Рішення № 19243557, 10.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/37310.11.11 За позовом Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”

до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

про стягнення заборгованості на суму 15871,86 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1.- за довіреністю № 155/1/23-2628 від 20.06.11;

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 10.11.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” до Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про стягнення заборгованості на суму 15871,86 грн.

Заявлений позов обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи умови договору № 1723 від 08.12.09 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, заборгував позивачеві за березень 2011 вересень 2011 15029,99 грн вартості теплової енергії, нарахованої на підставі п. 2.3.6 договору та п.3.5 додатку № 2 до договору. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 684,60 грн. пені, 54,23 грн. індексу інфляції та 103,04 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на норми ст.ст. 526, 527, 530, 611, 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.11 порушено провадження у справі № 40/373, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2011.

У судове засідання 10.11.11 представник позивача зявився, надав документи для залучення їх до матеріалів справи та заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у звязку з її повною проплатою та підтримав позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій.

Представник відповідача в судове засідання 10.11.11 не зявився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.10.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 02100 м. Київ, вул. Червоноткацька, 2, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

08.12.2009р. між Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” та Дніпровським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (споживач) було укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових, інженерних систем ЦО, та їх абонентських уводів № 1723 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався надавати відповідачу послуги на теплопостачання, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових, інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. М. Лебедєва, 14 літ. А, а відповідач своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Згідно з п. 2.1. договору при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.3.3 договору відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати у обсягах та терміни , що передбачені у Додатках 1, 2 до Договору та відповідно до п. 2.3.6 своєчасно і у повному обсязі сплачувати на розрахунковий рахунок дирекції (позивача) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Згідно з п.2 та 3 додатку № 2 до договору № 1723 «Порядок розрахунків за теплову енергію»споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними документами споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що даний договір набуває чинності з 08.12.2009 р. та діє до 08.12.2010 р.

Відповідно до п. 6.4., договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання за договором стосовно оплати за теплову енергію, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за період з березня 2011 року по вересень 2011 року у розмірі 15029,99 грн., а також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати за теплову енергію у розмірі 684,60 грн., 54,23 грн. індексу інфляції, 103,04 грн. 3 % річних. та відшкодувати йому розмір судових витрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З наявних в матеріалах справи доказів (банківська виписка з рахунку позивача) та пояснень позивача вбачається, що станом на момент винесення рішення відповідачем було погашено повністю основну заборгованість в сумі 15 029,99 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору на суму 15 029,99 грн основної заборгованості спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в цій частині позовних вимог у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових, інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1723 від 08.12.2009 р. щодо оплати послуг з надання теплової енергії.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до пп. 2.3.7. договору за несвоєчасну сплату, передбачених цим договором нарахувань відповідач на користь позивача сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів не нижче від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-х облікових ставок Національного банку України, що діяли на період внесення платежу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст. 3 Закону).

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 684,60 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, викладеному в додатку до позовної заяви, з яким погоджується суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком позивача, що міститься в матеріалах справи, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 103,04 грн. та інфляційна складова боргу в розмірі 54,23 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому суд враховує приписи ч. 2 ст. 49 ГПК України, якими передбачено право господарського суду покласти державне мито на сторону незалежно від результатів вирішення спору, якщо спір виник внаслідок її неправильних дій, а також те, що відповідачем заборгованість була сплачена після звернення позивачем за захистом свого порушеного права до суду, та покладає державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 40/373 в частині стягнення 15 029,99 грн основного боргу.

2. Стягнути з Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (02100 м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 2, код ЄДРПОУ 08672868) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь на користь Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) пеню в розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн 60 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 54 (пятдесят чотири) грн 23 коп., 3 % річних в сумі 103 (сто три) грн 04 коп., державне мито у розмірі 158 (сто пятдесят вісім) грн 72 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 11.11.2011 р.