Рішення № 19234371, 15.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" листопада 2011 р.Справа № 9/5007/104/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов.№25/955 від 23.08.2011року

від відповідача: ОСОБА_2. дов.№25 від 19.01.2011року

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства (смт. Новогуйвинськ, Житомирський район)

про стягнення 472 200, 21 грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 472200,21грн за послуги водопостачання та водовідведення згідно відкритого абонентського рахунку №1438 та договору №1438 від 20.01.2010року.

Представник позивача в судовому засіданні надав акт звірки, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств на суму 487420,23грн та просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Заявлені (уточнення) позивачем щодо суми боргу, суд розцінює, як збільшення позовних вимог.

У пункті 5 Інформаційного листа ВГСУ від14.08.07р. № 01-8/675 додатково наголошується також на тому, що господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви в порядку статті 22 ГПК України та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ч.2 статті 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог , як зазначено у ч.3 цієї статті, додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Водночас, норми ГПК України не вказують на те, що суд не приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог, якщо до заяви не додано документа, що підтверджує сплату державного мита. За відсутності такого документа суд зобов'язаний стягнути недоплачену суму державного мита за результатом розгляду справи. ( п.4.2 Роз'яснення ВАСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78).

У зв'язку з цим, господарським судом встановлено, що цією заявою позивач збільшує розмір позовної вимоги.

Представник відповідача позов визнає на суму 487420,23грн., але у зв'язку з тяжким фінансовим становищем просить суд розстрочити заборгованість в сумі 487420,23грн на період шість місяців. Представник позивача не заперечує проти розстрочення боргу.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи,20.01.2010року між Комунальним підприємством "Житомирводоканал" (позивач) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-екплуатаційним підприємством вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009р. між КП "Житомиртеплокомуненерго"(відповідач) укладено договір №1438 про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальному каналізацію.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується постачати Споживачу воду із комунального водопроводу і приймати від нього стоки у комунальну каналізаційну систему міста Житомира.

Згідно п.1.2. Споживач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі на умовах даного договору оплачувати надані йому Виконавцем послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами згідно виставлених рахунків.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що розрахунки за воду і прийняті стоки проводяться, згідно показань водоміра за рахунком відповідно договірним і затвердженим тарифами 2-72грн. за 1 куб.м.води і 3,05грн за 1 куб.м. прийнятих стоків. При встановлені нових тарифів на постачання води і приймання стоків при розрахунках з Споживачем.

Відповідно до п.5.4. розрахунковий період за послуги Виконавця встановлюються в один календарний місяць, з першого календарного дня по останній календарний день місяця в якому Споживач користувався послугами Виконавця.

Позивач на виконання умов договору п.5.6. виписував платіжні документи за відпущену воду і прийняті стічні води,а також підвищений тариф за скид понаднормативних забруднень належить сплаті в п'ятиденний період з дня їх вручення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем - своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем по в сумі 487420,23рн.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Станом на день розгляду справи в суді у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 487420,23 грн. за водопостачання та водовідведення, що не заперечується відповідачем у підписаному уповноваженою особою та скріпленому печаткою підприємства акті звірки взаєморозрахунків №1438 від 14.11.11. та його представником в засіданні суду.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На день вирішення спору доказів оплати заборгованості відповідачем не подано.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Що стосується заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, то відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Також відповідно до вимог ст. 84 ГПК у резолютивній частині рішення вказуються строк сплати грошових сум у разі відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Таким чином, враховуючи наявність клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду та відсутність заперечень позивача стосовно розстрочки виконання даного рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи, господарський суд вважає, що фінансовий стан відповідача дійсно не дозволяє йому провести негайно розрахунки з позивачем, а тому, керуючись ст.83, 121 ГПК України, задовольняє клопотання про розстрочку виконання даного рішення на суму 487420,23 грн. заборгованості рівними частинами строком на шість місяців.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення зі справи збільшити розмір позовних вимог. Ця процесуальна дія повинна супроводжуватися доплатою чи стягненням державного мита з різниці між первісною та збільшеною ціною позову.

Водночас, норми ГПК не вказують на те, що суд не приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог, якщо до заяви не додано документа, що підтверджує сплату державного мита. Отже, за відсутності такого документа суд зобов'язаний стягнути недоплачену суму державного мита за результатом розгляду справи.

Відповідно до ч.2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Якщо при винесенні господарським судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача ( п. 29 Інструкції ГДПІ України від 22.04.1993 № 15 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита).

У п.15 зазначеного Інформаційного листа на запитання які дії слід вчиняти господарському суду у разі встановлення суттєвої недоплати суми державного мита при поданні позову, зазначається наступне: згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, в тому числі, з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що 01 листопада 2011року набрав чинності ЗУ"Про судовий збір", в якому чітко передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі за подання позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

У п. 4.2. Роз'яснення ВАСУ від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено наступне: у разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись 33, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства (Житомирський район, смт.Новогуйвинськ, вул.9-ї П'ятирічки,15, код 30273396) на користь

Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, м. Житомир, вул. Черняхівського, 120, код 033440065)

- 487 420,23грн. заборгованості за водопостачання та водовідведення;

- 4722,00грн. державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, м. Житомир, вул. Черняхівського, 120, код 033440065)

в доход Державного бюджету України ( Р/р 312 192 067 0000 2, МФО 811 039, банк отримувача ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 034 999 16 , отримувач УДК у м. Житомирі, код класифікації доходу 220 300 01, ) - ЗУ "Про судовий збір", код 034 999 16,) 1477,50 грн. витрат по сплаті державного мита.

4. Розстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області в частині сплати 487420,23грн. заборгованості на шість місяців згідно наступного графіку:

- до 16 грудня 2011року - 81236,70грн.;

- до 16 січня 2011 року - 81236,70грн.;

- до 16 лютого 2011 року - 81236,70грн;

- до 16 березня 2011року - 81236,70грн;

- до 16 квітня 2011року - 81236,70грн;

- до 16 травня 2011року - 81236,73грн;

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "18" листопада 2011 р.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2,3-сторонам (рек.)

<Текст >

<Текст >

<Текст >