Рішення № 19234382, 14.11.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 р. Справа № 5010/1846/2011-з-15/100

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ", юридична адреса: вул. Надрічна, 7, м. Івано-Франківськ, 76018, поштова адреса: вул. Хіміків, 20, м. Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004,

про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 29.07.2011 року,

від відповідача ОСОБА_2. - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 1456/01-20/67-в від 05.09.2011 року,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ" звернулося в суд з позовною заявою до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що такої форми, змісту угод, підстав користування землею та підстави для плати за землю, які визначені оскаржуваним договором, не передбачено чинним законодавством України.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2011 року.

Ухвалами суду від 06.10.2011 року та від 01.11.2011 року відкладено розгляд справи відповідно на 01.11.2011 року та на 14.11.2011 року.

Представник позивача, в судовому засіданні 14.11.2011 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст.ст. 203, 215 ЦК України, вказав, що такої форми, змісту угод, підстав користування землею та підстави для плати за землю, які визначені оскаржуваним договором, не передбачено Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також позивач посилається на порушення принципу, встановленого ст. ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України, договір укладений відповідачем з порушенням ст.ст. 12, 26 Земельного кодексу України та без достатньої правової підстави. До того ж, позовні вимоги обґрунтовані тим, що розрахунок розміру відшкодування, передбачений оскаржуваним договором, є протиправним, оскільки проведений на підставі нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська, введеної в дію п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року, який був визнаний незаконним, згідно з постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року. Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284 та від 25 липня 2007 року N 963, якими передбачено спеціальний порядок відшкодування втрат за фактичне землекористування. Також позивач вказує на те, що земельна ділянка, право користування та обовязок плати за користування якою, передбачені оскаржуваним договором, в той же, час була в користуванні ТзОВ "Альянс-А" на підставі договору оренди, укладеного 01.09.2008 року з Івано-Франківською міською радою. Окремо, позивачем 01.11.2011 року надано суду копію податкової декларації з плати за землю на 2011 рік та копію платіжного доручення від 20.09.2011 року № 523, якими підтверджено сплату земельного податку, починаючи з 2011 року.

В судовому засіданні 14.11.2011 року, представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві. Обґрунтовуючи свої заперечення послався на п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року, яким передбачено, що з дня прийняття рішення про передачу земельної ділянки і до дня державної реєстрації договору оренди землі землекористувач сплачує за окремою угодою Івано-Франківській міській раді втрати від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою у розмірах орендної плати. Також представник відповідача послався на ст. 144 Конституції України та ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими передбачено обовязковість виконання на відповідній території актів міської рад, зазначив, що позивач, підписавши оскаржуваний договір, погодився з його умовами. Заперечуючи проти позову, відповідач також послався на Закон України "Про оцінку земель", зазначив, що даний закон не передбачає необхідності опублікування рішення міської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста та особливого порядку введення її в дію. Також відповідач вказав, що матеріали нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська, затверджені рішенням міської ради від 10.07.2008 року, є чинними.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

08.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ" та Івано-Франківською міською радою укладено договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську № 64/03-06 (далі Договір).

Пунктом 1 Договору визначено його предмет, а саме передбачено, що позивач користується земельною ділянкою для обслуговування автосалону, контрольно-пропускного пункту, огорож і воріт площею 0,4709 га, яка знаходиться по вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську.

Згідно п. 2 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3561541 грн. Договір укладено на період з 26.01.2010 року до моменту державної реєстрації поновленого договору оренди землі.

Відповідно до п. 3 Договору відшкодування здійснюється у грошовій формі. Розмір відшкодування прирівнюється до розміру орендної плати за земельну ділянку і складає 63815,02 грн., в подальшому за місяць 8903, 85 грн.

Предметом позову є вимога про визнання вищевказаного договору недійсним.

Даючи правову оцінку обставинам у справі, суд виходить з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади використання природних ресурсів.

Главою 15 Земельного кодексу України передбачено види прав користування землею, яким, зокрема, є: право постійного користування землею, право оренди земельної ділянки, право земельного сервітуту.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено обовязковість проведення державної реєстрації речових прав на землю в Україні.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів належить, зокрема, плата за землю.

У відповідності з підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1. п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування (при платі за землю) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпункту 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Пунктами 288.1.288.4. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, право користування землею державної або комунальної форми власності може виникати виключно у відповідності з Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами, а плата за землю справляється виключно у формі земельного податку або орендної плати за землю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства не передбачено такого виду користування землею та підстави для плати за землю, які визначені оскаржуваним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Оскаржуваним договором передбачено, що розмір відшкодувань прирівняно до розміру орендної плати за земельну ділянку раніше укладеного договору оренди землі, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка землі була затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.07.08 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", п. 2 якого вказана оцінка була введена в дію.

Однак, постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 року, яка згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.10 року набрала законної сили, визнано незаконним п. 2 рішення ХХІХ сесії V скликання Івано-Франківської міської ради від 10.07.08 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", якими нормативну грошову оцінку земель міста введено в дію з дати прийняття цього рішення.

В спірному випадку розрахунок відшкодування втрат здійснено Івано-Франківською міською радою на підставі нормативної грошової оцінки, введеної в дію рішенням ради, яке було визнане незаконним в судовому порядку.

Також суд вважає обґрунтованим посилання відповідача на вимоги ст. 114 Конституції України та ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яким передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування. прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обовязковими до виконання на відповідній території.

В аспекті вказаних норм є безпідставними заперечення відповідача з посиланням на рішення ХХV сесії четвертого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в м. Івано-Франківську". Так, заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві посилається та застосовує до спірних правовідносин п. 2 вказаного рішення міської ради, яким передбачено, що з дня прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки і до дня державної реєстрації договору оренди землі, землекористувач сплачує за окремою угодою Івано-Франківській міській раді втрати від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою у розмірах орендної плати згідно розрахунку нормативної грошової оцінки землі та затверджених ставок орендної плати.

При цьому судом встановлено, що п. 4 рішення Івано-Франківської міської ради від 05.10.2010 року № 257-LVII вирішено за згодою вилучити земельну ділянку та припинити договір оренди земельної ділянки, укладений із ТзОВ "Альянс-А", державну реєстрацію якого проведено 13.10.2008 року № 040829400136. Також даним рішенням міської ради ТзОВ "Алекс-ІФ" затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянку на вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську в оренду терміном на три роки для обслуговування автосалону та контрольно-пропускного пункту. На підставі вказаного рішення між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "Алекс-ІФ" 12.11.2010 року укладено, терміном на три роки, договір оренди землі на вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську, площею 0,4709 га. Державну реєстрацію вказаного договору оренди землі проведено 18.05.2011 року № 261010004000117.

Проте, абз. 2 п. 2 оскаржуваного договору передбачено інший момент, з якого нараховуються втрати від недоотримання коштів за використання земель, а саме з 26.01.2010 року. А тому, є безпідставними посилання відповідача на відповідність оскаржуваного договору вимогам рішення міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в м. Івано-Франківську".

Крім того, ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Разом з тим, відповідачем належним чином не підтверджено факту офіційного оприлюднення рішення ХХV сесії четвертого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в м. Івано-Франківську".

Окрім цього, судом встановлено, що земельна ділянка на вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську, право користування та обовязок плати за користування якою, починаючи з 26.01.2010 року, передбачені оскаржуваним договором, знаходилась в користуванні ТзОВ "Альянс-А" на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.09.2008 року з Івано-Франківською міською радою, державна реєстрація якого проведена 13.10.2008 року № 040829400136, аж до 05.10.2010 року моменту вилучення ділянки на користь позивача рішенням міської ради.

Однак, оскаржуваним договором передбачено те, що позивач теж використовує цю ж земельну ділянку та зобовязаний сплатити відповідачу втрати за використання земельної ділянки, починаючи з 26.01.2010 року, тобто під час дії договору оренди на цю ж ділянку з іншим землекористувачем.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що станом на 28.01.2011 року за ТзОВ "Альянс-А" відсутній податковий борг по орендній платі за землю згідно договору оренди, укладеного 01.09.2008 року. Отже, міська рада отримувала плату за землю у формі орендної плати за цю ж ділянку від іншого користувача.

Також судом встановлено, що позивачем задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку по вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську, площею 0,4709 га за період від січня 2011 року до моменту державної реєстрації договору оренди землі 18.05.2011 року.

Відповідач жодним чином не спростував вказаних обставин. Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначені вище обставини підтверджують відсутність у відповідача втрат від недоотримання коштів за використання земельної ділянки по вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську, умови про відшкодування яких передбачені оскаржуваним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що положення договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель не відповідає актам цивільного та земельного законодавства.

Так, рішенням ХХV сесії четвертого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за використання земель в м. Івано-Франківську" встановлено порядок та умови відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки.

Одночасно, суд зазначає, що повноваження міських рад у галузі земельних правовідносин передбачено ст. 12 Земельного кодексу України.

При цьому порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в тому числі і втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, регламентовано ст. 157 Земельного кодексу України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Івано-Франківська міська рада, реалізуючи повноваження у сфері земельних правовідносин, зобовязана була діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами законодавства.

Також суд бере до уваги вимоги ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України, якою передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не мають права, зокрема, встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Вказані обставини спростовують твердження відповідача про можливість відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених вище обставин, вимоги позивача щодо визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 6, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 154, 201, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ" до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року задовольнити.

Визнати недійсним договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську № 64/03-06 від 08.04.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ" та Івано-Франківською міською радою.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, (ідентифікаційний код 33644700), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-ІФ", юридична адреса: вул. Надрічна, 7, м. Івано-Франківськ, 76018, поштова адреса: вул. Хіміків, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, (ідентифікаційний код 32360637), 85 (вісімдесят п"ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Деделюк Б. В.

Повне рішення складено 18.11.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Козло П. М. 18.11.11