Постанова № 19242401, 09.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"09" листопада 2011 р. Справа № 5015/1185/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,

суддівКостенко Т.Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиПриватного підприємства "НОВ Будсервіс", м. Львів

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року

у справі господарського суду Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Темара", м. Стрий, Львівська обл.

доПриватного підприємства "НОВ Будсервіс", м. Львів

простягнення 66 046, 63 грн.

за зустрічним позовомПриватного підприємства "НОВ Будсервіс", м. Львів

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Темара", м. Стрий, Львівська обл.

проприсудження до виконання обов'язку в натурі за участю представників сторін

позивача за первісним позовом: не з'явився,

відповідача за первісним позовом: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Темара" (далі за текстом –ТОВ "Темара") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "НОВ Будсервіс" (далі за текстом –ПП "НОВ Будсервіс") про стягнення 66 046, 63 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

05.04.2011 року ПП "НОВ Будсервіс" подало зустрічну позовну заяву до господарського суду Львівської області про присудження ТОВ "Темара" до виконання обов'язку в натурі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року первісний позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з ПП "НОВ Будсервіс" на користь ТОВ "Темара" 66 046, 63 грн. заборгованості, в задоволенні зустрічного позову ПП "НОВ Будсервіс" –відмовлено.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, ПП "НОВ Будсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Темара" та ПП "НОВ Будсервіс" було укладено Договір поставки асфальтобетону від 01.11.2009 року, відповідно до якого позивач зобов’язався поставити продукцію, а відповідач зобов’язався оплатити відвантажену продукцію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Ціна і загальна вартість продукції визначаються сторонами у накладних.

Пунктом 2 вказаного Договору встановлено, що позивач реалізовує відповідачу продукцію по факту відвантаження згідно накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 106 046,63 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТЕ-000694 від 08.12.2009 року, № ТЕ-000707 від 10.12.2009 року, № ТЕ-000712 від 16.12.2009 року та № ТЕ-000713 від 16.12.2009 року, а відповідач отримав товар через своїх представників, які діяли на підставі довіреностей на отримання цінностей № 343 від 08.12.2009 року та № 353 від 16.12.2009 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач прийняв товар у повному обсязі, але оплатив його частково, а саме, на суму 40 000,00 грн. гривень, що підтверджується банківськими виписками від 29.12.2009 року та від 11.03.2010 року.

Таким чином, сума заборгованості ПП "НОВ Будсервіс" перед ТОВ "Темара" на момент подання позовної заяви становила 66 046, 63 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією від 23.11.2010 № 123 року, в якій просив терміново оплатити існуючу заборгованість, яку було отримано відповідачем 03.01.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте вказана претензія відповідачем залишена без належного реагування.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за невиконання умов договору поставки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено застосування до договору поставки загальних положень про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, матеріали справи не містять доказів сплати боргу, а тому позовні вимоги щодо стягнення 66 046, 63 грн. основного боргу правомірно було задоволено судами попередніх інстанцій.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 106 046,63 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, і господарськими судами попередніх інстанцій факт отримання вказаної продукції ПП "НОВ Будсервіс" було встановлено, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, із посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що сума основного боргу підлягає стягненню на користь позивача.

Доводи ПП "НОВ Будсервіс", викладені у касаційній скарзі, щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки від 01.11.2009 року, а саме, ненадання відповідачу податкових накладних, не приймаються до уваги Вищим господарським судом України з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що ПП "НОВ Будсервіс" зверталось до ТОВ "Темара" з вимогою про видачу податкових накладних на отриманий товар та отримало відмову позивача у їх наданні.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних № 972 від 08.12.2009 року, № 1040 від 10.12.2009 року, № 1041 від 16.12.2009 року, № 1042 від 16.12.2009 року, оформлені на операції з поставки товару згідно видаткових накладних за Договором поставки від 01.11.2009 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що попередніми судовими інстанціями було правомірно відмовлено у задоволенні зустрічних вимог ПП "НОВ Будсервіс" до ТОВ "Темара" про присудження виконання обов'язку в натурі.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року у справі № 5015/1185/11 –залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                       В.С. Божок

Судді:                                                                                           Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга