Рішення № 19234895, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/167

07.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство Приватбуд-СК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт - Транс"

про стягнення заборгованості за договором підряду 34 999,58 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Синиця О.М., Шевченко В.І.

від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство Приватбуд-СК»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс»(відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду № 21-КС від 12.04.2011 р. в сумі 34 999,58 грн. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 34 487,00 грн. та суму пені в розмірі 512,58 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 12.04.2011 р. укладено договір підряду № 21-КС, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався виконати на підставі робочого проекту, наданого замовником, комплекс робіт з виготовлення та влаштування металевих конструкцій із матеріалів замовника каркасу в осях «15-17, Ж-К»за адресою м. Київ, вул. Андрющенка, 4-г, а замовник зобов’язується прийняти роботи та оплатити їх вартість. Позивач вказує, що ним роботи по договору виконані в повному обсязі, однак, акт виконаних робіт відповідач не підписав, зобов’язання щодо оплати за визначені договором роботи не виконав. Позивач просить покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2011 р. порушено провадження у справі № 39/167 та призначено справу до розгляду на 24.10.2011 р. о 11:10 год.

21.10.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

21.10.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 07.11.2011 р. о 11:00 год.

07.11.2011 р. представник відповідача П.С.Штіфонов через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.11.2011 р., надав суду довідку про відкриття рахунків 3 011-0000-113/526 від 19.10.2011 р.

Розглянувши в судовому засіданні 07.11.2011 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

21.10.2011 р. представником відповідача через відділ діловодства суду були подані клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи, які судом були задоволені, про що зазначено в ухвалі суду від 24.10.2011 р.

У своєму клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач посилається на те, що не зможе з’явитися в судове засідання, призначене на 07.11.2011 р., оскільки у зв’язку із поганим станом здоров’я перебуває на лікарняному, а іншого уповноваженого представника, ознайомленого з матеріалами справи, для участі в судовому засіданні у відповідача не має.

В матеріалах справи міститься відмітка від 31.10.2011 р. про ознайомлення з матеріалами справи (31.10.2011 р. з матеріалами справи ознайомився представник П.С.Штіфонов, який на день ознайомлення з матеріалами справи знаходився на лікарняному), копія листка непрацездатності, яка засвідчена представником відповідача П.С.Штіфоновим та додана ним до клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, відповідач мав достатньо часу та всі можливості для складання та подання (надіслання) господарському суду та позивачу відзиву на позовну заяву з документами, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Таким чином, клопотання відповідача, підписане 07.11.2011 п. представником П.С.Штіфоновим та подане ним 07.11.2011 р. через відділ діловодства суду, свідчить про реальну можливість здійснити представництво відповідача в суді також, і безпосередньо на рівні керівництва відповідача.

Тому подане відповідачем клопотання розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу, вважається таким, що порушує інтереси та процесуальні права позивача.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.11.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.11.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Приватбуд-СК»(позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс»(відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 21-КС, відповідно до п.1.1. якого, підрядник зобов’язується виконати на підставі робочого проекту, наданого замовником, комплекс робіт з виготовлення та влаштування металевих конструкцій із матеріалів замовника каркасу в осях «15-17, Ж-К»за адресою м. Київ, вул. Андрющенка, 4-г, а замовник зобов’язується прийняти роботи та оплатити їх вартість в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Вартість, а також перелік робіт, що будуть виконуватись, передбачено в проектно-кошторисній документації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною даного договору (п.1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що початок робіт –протягом 3 днів після виконання замовником зобов’язань по виплаті авансу, згідно п.3.3 даного договору, а завершення робіт –22 робочих дня після початку робіт, з правом дострокового виконання (п.2.2. договору).

Пунктом 2.4. договору визначено, що роботи вважаються завершеними після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та передачі замовнику виконавчої документації.

Вартість робіт за договором складає 69 488,00 грн., згідно з додатком № 1 до цього договору (п.4.1.договору)

Оплата робіт здійснюється поетапно, І етап –перерахування виконавцю авансу в розмірі 15 000,00 грн., протягом 3 банківських днів з дати укладення договору. ІІ етап –20 000,00 грн. –після монтажу колон і головних балок. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п.3.3. договору).

По завершенню робіт по договору, підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт та передає виконавчу документацію (п.4.1. договору), а замовник протягом 5 банківських днів від дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт, зобов’язаний направити підряднику підписаний акт і оплатити виконані роботи або направити мотивовану відмову від приймання робіт (п.4.2. договору).

Замовник за даним договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.7.2. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами умов, передбачених цим договором.

На твердження позивача, він виконав підрядні роботи відповідно до договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 р. та узгодженого сторонами кошторису (додаток № 1), що підтверджується актом приймання виконаних робіт за червень 2011 р. на суму 69 487,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві та, що підтверджується матеріалами справи, відповідач, на виконання умов договору, в період з квітня –липня 2011 р. перерахував позивачу авансу на загальну суму 35 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач вважає, що станом на час його звернення з позовом до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 34 487,00 грн. згідно акту приймання виконаних робіт за червень 2011 р., який фактично підписаний в односторонньому порядку тільки підрядником (позивачем).

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача стосовно прийняття виконаних підрядних робіт, підписання акту виконаних робіт за червень 2011 р. та оплати спірних робіт на підставі цього акту, а саме:

- 05.08.2011 р. позивач направив відповідачу лист № 61 від 05.08.2011 р. з проханням підписати акт виконаних робіт за червень 2011 р. та акт виконаних робіт за червень 2011 р., який отриманий відповідачем 15.08.2011 р. про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (копія листа № 61 від 05.08.2011 р., копія фіскального чеку разом з описом вкладення та копія повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи). Відповідач залишив лист № 61 від 05.08.2011 р. з проханням підписати акт виконаних робіт за червень 2011 р. без відповіді та задоволення.

- 22.08.2011 р. позивач повторно направив відповідачу лист № 62 від 22.08.2011 р. з проханням підписати акт виконаних робіт за червень 2011 р. та акт виконаних робіт за червень 2011 р., який отриманий відповідачем 30.08.2011 р. про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (копія листа № 62 від 22.08.2011 р., копія фіскального чеку разом з описом вкладення та копія повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи). Відповідач залишив лист № 62 від 22.08.2011 р. з проханням підписати акт виконаних робіт за червень 2011 р. без відповіді та задоволення.

Позивач вважає, що станом на час його звернення з позовом до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 34 487,00 грн. (основний борг) згідно акту виконаних робіт за червень 2011 р. за договором підряду № 21-КС від 12.04.2011 р., який фактично підписаний в односторонньому порядку тільки підрядником (позивачем), позивач також вважає, що оскільки відповідач суму основного боргу не оплатив, остання, підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 2 ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнаходженням об’єкта.

За правилами ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення недоліків виконаних робіт, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно п.3.3. договору, остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

А тому, відповідач був зобов’язаний здійснити остаточну оплату виконаних робіт по договору в сумі 34 487,00 грн. до 22.08.2011 р. (15.08.2011 р., дата отримання відповідачем акту виконаних робіт + 5 банківських днів від дня отримання акту виконаних робіт = 22.08.2011 р.).

Станом на час судового розгляду спору відповідач, в порушення умов договору, заборгованість у розмірі 34 487,00 грн. за підрядні роботи відповідно до акту виконаних робіт за договором підряду № 21-КС від 12.04.2011 р., складеного на підставі договору підряду № 21-КС від 12.04.2011 р., не оплатив.

Зібрані у справі докази, свідчать про те, що відповідач в порушення п.п. 3.3., 4.2 договору не оплатив вищезазначені виконані позивачем роботи та не повернув позивачу підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 34 487,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 512,58 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2. договору визначено, що замовник за даним договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, здійсненого відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 512,58 грн.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 350,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс»(03049, м. Київ, вул. Курська, 13-а, кв. 100, ідентифікаційний код 30518388), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Приватбуд-СК»(02222, м. Київ, вул. Пухівська, 4, к. 314, ідентифікаційний код 32913368) 34 487,00 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 00 коп.) основного боргу, 512,58 грн. (п’ятсот дванадцять гривень 58 грн.) пені, 350,00 грн. (триста п’ятдесят гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата складання повного рішення 10.11.2011 р.