Рішення № 19243666, 26.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/19226.10.11

За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "Велта"

ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія

"ОРАНТА"

Простягнення 11 366,74 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. представник (дов. № 16/11 від 25.10.2011 р.)

від відповідачаОСОБА_2. представник (дов. № 08-03-28/512-11 від 29.09.2011 р.) СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Велта" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № ТР134 від 15.11.2010 р. в розмірі 10 811,90 грн. Крім суми страхової виплати позивач просить стягнути з відповідача суму витрат на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 300,00 грн. та пені в розмірі 66, 07 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ПАТ "Страхова компанія "Велта" за договором добровільного страхування наземного транспорту № ТР134 від 15.11.2010 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автобус "МАЗ-103562", державний номер НОМЕР_2, за участю якого скоєно ДТП, водій якого, ОСОБА_4., визнаний винним у її скоєні, застрахований у ВАТ НАСК "ОРАНТА", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1779937, позивач просить стягнути з відповідача 11 177,97 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р. порушено провадження у справі №59/192, розгляд справи призначено на 26.10.2011 р.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач уточнив суму пені та просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 10811,90 грн., суму витрат на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 300,00 грн. та суму пені в розмірі 254,84 грн. Всього 11 366,74 грн.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про збільшення позовних вимог приймається до розгляду.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позов частково в розмірі 9 426,58 грн.

Відзив обґрунтований тим, що відповідно до звіту №05/0411 про оцінку майна (авто товарознавче дослідження) від 20.04.2011 р. матеріальний збиток (сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу та величини втрати товарної вартості за умови доцільності відновлювального ремонту) завданий власнику "Пежо", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП становить 11 311,90 гри. Відповідно до цього ж звіту вартість відновлюваного ремонту без врахування ПДВ становить 9 426,58 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру №161 від 21.04.2011 р. виплата була здійснена страхувальнику - ОСОБА_3.

ОСОБА_3. не являється платником ПДВ, та не надав доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля та чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

При настанні страхового випадку HACK "Оранта" відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну. Таким чином заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування 300 грн. на товарознавче дослідження не відшкодовується.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо того, чи повідомляв позивач HACK "Оранта" чи страхувальника HACK "Оранта" про дату, місце та час проведення огляду пошкодженого в ДТП автомобіля Пежо 207. Таким чином HACK "Оранта" не мала змоги належним чином врегулювати даний спір, тому вимоги про стягнення пені в розмірі 66,07 грн. необґрунтовані.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2010 р. між ПрАТ "Страхова компанія "Велта" та Сорокіним А.А. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТР134 від 15.11.2010 р., за яким ПрАТ "Страхова компанія "Велта" було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Пежо", державний номер НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ДАІ, 15.04.2011 р., на вул. 23 серпня в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Пежо", державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу автобус "МАЗ-103562", державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5. п. 13.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 06.05.2011 р.

20.04.2011 р. до ПрАТ "Страхова компанія "Велта" звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку ПТП "Торговий ряд" № 05/0411 від 20.04.2011 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 11 311,90 грн. з ПДВ.

21.04.2011 р. ПрАТ "Страхова компанія "Велта" на підставі Страхового акту № 15ТР від 21.04.2011 р. та розрахунку страхового відшкодування, враховуючи Звіт про оцінку вартості матеріального збитку ПТП "Торговий ряд" № 05/0411 від 20.04.2011 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 10 811,90 грн., що підтверджується касовим ордером № 161 від 21.04.2011 р.

Також у зв'язку з ДТП ПрАТ "Страхова компанія "Велта" понесло витрати на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику транспортного засобу "Пежо", державний номер НОМЕР_1, у розмірі 300, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 312 від 21.04.2011 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частинами другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб автобус "МАЗ-103562", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Пежо", державний номер НОМЕР_1, належить ТОВ фірма "Бріг".

Однак, цивільно-правова відповідальність ТОВ фірма "Бріг" в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу автобус "МАЗ-103562", державний номер НОМЕР_2 особою, яка зазначена в полісі, а саме ОСОБА_5. та яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ "НАСК "Оранта" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1779937).

Вина водія ОСОБА_5., який керував транспортним засобом - автобусом "МАЗ-103562", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 06.05.2011 р.

У відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як встановлено судом, водій ОСОБА_5., який спричинив ДТП, керував транспортним засобом - автобусом "МАЗ-103562", державний номер НОМЕР_2 на законній підставі, оскільки був працівником ТОВ фірма "Бріг", що підтверджується постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 06.05.2011 р., відповідно до якої ОСОБА_5. працює водієм в ТОВ фірма "Бріг".

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/1779937), а до ПрАТ "Страхова компанія "Велта" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № ТР134 від 15.11.2010 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_5., як особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 00, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав Страхувальник.

Також, згідно статті 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Як встановлено судом, відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку ПТП "Торговий ряд" № 05/0411 від 20.04.2011 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 11 311,90 грн. з ПДВ, що складається з витрат на ремонт та ПДВ.

Оскільки страхувальник, який отримав страхове відшкодування в розмірі 10 811,90 грн. з врахуванням суми ПДВ, не є платником податку на додану вартість, та позивачем не надано доказів сплати цих коштів за проведення ремонтних робіт та придбання запчастин у організації, яка є платником податку на додану вартість, суд вважає, що розмір виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 811,90 грн. є перевищенням розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник, тому підстави для стягнення з відповідача коштів в розмірі 1 885,32 грн. (ПДВ 20% від суми матеріального збитку) відсутні.

Враховуючи визначені полісом № ВЕ/1779937 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також сплачену позивачем суму страхового відшкодування, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 9 426,58 грн. (11 311,90 грн. (матеріальний збиток з ПДВ по Звіту № 05/0411) - 500,00 грн. (франшиза за договором добровільного страхування наземного транспорту № ТР134 від 15.11.2010 р.) 1 885,32 грн. (ПДВ) = 9 426,58 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 254,84 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє з наступних підстав.

Враховуючи положення пункту 22.1 статті 22 та статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати тільки оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

При цьому, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Чинним законодавством України не передбачено такого виду відповідальності, як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Пеня на підставі п. 37.1., 37.2. статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування страхувальнику, або особі яка має право на отримання такого відшкодування. Тобто в даному випадку право на пред'явлення вимоги про стягнення пені належало б власнику пошкодженого автомобіля.

Позивач не є потерпілою особою, так згідно п.3 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілими є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та майну яких внаслідок ДТП транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Оскільки, позивач після сплати страхового відшкодування, набув право регресної вимоги відповідно до Закону, а не право на отримання відшкодування, як потерпіла особа, то суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені розмірі 254,84 грн. не обґрунтовані, не доведені та не підлягають задоволенню.

Витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості авто-товарознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями закону "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у звязку з чим в цій частині заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, Код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Велта" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, код ЄДРПОУ 23465084) шкоду в розмірі 9 426 (девять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 58 коп., державне мито в розмірі 94 (девяносто чотири) грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 195 (сто девяносто пять) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 02.11.2011 р.