Рішення № 19242576, 31.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.11 Справа № 30/5009/5239/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»(69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд.143)

про стягнення 11472,19 грн. неустойки за договором оренди;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не з’явився;

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»11472,19 грн. неустойки за договором оренди від 15.06.2001р. №735.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 785 Цивільного кодексу України та умови пунктів 9.1, 9.5 та 10.6 укладеного між сторонами договору оренди. При цьому вказує, що рішенням господарського суду від 16.03.2010р. у справі № 11/43/10, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, зобов’язано відповідача повернути державне нерухоме майно шляхом підписання акта приймання-передач, проте, орендоване приміщення орендарем не звільнено. Наведене, за твердженням позивача, є підставою для нарахування відповідачу неустойки в розмірі подвійної місячної плати згідно з умовами 9.1, 9.5 договору за весь час безпідставного користування державним майном за період з 11.06.2009р. по 28.09.2010р., що у урахуванням часткової сплати становить 11472,19 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/5239/11, розгляд справи призначено на 20.10.2011р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми та обставин справи. Також, представником позивача у судовому засіданні до матеріалів справи надано лист регіонального відділення, яким відповідача повідомлено про припинення дії договору оренди на направлено акти приймання-передачі для оформлення та повернення орендарю.

Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»–процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, витребувані ухвалою суду від 01.09.2011р. матеріали не представив. Письмовою заявою від 17.10.2011р. заявив клопотання про перенесення слухання справи на інший день у зв’язку з неможливістю направлення в судове засідання 20.10.2011 р. компетентного представника.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено до 31.10.2011р.

Сторони процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлені належним чином.

Відповідач вимоги ухвал суду від 01.09.2011р. та 20.10.2011р. щодо надання відзиву на позов та витребуваних судом документів не виконав, жодних пояснень та документів не надав. Натомість письмовою заявою від 27.10.2011р. знову заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.10.2011р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалам і прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 20.10.2011р., суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2001р. між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»(Орендарем, відповідачем у справі) укладено договір № 735 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Гамма»(надалі –Договір), за умовами якого Орендодавець передав Орендарю в строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення в гуртожитку, розташованому за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 143, а саме: вбудовані в перший та другий поверхи нежитлові приміщення, загальною площею 96,5 кв. м., в тому числі: приміщення в першому поверсі - площею 74,5 кв. м. (літера А5, приміщення №33), приміщення в другому поверсі - площею 22.0 кв. м.( № 107), відповідно до плану (Додаток №3) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, вступ Орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного майна (Додаток № 2 до Договору).

За визначенням п. 2.2 Договору, передача майна в оренду не припиняє державної власності на це майно.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю зазначеною в п. 1.3. цього Договору та експертній оцінці майна, складеною за вимогами Методики оцінки вартості об’єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. № 629.

Згідно з п. 2.5 Договору майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі.

Нерухоме майно було передано Орендарю за актом приймання-передачі від 15.06.2001р.

Відповідно до п. 5.11 Договору у разі припинення Договору або його розірвання Орендар зобов’язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в оренду.

За змістом п. 9.5 Договору за відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю збитки у розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому-передачі, що підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Пунктом 10.1 Договору встановлено строк його дії - з 15.06.2001 р. до 15.06.2004 р.

Пунктом 10.6. вказаного Договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

На адресу відповідача позивачем було надіслано лист від 22.06.2009р. № 11-13-03368 щодо припинення терміну дії вищезазначеного договору оренди та повернення орендованого майна шляхом підписання направлених на його адресу примірників Акта прийому-передачі майна.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.03.2010р. у справі №11/43/10 позовні вимоги Регіонального відділення ФДМ України були задоволено та зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»звільнити об’єкт оренди –вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 72,9 м2 на першому поверсі будівлі гуртожитку (літера А-5, приміщення XVII, номери частин приміщення з № 9 по № 13 включно), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 143, шляхом виселення та повернути орендоване майно балансоутримувачу –Відкритому акціонерному товариству «Гамма»за участю Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області за актом прийому-передачі.

Як вказує позивач, на даний час орендоване приміщення орендарем не повернуто, що, на його думку, є підставою для нарахування відповідача неустойки.

Зважаючи на те, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.09.2010р. № 470/1 визначене у Договорі майно було передано з державної до комунальної власності, позивачем розмір неустойки за час прострочення з 11.06.2009р. по 28.09.2010р.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»11472,19 грн. неустойки за договором оренди від 15.06.2001р. №735 за період з 11.06.2009р. по 28,09.2010р. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача у судовому засіданні 20.10.2011р., суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України (ЦК України), у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

За умовами п. 9.1 укладеного між сторонами Договору оренди передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вже зазначалося вище, пунктом 9.5 Договору передбачено, що за відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому - передачі, що підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Як встановлено судом, і не заперечується жодною із сторін, договір оренди державного нерухомого майна №735 від 15.06.2001р., на якому ґрунтуються правовідносини сторін, припинив свою дію 10.06.2009р. (п. 10.1 Договору в редакції договору про зміни від 03.07.2008р. № 5).

22.06.2009р. Регіональним відділення ФДМ України по Запорізькій області на адресу відповідача був надісланий рекомендований лист № 11-13-03368, яким позивач попередив відповідача про те, що договір оренди державного нерухомого майна від 15.06.2001р. № 735 після закінчення строку його дії (10.06.2009р.) на новий термін продовжуватись не буде, та вказав про необхідність повернути майно та підписати акт прийому-передачі орендованого майна із балансоутримувачем.

Проте, вказаних дій відповідач не виконав, до цього часу приміщення не звільнив, акти приймання - передачі не підписав та майно не повернув. Жодних доказів в спростування зазначеного відповідачем не надано.

Таким чином, обставини справи свідчать, що фактично орендоване за договором №735 від 15.06.2001р. державне нерухоме майно відповідачем не повернуто.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем зобов’язання щодо повернення майна, вимоги про стягнення з нього неустойки за весь час безпідставного користування державним майном за період з 11.06.2009р. по 28.09.2010р. (до передачі майна з державної до комунальної власності) заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки неустойки, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 11472,19 грн. неустойки.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов’язань за договором № 735 від 15.06.2001 р. Слід відзначити, що в розпочате 20.10.2011р. судове засідання відповідач свого представника не направив, заявивши клопотання про відкладення розгляду справи. Аналогічне клопотання, з посиланням на зайнятість представника і іншій справі, надано ним і перед судовим засіданням 31.10.2011р. При цьому жодних доказів поважності причин нез’явлення представника у судове засідання відповідач не надав. Також не надано відповідачем витребуваних ухвалами суду від 01.09.2011р. та 20.10.2011р. пояснень та документів.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 11472,19 грн. неустойки за весь час неправомірного користування державним майном в період з 11.06.2009р. по 28.09.2010р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»(м. Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»(69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 143, код ЄДРПОУ 25474087, розрахункові рахунки не відомі) на користь державного бюджету України (одержувач: державний бюджет Жовтневого району м. Запоріжжя, 22080300, код ЄДРПОУ 34677124, банк одержувача: УДК в Запорізькій області, на р/р № 31114094700003, МФО 813015, стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50) 11472 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 19 коп. неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»(69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 143, код ЄДРПОУ 25474087, розрахункові рахунки не відомі) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 114 (сто чотирнадцять)грн. 72 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Союз-Д»(69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 143, код ЄДРПОУ 25474087, розрахункові рахунки не відомі) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; р/р №31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку –264) суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.11.2011р.