Постанова № 19234916, 15.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2011 № 11/303-31/130

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Вербицької О.В.

суддів:

за участю секретаря

за участю представників:позивача: ОСОБА_1, (дов. від 26.04.2011 року № 26/04-3);

відповідача: ОСОБА_2, (дов. від 03.10.2011 року № 84/11);

третьої особи: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця"

на рішення господарського суду м. Києва

від30.06.2011 року

у справі№ 11/303-31/130 (суддя Качан Н.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд)

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс"

провизнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року у справі № 11/303 - позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011 року скасовано рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року, а справу № 11/303 передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2011 року у справі № 11/303-31/130 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" (далі позивач, ТОВ "Біоленд Вінниця") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) (далі відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" (далі третя особа, ТОВ "Миколаїв-Агросервіс") про визнання договору недійсним у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ "Біоленд Вінниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Біоленд Вінниця" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 08.11.2011 року.

08.11.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився лише представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.11.2011 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.11.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, де ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

15.11.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явивлися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору закінчився, а представники в судове засідання не являються, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Заслухавши пояснення, представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Біоленд Вінниця" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2009 року між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, було укладено Попередній договір, за умовами якого продавець зобовязався в майбутньому продати та відступити покупцю, а покупець зобовязався купити та прийняти у продавця частку у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" (далі - частка) разом з усіма повязаними з нею правами, при цьому частка повинна бути вільною від усіх обтяжень.

У п. 2 преамбули Попереднього договору від 06.02.2009 року та п. 3 договору від 16.04.2009 року зазначено, що ТОВ "Миколаїв-Агросервіс" є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Привокзальна, 48, с. Білине, Балтський район, Одеська область (далі - будівлі).

Згідно з підпунктом (е) п. 3.4 Попереднього договору від 06.02.2009р. та підпунктом (е) п. 3.4 Договору від 16.04.2009р. продавець гарантує покупцеві, що стосовно майна (відповідно до п. 3 преамбули до Попереднього договору від 06.02.2009, п. 4 преамбули до Договору та п. 1.1 Договору від 16.04.2009р., майно включає в себе будівлі) відсутні будь-які права третіх осіб, майно не знаходиться під арештом, у податковій заставі, заставі або під забороною на відчуження, а також не продане.

16.04.2009 року між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач, як продавець, зобовязався продати та відступити позивачу, як покупцю, а покупець зобовязався купити та прийняти у продавця частку разом з усіма повязаними з нею правами, при цьому частка повинна бути вільною від усіх обтяжень.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу, ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що спір щодо недійсності Попереднього договору від 06.02.2009 року та договору від 16.04.2009 року виник у звязку з тим, що, як вказує позивач, вказані договори були укладені внаслідок обману з боку відповідача.

В свою чергу, позивач стверджує, що після укладення спірних договорів зясувалось, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" не є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Привокзальна, 48, с. Білине, Балтський район, Одеська область.

На підтвердження вказаних обставин, позивач посилається на фінансовий звіт ТОВ "Миколаїв-Агросервіс" (баланс станом на 31.03.2009) та на лист Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості" № 3862-05/720 від 06.05.2010р., в якому бюро повідомило, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" нерухоме майно не зареєстроване.

Колегія суду не може погодитись з такими доводами ТОВ "Біоленд Вінниця", виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" ( далі - Закон) від 01.07.2004р. (із змінами та доп. на момент укладення спірних договорів) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно ч.4 ст.5 названого Закону державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону місцеві органи державної реєстрації прав, зокрема, проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації.

Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст.18 зазначеного Закону передбачено, що заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина.

Статтею 19 Закону визначено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (із змінами та доп. на момент укладення спірних договорів), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

За приписами п.2.1 вказаного Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Правовстановлювальні документи, які відповідно до закону підлягають обов'язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення їх державної реєстрації.

Додатком 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на запит суду першої інстанції на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2011 року, була надіслана відповідь Балтського районного бюро тхнічної інвентаризації Одеської області за № 40 від 18.05.2011 року. Відповідно до зазначеної відповіді, на дату отримання запиту за ТОВ «Миколаїв-Агросервіс» (ЄДРПОУ 35930805) зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, розташований в с. Білине по вул. Привокзальна, 48, Балтського р-ну, Одеської області на підставі свідоцтва про право власності від 28.01.2009р., виданого Білинською сільською радою на підставі рішення Білинської сільської ради від 28.01.2009р. № 5. Станом на 10.08.2010р., на 06.02.2009р., та 16.04.2009р. за ТОВ «Миколаїв - Агросервіс» (ЄДРПОУ 35930805) на праві власності перебував цілісний майновий комплекс, розташований в с. Білине по вул. Привокзальна, 48, Балтського р-ну, Одеської області на підставі свідоцтва про право власності від 28.01.2009р., виданого Білинською сільською радою на підставі рішення Білинської сільської ради від 28.01.2009р. №5. Право власності за ТОВ «Миколаїв-Агросервіс» (ЄДРПОУ 35930805) на цілісний майновий комплекс, розташований в с. Білине по вул. Привокзальна, 48, Балтського р-ну, Одеської області було зареєстровано на підставі рішення Білинської сільської ради від 28.01.2009р. № 5.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх сукупності, та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що ТОВ «Миколаїв-Агросервіс», в установленому законом порядку було власником зазначеного в спірному договорі майна як на час їх укладення так і на час звернення до суду.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У параграфі 2 глави 16 розділу ІV ЦК України визначені правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Так, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

В свою чергу в ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України зазначено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ТОВ "Біоленд Вінниця" не доведено вимоги позовної заяви щодо правових підстав для визнання спірних угод недійсними, а, отже, вищевказані вимоги як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно зясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 року у справі № 11/303-31/130 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" про визнання договору недійсним залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Біоленд Вінниця" без задоволення.

Справу № 11/303-31/130 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді