Рішення № 19243647, 19.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/34419.10.11 За позовомпублічного акціонерного товариства «Київенерго»

Докомунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»

Простягнення 13402,15 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1. (за дов.)

Від відповідача не зявились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Київенерго»про стягнення з комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»13402,15 грн. за договором на постачання електричної енергії від 05.12.1995 р. № 2132 (32-02132), а саме: 12476,16 грн. боргу основного боргу за спожиту з лютого 2011 р. по серпень (включно) 2011 р. електричної енергії, 173,12 грн. інфляційних, 122,41 грн. трьох процентів річних, 630,46 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/344 та призначено розгляд останньої на 19.10.2011 р..

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі з адреси відповідача не поверталась, що свідчить про наявність у останнього можливості зявитися до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05.12.1995 р. між сторонами було укладено договір на використання електричної енергії № 2132 (далі - Договір), який відповідно до додаткової угоди від 01.10.2008 р. до Договору було викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до нього, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі.

Згідно з підпунктом 2.2.2 Договору позивач постачає електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору, а згідно з підпунктом 2.3.3 Договору відповідач зобовязаний оплачувати вартість електричної енергії своєчасно та у повному обсязі відповідно до умов додатку до Договору «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

За змістом пункту 2.1 додатку № 2 до Договору відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

За змістом пункту 2.2 додатку до Договору оплата рахунків за активну електроенергію та інших платежів здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом п?яти операційних днів з дня їх отримання.

Виходячи зі змісту умов договору щодо порядку розрахунків за спожиту електроенергію, Договором встановлений обов?язок позивача виписати рахунок для оплати споживачем електроенергії, а також обов?язок відповідача самостійно його отримати та сплатити протягом п?яти операційних днів після отримання. Однак, в Договорі не передбачений строк отримання споживачем такого рахунку на оплату, у зв?язку з чим не можна встановити точну дату виникнення у відповідача зобов?язання по оплаті спожитої електроенергії, яке здійснюється на підставі виписаного позивачем рахунку протягом п?яти операційних днів з дня його отримання.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію за період з 01.02.2011 р. по 01.09.2011 р. вартістю 35203,04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції та рахунками-розшифровками, які містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач частково сплатив вартість спожитої в зазначений період електроенергії в сумі 21707,21 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 12476,16 грн.

Для оплати відповідачем спожитої відповідачем електричної енергії позивачем було направлено лист № 048/641-325 від 10.08.2011 р. з вимогою погасити заборгованість за договором № 3202132, до якого додано рахунки для оплати активної електроенергії. Зазначений лист відповідачем було отримано 15.08.2011 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12476,16 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу вартості спожитої електроенергії в період з 01.02.2011 р. по 01.09.2011 р., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, зобовязаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, тобто з 23 серпня 2011 р. (дата закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги).

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат з березня по червень 2011 р. задоволенню не підлягають як такі, що не відповідають чинному законодавству.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумі 8,20 грн. за розрахунком суду з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування:

12476,16 грн. (з 23.08.2011 р. по 31.08.2011 р.)*8 днів* 3%/365 = 8,20 грн.

У стягненні 114,21 грн. трьох процентів річних судом відмовлено, оскільки у визначений позивачем період відповідно до чинного законодавства та з урахуванням умов договору не настав строк оплати за договором та було відсутнє прострочення виконання зобов?язання по сплаті спожитої електричної енергії.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 4.2.2. Договору у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги про стягнення 630,46 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 42,38 грн. за розрахунком суду з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування:

12476,16 грн. (з 23.08.2011 р. по 31.08.2011 р.)*8 днів* 2*7,75%/365 = 42,38 грн.

У стягненні 588,08 грн. пені судом відмовлено, оскільки у визначений позивачем період відповідно до чинного законодавства та з урахуванням умов договору не настав строк оплати за договором та було відсутнє прострочення виконання зобов?язання по сплаті спожитої електричної енергії.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів оплати товару у встановлений строк і розмірі та не навів підстав для звільнення від обовязку його оплатити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині 12476,16 грн. основного боргу за спожиту з лютого 2011 р. по серпень (включно) 2011 р. електричної енергії, 8,20 грн. трьох процентів річних, 42,38 грн. пені. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Зокрема з останнього підлягає стягненню 125,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 220,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради «Рембудексплуатація»(01133, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 30, код 33234763) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 12476 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 16 коп. основного боргу, 8 (вісім) грн. 20 коп. річних, 42 (сорок дві) грн. 38 коп. пені, 125 (сто двадцять п?ять) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 10.11.2011 р.