Рішення № 19243199, 09.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.11 Справа № 22/5009/5449/11

Суддя Ярешко О.В.

за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71500, Запорізька обл., м.Енергодар, вул.Промислова, 133)

до відповідача Дочірнього підприємства “Енергодартеплоенергомонтаж” (71503, Запорізька обл., м.Енергодар, вул.Комсомольська, 41, кв.91)

про стягнення 6135,26 грн.

Суддя Ярешко О.В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3295 від 26.10.2011

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача 5 247,32 грн. основного боргу, 687,40 грн. пені, 367,31 грн. штрафу, 131,19 грн. інфляційних витрат, а всього 6 433,22 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №22/5009/5449/11, судове засідання призначено на 03.10.2011р. Розгляд справи відкладався до 24.10.2011, 09.11.2011.

Позивач в судовому засіданні 24.10.2011р. надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1Т-06 в сумі 5 247,32 грн., 473,40 грн. пені за прострочення виконання зобовязань, 47,23 грн. втрат від інфляції, 91,08 грн. 3% річних.

Суд, розглянувши дану заяву позивача встановив, що в ній по суті містяться декілька процесуальних заяв, а саме: позивач просить стягнути з відповідача 473,40 грн. пені та 47,23 грн. інфляційних втрат, що у свою чергу є зменшенням позовних вимог. В даній частині, заява судом задоволена, як така що відповідає вимогам ст.22 ГПК України. Наступною вимогою позивача є стягнення 91,08 грн. 3% річних, судом в даній заяві відмовлено, у звязку з тим, що вона подана після переходу розгляду справи по суті, що суперечить ст.22 ГПК України. Крім того, в даній заяві позивача відсутня вимога про стягнення з відповідача штрафу, яка була заявлена в позовній заяві. В судовому засіданні 24.10.2011р. представник позивача пояснив, що відмовляється від зазначеної вимоги, але судом дана заява представника позивача не може бути задоволена, у звязку з тим, що відповідно до ст.78 ГПК України такі заяви повинні подаватись у письмовій формі.

На підставі вищевикладеного, судом заява позивача про уточнення позовних вимог задоволена частково.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 247,32 грн. основного боргу, 473,40 грн. пені за прострочення виконання зобовязань, 367,31 грн. штрафу, 47,23 грн. втрат від інфляції, а всього 6135,26 грн.

Позов заявлено з тих підстав, що 17.11.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір №1Т-06 про поставку теплової енергії у гарячій воді. Позивач свої зобовязання по договору виконав в повному обсязі, відповідач отримані послуги не оплатив, у звязку з чим виникла заборгованість в розмірі 5247,32 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 09.11.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2005 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»Відокремлене підприємство «Запорізька АЕС»- Постачальник (позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Енергодартеплоенергомонтаж»- Споживач (відповідач у справі) укладено договір про постачання теплової енергії №1Т-06, за умовами якого Постачальник зобовязався поставляти Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води у відповідності з Додатком № на наступні потреби: на опалення в період опалювального сезону; на гаряче водопостачання протягом року.

Згідно п. 4.1. договору, оплата за транспортування теплової енергії здійснюється Споживачем по факту наданих послуг в розмірі 6,32 грн. за 1 Гкал, крім того, ПДВ 1,26 грн.

Згідно п. 4.5 договору, оплата за спожиту теплову енергію, включаючи транспортування та постачання теплової енергії, вноситься Споживачем щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним на підставі оформлених з двох сторін актів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

10.03.2011 сторонами було підписано два акти: №45/02 про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії у лютому 2011 року на суму 1359,46 грн., а також №44/02 про надання послуг з виробництва теплоенергії у лютому на суму 3887,86 грн.

Однак до теперішнього часу відповідачем отримані послуги з теплопостачання не оплачені, у звязку з чим утворилася заборгованість в розмірі 5247,32 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями №75-32/9361 від 19.04.2011 та 28-22/11232/1037 від 13.05.2011. Відповіді на претензії не надано.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідачем доказів сплати заборгованості за отриману теплову енергію не надано.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 5247,32 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 473,40 грн. пені, 47,23 грн. втрат від інфляції, а також 367,31 грн. штрафу.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату за постачання та транспортування теплової енергії Споживачем сплачується пеня в розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення, а за прострочення більше ніж 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено правильність нарахування штрафних санкцій та встановлено, що стягненню підлягає 289,68 грн. пені, 47,23 грн. втрат від інфляції, а також 367,31 грн. штрафу.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1.Позов Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Дочірнього підприємства “Енергодартеплоенергомонтаж” задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства “Енергодартеплоенергомонтаж” (71503 м. Енергодар Запорізької області, вул. Комсомольська, 41 кв. 91, р/р 26006301191551 в АКП ПІБ м. Енергодар, МФО 313098, код ЄДРПОУ 33466296) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71500 м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133, п/р 260002673 в Запорізькій обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Енергодар, МФО 313827, код ЄДРПОУ 19355964) 5247 (пять тисяч двісті сорок сім) грн.. 32 грн., 289 (двісті вісімдесят девять) грн. 68 коп. пені, 47 (сорок сім) грн. 23 коп. втрат від інфляції, а також 367 (триста шістдесят сім) грн. 31 коп. штрафу, 95 (девяносто пять) грн.. 69 коп. державного мита, 221 (двісті двадцять одну) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.11.2011р.