Рішення № 19242919, 07.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа № 1/5009/4990/11

Суддя О.І. Немченко

за позовом: Приватного підприємства «Техноторг»(36037, м. Полтава, вул. Чураївни, б.11, кв. 60)

до відповідача: Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(69106, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

про стягнення 17303 грн. 46 коп.

суддя Немченко О.І

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність № 1 від 01.04.2011 р.;

від відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 58 від 29.06.2011 р.

22.08.2011 р. до господарського суду Запорізької області надійшов позов Приватного підприємства «Техноторг»про стягнення з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»17303 грн. 46 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 22.09.2011 р.

В судовому засіданні 22.09.2011 р. оголошувалась перерва до 11.10.2011 р.

В судовому засіданні 11.10.2011 р. від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору на 15 днів, у звязку з необхідністю продовжити строк переговорів між керівництвом сторін по справі щодо врегулювання питання оплати боргу в добровільному порядку. Заяву подано на підставі ст.ст. 22, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи обставини справи та заяву відповідача, суд задовольнив заяву відповідача та продовжив строк розгляду спору на пятнадцять днів, до 07.11.2011 року та відклав розгляд справи до 27.10.2011 р. В судовому засіданні 27.10.2011 р., за клопотанням представника відповідача, оголошувалась перерва до 07.11.2011 р. для надання можливості відповідачу добровільно сплатити залишок суми основного боргу.

В судовому засіданні 07.11.2011 р. представник позивача підтримав доводи, викладені у позовні заяві та письмових поясненнях. У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 15706 грн. 18 коп. основного боргу, 1200 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 395 грн. 02 коп. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 15706 грн. 18 коп. за поставлений згідно видаткової накладної №Д15092 від 15.09.2010 року товар. Позовні вимоги заявлені на підставі ст. ст. 175, 193, 712 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити позивачу у стягненні з відповідача основного боргу в розмірі 13006 грн. 18 коп., 783 грн. 52 коп., 206 грн. 14 коп. 3% річних. Вказує на те, що виставлений позивачем рахунок № Д18081 від 18.08.2010 р. на оплату товару лише засвідчує кількість і вартість товару та не є вимогою про оплату, тому строк оплати цього товару 22.09.2010 р. не настав. Також, зазначає, що 30.08.2011 р. відповідачем була здійснена часткова оплата залишку заборгованості у розмірі 9206 грн. 96 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2274 від 30.08.2011 р.

В судовому засіданні 07.11.2011 р. відповідач також надав платіжне доручення № 7186 від 04.11.2011 р. про сплату позивачу 6499 грн. 22 коп. згідно рахунку № Д18081 від 18.08.2010 р.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2010 року відповідач виставив позивачу рахунок № Д18081 на оплату білизни натільної у кількості 400 комплектів на загальну суму 32472 грн. 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної № Д15092 від 15.09.2010 р. та довіреності серії НБИ № 261869-1150 від 10.09.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв 400 комплектів натільної білизни на загальну суму 32 472 грн. 00 коп.

Відповідачем отриманий від позивача товар був оплачений частково.

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 15706 грн. 18 коп. сплачений не був.

Претензією вих. № ПО-7 від 17.01.2011 р. позивач звернувся до відповідача із пропозицією погасити заборгованість у добровільному порядку в строк, протягом 10-ти банківських днів від дати отримання цього листа. До претензії було додано підписаний уповноваженими представниками обох сторін акт звірки взаєморозрахунків № 1 від 17.01.2011 р., яким підтверджувалась сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 15706 грн. 18 коп. Претензію отримано відповідачем 28.01.2011 р. за вх. № 370, що підтверджується відповідним записом та підписом на самій претензії.

19.04.2011 р. та 11.05.2011 р. позивач вкотре звертався до відповідача із вимогою сплатити залишок заборгованості в розмірі 15706 грн. 18 коп.

Відповідачем відповіді на претензію та листи надано не було, залишок заборгованості також не був сплачений.

Враховуючи не сплату відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 15706 грн. 18 коп., останній звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 15706 грн. 18 коп. основного боргу, 1200 грн. 26 коп. інфляційних втрат (за період з жовтня 2010 р. по червень 2011 р.), 395 грн. 02 коп. 3% річних за період з 23.09.2010 р. по 25.07.2011 р.) було предметом судового спору у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 вказаного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, між сторонами склалися господарські відносини, згідно яких, відповідач виставив позивачу рахунок № Д18081 на оплату білизни натільної у кількості 400 комплектів на загальну суму 32472 грн. 00 коп. та відповідно до видаткової накладної № Д15092 від 15.09.2010 р. та довіреності серії НБИ № 261869-1150 від 10.09.2010 р. поставив, а відповідач прийняв 400 комплектів натільної білизни на загальну суму 32 472 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи, в даному випадку позивач виконав свої зобовязання перед відповідачем, поставивши йому товар, що не суперечило ані домовленостям сторін, ані чинному законодавству.

Так, 15.09.2010 року позивачем було поставлено відповідачу товар за наступними видатковими накладними: № 1509 на суму 46434 грн. 96 коп. (згідно виставленого рахунку № Д1808 від 18.08.2010 р.); № 15091 на суму 3799 грн. 22 коп. (згідно рахунку №Д3008 від 30.08.2010 р.), № 15092 на суму 32472 грн. 00 коп. (згідно рахунку № 18081 від 18.08.2010 р.).

20.10.2010 р. платіжним дорученням № 10ф з призначенням платежу «оплата за костюм х/б за рах. Д 1808 від 18.08.2010 р.»відповідач сплатив позивачу 33 000 грн. 00 коп., а платіжним дорученням № 10ф від 03.11.2010 р. відповідач сплатив позивачу 34000 грн. 00 коп. за призначенням платежу «оплата за спецодяг за рах. Д1808 від 18.08.2010 р.».

Враховуючи переплату за рахунком № Д1808 від 18.08.2010 р., позивачем було зараховано суму переплати в погашення заборгованості за рахунком №Д3008 від 30.08.2010 р. в сумі 3799 грн. 22 коп., та в рахунок погашення боргу згідно рахунку № Д18081 від 18.08.2010 р. 16765 грн. 82 коп.

Отже, на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем складала 15706 грн. 18 коп. і була заявлена до стягнення правомірно.

Однак, після подання позову до суду, відповідач оплатив позивачу основну заборгованість в розмірі 15706 грн. 18 коп. у повному обсязі, сплативши 30.08.2011 р. 9206 грн. 96 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2274 від 30.08.2011 р. та 04.11.2011 р. 6499 грн. 22 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7186 від 04.11.2011 р.

На підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15706 грн. 18 коп. основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1200 грн. 26 коп. інфляційних втрат (за період з жовтня 2010 р. по червень 2011 р.), 395 грн. 02 коп. 3% річних за період з 23.09.2010 р. по 25.07.2011 р.) підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, останній просить стягнути з відповідача 1200 грн. 26 коп. інфляційних втрат (за період з жовтня 2010 р. по червень 2011 р.), 395 грн. 02 коп. 3% річних за період з 23.09.2010 р. по 25.07.2011 р.), обґрунтовуючи тим, що виставлення відповідачу позивачем 18.08.2010 р. рахунку № Д18081 є вимогою про оплату, товар було поставлено 15.09.2010 р.

Однак, згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, ні у виставленому рахунку, ні у видатковій накладній, не було визначено термін виконання відповідачем обовязку щодо оплати товару.

Однак, згідно претензії вих. № ПО-7 від 17.01.2011 р. позивач звернувся до відповідача із пропозицією погасити заборгованість в сумі 15706 грн. 18 коп. у добровільному порядку в строк, протягом 10-ти банківських днів від дати отримання цього листа. Претензію отримано відповідачем 28.01.2011 р. за вх. № 370, що підтверджується відповідним записом та підписом на самій претензії.

Зазначена претензія і є вимогою в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в таких розмірах: 209 грн. 13 коп. річних за період з 14.02.2011 р. по 25.07.2011 р. та 767 грн. 98 коп. інфляційних втрат за період з лютий червень 2011 р. (з урахуванням отримання претензії відповідачем 28.01.2011 р. та спливу 10 банківських днів з цієї дати).

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 209 грн. 13 коп. 3% річних та 767 грн. 98 коп. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення сум інфляційних втрат та річних у позові відмовляється, як у безпідставно заявлених. Провадження у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15706 грн. 18 коп. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати за позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині стягнення 15706 грн. 18 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(69106, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, п/р 26005002361001, Філія ПАТ КБ «Надра»Запорізьке РУ, МФО 313968, код ЄДРПОУ 26530617) на користь Приватного підприємства «Техноторг»(36037, м. Полтава, вул. Чураївни, б.11, кв. 60, п/р 26004060073465 в Полтавському ГРУ ПАТ Приватбанк, МФО 331401, код ЄДРПОУ 31879248) 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 209 (двісті девять) грн. 13 коп. 3% річних, 166 (сто шістдесят шість) грн. 83 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «10»листопада 2011 року.