21.12.2008р. по 20.09.2011р. та 714грн.87коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 21.12.2008р. по 20.09.2011р.

Як вбачається із доданого до позову розрахунку процентів річних, розрахунок вчинений позивачем з порушенням строків застосування вказаного виду відповідальності боржника за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, оскільки нарахування процентів річних здійснено позивачем з дня сплати чергового лізингового платежу, а не з наступного дня, що є порушенням загального порядку обчислення строків прострочення.

Також не відповідає чинному законодавству вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції на суму боргу за грудень 2008 року за весь місяць, оскільки фактично прострочення сплати платежу відбулось з 22.12.2008р.

Однак, враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача задовольняється судом частково і з відповідача підлягає стягненню 4759грн.70коп. процентів річних та 713грн.62коп. інфляційних нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 80867грн.04коп. боргу, 8122грн.38коп. пені, 4759грн.70коп. процентів річних та 713грн.62коп. інфляційних нарахувань.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.530, 625, 610, 611, 808 Цивільного кодексу, ст.ст.193, 232, 292 Господарського кодексу України, ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ніжинський мясокомбіант», м. Ніжин, вул.Космонавтів, 25 (ідентифікаційний код 00444375, п/р 260060100113 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м.Київ, провул.Балтійський, 20 (ідентифікаційний код 33635277, п/р 26008060294196 у філії «Розрахунковий центр»ЗАТ КБ «ПриватБанк»у м.Києві, МФО 320649) 80867грн.04коп. боргу, 8122грн.38коп. пені, 4759грн.70коп. процентів річних, 713грн.62коп. інфляційних нарахувань, 944грн.63коп. державного мита та 235грн.86коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич

Повне рішення підписано 04 листопада 2011 року.

Суддя Т.Г. Оленич