Рішення № 19243065, 09.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.11 Справа № 31/5009/5827/11

Суддя Хуторной В.М. при секретарі Ломейко Н.І.,

за участю представників: від позивача ОСОБА_1, довіреність від 21.09.11 р., Лепетченко С.М., директор; від відповідача не зявився, від третьої особи ОСОБА_2, довіреність № 2239/10/01-012 від 15.08.11 р.;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 31/5009/5827/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Оріхів», м. Оріхів Запорізької області (скорочено ТОВ «ТД Оріхів»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт-Прайм», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Альт-Прайм»);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Оріхівському районі Запорізької області, м. Оріхів Запорізької області (скорочено ДПІ у Оріхівському районі);

про визнання договору поставки недійсним

Ухвалою господарського суду від 29.09.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 31/5009/5827/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 19.10.2011 р. Розгляд справи відкладено до 09.11.11 р.

За заявою представників учасників процесу, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

ТОВ «ТД Оріхів»звернулось з позовною заявою до ТОВ «Альт-Прайм»про визнання недійсним договору на поставку вугільної продукції № 17/08 від 17.08.09 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний правочин є недійсним на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228, 626, 627 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 12, 13, 15, 49, 54, 55 ГПК України, оскільки договір вчинено без наміру створення правових наслідків, а його зміст суперечить інтересам держави та суспільства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

ТОВ «Альт-Прайм», відповідач по справі, відзиву на позовну заяву не надало, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалось, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином. Ухвали суду від 29.09.11 р. та від 19.10.11 р. було направлено за адресою відповідача, що вказана у позові та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 4, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

ДПІ у Оріхівському районі, третя особа по справі, у відзиві на позов вказує, що договір № 17/08 від 17.08.09 р. та інші документи від імені ТОВ «Альт-Прайм»підписано не уповноваженою особою, керівництвом ТОВ «Альт-Прайм»допущено порушення публічного порядку, який регулюється державою, у сфері вантажоперевезення автомобільним транспортом.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників учасників процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2009 року ТОВ «Альт-Прайм»(продавець) та ТОВ «ТД Оріхів»укладено договір №17/08 на поставку вугільної продукції від 17.08.2009 р. (далі договір №17/08).

Відповідно до умов договору №17/08:

«1.1 Продавець зобов'язується поставити вугільну продукцію, що іменується в подальшому Продукція, в кількості, асортименті, по ціні та в строки, обумовлені сторонами.

1.2 Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію.

2.1 Загальна вартість договору складає 37923,6 грн.

2.2 Ціна на Продукцію встановлюється за одну метричну тону кожної марки та відповідає середнім показникам масової частки вологості, зольності, зазначених у специфікаціях до даного договору. Вугілля марки Гр0-200 88,4 тони за ціною 429 грн. з урахуванням ПДВ.

3.1 Кількість Продукції, що поставляється повинна відповідати кількості, зазначеній в накладній.

4.1 Поставка Продукції здійснюється шляхом відвантаження залізничним транспортом на умовах - станція призначення або автотранспортом.

4.2 Транспортні витрати по доставці продукції від станції завантаження до станції призначення сплачуються Покупцем.

4.3 Датою поставки вважається дата, зазначена залізничною станцією в залізничній накладній.»

За поясненнями позивача, доставка вугілля марки Гр0-200 за договором №17/08 від 17.08.2009 р. здійснювалася не залізничним транспортом з оплатою вартості доставки Покупцем, як передбачалося п. 4.1, п. 4.2 договору №17/08, а автомобільним транспортом.

За договором №17/08 ТОВ «Альт-Прайм»виписана видаткова накладна: №РН-0000817 від 17.08.09 р., згідно якої відповідачеві поставлено вугілля марки Гр0-200 в кількості 88,4 тони на загальну суму 37923,6 грн.

ТОВ «ТД Оріхів»оплачена вартість вугілля марки Гро-200 у кількості 88,4 тони, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, виданих ТОВ «Альт-Прайм»: № 817 від 17.08.2009 р. на суму 10000 грн.; №818 від 18.08.2009 р. на суму 10000 грн.; № 819 від 19.08. 2009 р. на суму 10000 грн.; № 820 від 20.08. 2009 р. на суму 7920 грн.

ДПІ у Оріхівському районі проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД Оріхів»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Альт-Прайм», ТОВ «Клуб-С», ТОВ «Міріада ТМ», за період з 01.08.2008 р. по 31.03.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки від 29.04.2011 р. № 13/23-31128295 (далі - Акт від 29.04.2011 р.).

Відповідно до висновків ДПІ у Оріхівському районі викладених в Акті від 29.04.2011 р. договір №17/08 є нікчемним з підстав, передбачених ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України, а саме - операція за договором №17/08 має лише документальне відображення у первинному бухгалтерському обліку підприємств шляхом складання фінансово-господарських документів та цей договір не спричинив настання реальних правових наслідків, обумовлених ним, а саме набуття ТОВ «Торговий дім Оріхів»»права власності на вугілля марки Гр0-200 в обсягах, узгоджених договором №17/08.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Правовідносини сторін є господарськими, та такими, що виникли з договору поставки товару.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно із абз. 4 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку ні позивачем, ні третьою особою не надано доказів в підтвердження наміру обох або однієї із сторін оспорюваного правочину щодо порушення публічного порядку. Первинні докази вини сторін договору №17/08 відсутні, не надано і вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Альт-Прайм», Акт від 29.04.2011 р. не є таким доказом. Відсутні також докази того, що договір №17/08 та інші документи від імені ТОВ «Альт-Прайм»підписано не уповноваженою особою.

За приписами ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним, згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України, є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.

У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

За змістом ст. 234 ЦК України не може бути визнаний фіктивним договір, на виконання якого були створені правові наслідки та за яким сторони вчинили юридично значимі дії.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ суди мають врахувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним (недійсним).

Особа, яка вимагає визнання договору недійсним у відповідності до ст. 234 ЦК України, повинна довести, що в учасників правочину в момент його вчинення не було наміру на створення юридичних наслідків. Відсутність наміру лише в однієї сторони не є доказом фіктивності договору.

В пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

На вимогу суду позивачем надано: видаткову накладну № РН-0000817 від 17.08.09 р., податкову накладну № 817 від 17.08.09 р., квитанції до прибуткових касових ордерів, виданих ТОВ «Альт-Прайм»: № 817 від 17.08.2009 р. на суму 10000 грн.; №818 від 18.08.2009 р. на суму 10000 грн.; № 819 від 19.08.2009 р. на суму 10000 грн.; № 820 від 20.08.2009 р. на суму 7920 грн., що свідчать про виконання договору сторонами.

Таким чином, на даний час підстави вважати оспорюваний правочин фіктивним відсутні.

З огляду на викладене, доводи позивача свого підтвердження не знаходять.

В позові про визнання недійсним договору №17/08 суд відмовляє.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

СуддяВ.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 11.11.11 р.