Рішення № 19243009, 08.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.11 Справа № 13/5009/5590/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НФП Українські технологічні системи", м. Запоріжжя

про стягнення 29 695 грн. 00 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 002625 від 02.03.2009 р.

Від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "НФП Українські технологічні системи", м. Запоріжжя про стягнення 29 695 грн. 00 коп. штрафу.

Ухвалою суду від 06.10.2011 р. розгляд справи відкладався, у звязку з неявкою у судове засідання позивача та відповідача.

08.11.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові та просить суд стягнути з відповідача 29 695 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судові засідання 06.10.2011 р. та 08.11.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд заслухавши представника позивача,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2011 р. зі станції відправлення Запоріжжя-Леве Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за перевізним документом № 46831004 Відкрите акціонерне товариство "НФП Українські технологічні системи" відправило вантаж брухт чорних металів не поіменований у алфавіті (вид 2) у вагоні № 66211608 вагою брутто - 88 000 кг, нетто 66 500 кг, тара 21 500 кг.

На вимогу одержувача вантажу на станції Маріуполь Сортувальний 26.03.2011 р. було здійснено контрольне зважування вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній фактично у вагоні № 66211608 вага брутто склала 86 300 кг, нетто 64 800 кг, тара 21 500 кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 1 700 кг.

За результатами контрольного зважування залізницею було складено комерційний акт № 62 від 26.03.2011 р.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 103/243 від 26.08.2011 р., в якій позивач, посилаючись на ст. 118, 122 Статуту залізниць України, просив відповідача перерахувати суму штрафу в розмірі 29 695 грн. 00 коп.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача виразились у наданні послуг телефонного звязку, а обовязки позивача заключаються у оплаті отриманих

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти, з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу, регулюються Законом України “Про залізничний транспорт”.

Стаття 3 Закону України “Про залізничний транспорт” встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт”, цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Як свідчать надані суду документи, спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, повязаних з перевезенням вантажів залізницею.

В силу ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажу і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (надалі - Правила), графи комплекту перевізних документів “маса вантажу в кг, визначена відправником” заповнюються вантажовідправником, вказується маса вантажу у кілограмах.

Згідно п. 5.5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зістаттею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі матеріалами, у 26.03.2011 р. відповідачем зі станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за накладною № 46831004 було відправлено вагон № 66211608 вантажу - брухт чорних металів не поіменований у алфавіті, вид 2.

Відомості у накладних стосовно маси вантажу вказані вантажовідправником, та засвідчені підписом представника відповідача, менеджером по маркетингу ОСОБА_2

Частиною першою статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Обставини справи свідчать, що Донецька залізниця, на вимогу вантажоотримувача, перевірила, зокрема, масу вантажу, що перевозився у вагоні № 66211608.

У звязку з невірно зазначеною відправником масою вантажу, у відповідності зі ст. 129 Статуту залізниць України було складено комерційний акт № 62 від 26.03.2011 р.

В результаті проведеного комісійного огляду вагону № 66211608 було встановлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеній у накладній № 46831004 та залізницею нарахований штраф у розмірі пятикратної провізної плати в сумі 29 695 грн. 00 коп., а саме: провізна плата вагону № 66211608 : 5 939,00 грн. х 5 = 29 695,00 грн.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильне зазначення в накладній маси з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту (тобто, у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення). При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Слід зазначити, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цих статтях порушень, незалежно від наявності чи відсутності збитків у залізниці.

В даному випадку, факт невірного зазначення відправником у залізничних накладних маси вантажу підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, вантажовідправник повинен нести передбачену ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НФП Українські технологічні системи" (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 17, кв. 32, код ЄДРПОУ 34535150, р/р 2600000162501 у Філії "Запорізьке регіональне управління "ПАТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 313731) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 25905191, р/р 260060100247 в ДФАБ "Експрес-банк", МФО 335838) 29 695 (двадцять дев'ять тисяч шістсот девяносто пять) грн. 00 коп. штрафу, 296 (двісті девяносто шість) грн. 95 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 08.11.2011р.