Рішення № 19240565, 28.10.2011, Підволочиський районний суд Тернопільської області

2-504/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі :

Головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участю

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ «Укрінбанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що згідно умов кредитного договору № 131/06-ф від 23 жовтня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 39500,00 дол США на споживчі потреби зі сплатою 12,5 відсотків річних за користування кредитом та іншими видами платежу, передбаченими договором, з кінцевим терміном повернення 22 жовтня 2009 року. Внаслідок невиконання відповідачем кредитних зобовязань виникла заборгованість, яка станом на 20 вересня 2011 року складає 33110,11 дол США, що у відповідності до курсу НБУ еквівалентно 263996,84 грн, та 5569,01 грн, зокрема: 22999,64 дол. США заборгованість за кредитом, 5410,66 дол США заборгованість по процентам за користування кредитом, 458,22 дол США та 5128,71 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4241,59 дол США та 440,30 грн пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Представник позивача просить стягнути у їх користь вказану суму заборгованості та сплачені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 269565,85 грн, та судові витрати у розмірі 1820 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що кредитний договір № 132/06-ф від 23 жовтня 2006 року є недійсним, оскільки його зміст суперечить ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема: перед укладенням самого договору, а також протягом його дії, відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту, та не надав у повному обсязі інформацію про умови кредитування. Також банком не було повідомлено відповідача у будь-якій формі про наявні формування кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача, чим було порушено його право на свободу вибору продукції. Крім того, всупереч ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів»відповідачу зі сторони банку не було надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання курсу долара по відношенні до гривні, не надано інформації про вірогідність і наслідки такого подорожчання. Також в жодному з розділів спірного договору немає порядку припинення договору, не містить умов та правил за невиконанням Банком умов договору, що повинно бути суттєвими умовами Договору, а тому вважає, що даний договір є недійсним і у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив такі факти:

23 жовтня 2006 року між АТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого, згідно Статуту затвердженого 26 січня 2011 році, є ПАТ «Укрінбанк»та фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 131/06-ф, згідно якого позичальник отримала кредит у розмірі 39500 дол. США на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних, терміном до 22 жовтня 2009 року. Крім того, згідно умов договору , зокрема п.3. 7 у разі порушення строків сплати кредиту та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; у відповідності до п.11.1, 11.2 Кредитного договору позичальник зобовязується в день видачі кредиту сплатити разову комісію за видачу кредиту в сумі 1100,00 грн. та сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0.2 % яка нараховується у валюті кредиту.

Забезпеченням повного і своєчасного виконання договірних зобовязань згідно п.3.3 Договору є іпотека житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Скалат вул. Наливайка, 16, Підволочиського району.

Як встановлено у судовому засіданні, чого і незаперечувалось представником відповідача у даній справі, ОСОБА_1 отримала суму кредиту і належно сплачувала щомісячні обовязкові платежі, а також плату за користування кредитом до підняття курсу долара, тобто підтверджено, що між відповідачем та Банком було укладено договір кредитний договір.

Таким чином виконання зобовязань за кредитним договором було розпочате і виконувалось позивачем, а тому суд вважає, що сторони досягли між собою усіх істотних умов кредитного договору.

22 жовтня 2009 року закінчився граничний термін повернення кредиту. Однак у строки, встановлені договором, відповідач обумовлених у ньому умов не виконала, прострочила сплату щомісячних платежів, на листи банку з вимогами погасити заборгованість в добровільному порядку не реагує, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед банком, розмір якої станом на 20 вересня 2011 року складає 33110,11 дол. США, що у відповідності до курсу НБУ еквівалентно 263996,84 грн., та 5569,01 грн., зокрема: 22999,64 дол. США заборгованість за кредитом, 5410,66 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 458,22 дол. США та 5128,71 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4241,59 дол. США та 440,30 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, що стверджується довідкою розрахунком виданою 20 вересня 2011 року.

Посилання представника відповідача на те, що даний спірний договір суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів», з тих підстав, що перед укладенням договору, а також протягом його дії позивач не повідомив відповідача у письмовій формі про умови надання кредиту, не надав у повному обсязі інформацію про умови кредитування та не повідомив відповідача про можливість різкого і значного подорожчання курсу долара по відношенні до гривні, суд вважає надуманими та безпідставними, оскільки дані обставини повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема кредитним договором № 131/06-ф від 23 жовтня 2003 року.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Утім, усі умови істотні, звичайні і випадкові після укладення договору стають однаково обовязковими для сторін і у сукупності утворюють зміст договору.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

За таких обставин підстав вважати, що передбачені кредитним договором умови є несправедливими для відповідача та суперечать чинному законодавству України, у суду немає.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак представником відповідача не доведено, а судом не здобуто жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його доводів.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, суд приходить до переконання, що кредитний договір № 131/06-ф від 23 жовтня 2003 року укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним судом не знайдено.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорюванню чи на захист інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідно до ст.ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним зобов'язанням, у нього виникає право на неустойку (штраф, пеню).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та встановлений договором розмір нарахованих процентів.

Згідно ст. 1049 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

З цих підстав, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, судом встановлено порушення інтересів позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, які підлягають до захисту шляхом стягнення із ОСОБА_1 в користь позивача 269565,85 грн заборгованості за кредитним договором № 131/06-ф від 23 жовтня 2006 року.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, зокрема: судовий збір у розмірі 1700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88,212, 213, 215, 294, п. 4 ст. 295 ЦПК України, ст. ст.509, 526, 527, 530,533, 550, 590, 625, 626,629,1049,1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1), в користь Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (м. Київ вул.Смирнова-Ласточкіна, 10-А, 04053, код ЄДРПОУ 05839888, МФО 300142, роз. рахунок № 373915005 в ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором № 131/06-ф від 23 жовтня 2006 року в сумі 269565,85 (двісті шістдесят девять тисяч пятсот шістдесят пять ) гривень 85 коп та 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять ) гривень судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя