Рішення № 19234351, 10.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2011 р.

Справа № 5004/2114/11 за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк

про стягнення 1188257 грн. 14 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –юрисконсульт 1 категорії Волинського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (дов. від 14.12.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_2 –юрисконсульт (дов. №2621/6-3 від 16.12.2010р.)

Суть спору: дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення на користь останньої з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 1188257,14 грн., в тому числі 890427,61 грн. заборгованості по оплаті наданих у відповідності до укладеного між сторонами договору №119Н-623 від 16.12.2009р. у період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. послуг з транспортування природного газу трубопровідним транспортом, 113533,26 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті наданих послуг, 114376,06 грн. семи відсотків штрафу, нарахованого у відповідності до ст. 231 Господарського кодексу України, 46548,77 грн. суми інфляційних нарахувань та 23371,44 грн. трьох процентів річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані останнім документи та засвідчивши на наявності на час розгляду справи судом у відповідача суми основної заборгованості, пред’явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об’ємі поклавши при цьому на ПАТ "Волиньгаз" обов’язок відшкодування ДК "Укртрансгаз" понесених компанією при поданні позову до суду витрат (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

Відповідач у відзиві від 28.10.2011р. №1939/6-3 (а.с. 55-57) на позовну заяву та представник останнього в судовому засіданні засвідчили факт укладення товариством "Волиньгаз" з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" договору про транспортування природного газу для потреб населення за №119Н-623 від 16.12.2009р., отримання у період 2010 року від позивача послуг з транспортування природного газу в обсязі 358949,402 тис. метрів кубічних загальною вартістю 5200971,79 грн. та наявності у товариства на даний час заборгованості по оплаті наданих послуг у розмірі 890427,61 грн.

Одночасно з цим відповідачем було зауважено на повній безпідставності позовних вимог в частині стягнення 114376,06 грн. семи відсотків штрафу, нарахованого у відповідності до ст. 231 Господарського кодексу України, а також на пропуску позивачем встановлених чинним законодавством скорочених строків позовної давності в частині стягнення 18886,44 грн. пені.

При цьому щодо часткової безпідставності позовних вимог в частині стягнення суми пені стороною засвідчується, що згідно із ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік щодо стягнення неустойки (штрафу, пені). В даному випадку ДК "Укртрансгаз" подала позовну заяву до господарського суду 14 жовтня 2011 року із спливом спеціальної позовної давності в один рік щодо стягнення пені, у зв’язку з чим пеня повинна була нараховуватись позивачем у період з 14.10.2010р. по 01.08.2011р.

Щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення семи відсотків штрафу відповідачем здійснюються посилання на ті обставини, що статтею 231 ГК України визначається розмір неустойки, а не обов’язковість її застосування, в умовах договору №119Н-623 від 16.12.2009р. відсутні положення, котрі визначають відповідальність будь-якої сторони у вигляді штрафу, зокрема, в розмірі семи відсотків. Позивачем у встановленому порядку до матеріалів позовної заяви не долучено жодних доказів та довідки Державного комітету статистики України про включення дочірньої компанії "Укртрансгаз" до ЄДРПОУ в підтвердження віднесення компанії до суб’єктів господарювання державного сектору економіки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2009 року між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ та відкритим (на даний час публічним) акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк було укладено договір про транспортування природного газу для потреб населення за №119Н-623 (а.с. 31-33).

19.01.2010р., 14.05.2010р., 02.06.2010р., 26.07.2010р., 26.08.2010р. та 17.12.2010р. між зазначеними суб’єктами господарювання було укладено додаткові угоди №№1-7 до договору №119Н-623 (а.с. 34-40).

Згідно умов зазначеного договору дочірньою компанією "Укртрансгаз" було взято на себе зобов’язання щодо надання публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" послуг з транспортування трубопровідним транспортом природного газу товариства від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій, а останнім, відповідно, зобов’язання щодо прийняття зазначених послуг та внесення за транспортування газу встановленої плати.

Пунктами 4.1, 4.4 договору було визначено, що послуги по транспортуванню природного газу щомісячно оформлюються сторонами актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, котрі виступають підставою для проведення остаточних розрахунків.

Тарифи на послуги з транспортування природного газу були погоджені між договірними сторонами у пунктах 5.1-5.3 договору від 16.12.2009р. з врахуванням додаткових угод №2 від 14.05.2010р. та №5 від 26.08.2010р. до зазначеної угоди.

Відповідно до розділу 6 договору про транспортування природного газу для потреб населення за №119Н-623 (в редакції додаткової угоди №4 від 26.07.2010р.) вартість фактично наданих послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг. Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного перерахування коштів на поточний рахунок ДК "Укртрансгаз" в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств. Остаточний розрахунок за фактично надані виконавцем послуги по транспортуванню природного газу у звітному місяці здійснюється замовником протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування природного газу.

На виконання умов договору про транспортування природного газу для потреб населення №119Н-623 від 16.12.2009р. послуги з транспортування природного газу дочірньою компанією "Укртрансгаз" надавались публічному акціонерному товариству "Волиньгаз" впродовж періоду з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

У відповідності до представлених господарському суду документів позивачем у вказаний період було протранспортовано природного газу в кількості 358949,402 тис. метрів кубічних із загальною вартістю зазначених послуг 5200971,79 грн.

Загальна кількість протранспортованого природного газу та вартість відповідних послуг підтверджені долученими до матеріалів справи документами, зокрема, підписаними між споживачем послуг (ПАТ "Волиньгаз") та надавачем відповідних послуг (ДК "Укртрансгаз"), а також скріпленими печатками зазначених господарюючих суб’єктів актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу №01Н від 31.01.2010р., №02Н від 28.02.2010р., №03Н від 31.03.2010р., №04Н від 30.04.2010р., №05Н від 31.05.2010р., №06Н від 30.06.2010р., №07Н від 31.07.2010р., №08Н від 31.08.2010р., №09Н від 30.09.2010р., №10Н від 31.10.2010р., №11Н від 30.11.2010р., №12Н від 31.12.2010р. (а.с. 41-52).

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" взяті на себе згідно угоди №119Н-623 від 16.12.2009р. з додатковими угодами №№1-7 зобов’язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг по транспортуванню природного газу (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконало, їх повну вартість не оплатило.

У зв’язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді склала 890427,61 грн., що становить загальну вартість наданих у 2010 році послуг по транспортуванню природного газу згідно угоди №119Н-623 від 16.12.2009р. 5200971,79 грн. за мінусом здійснених оплат 4310544,18 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про транспортування природного газу для потреб населення за №119Н-623 від 16.12.2009р. з додатковими угодами №№1-7 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг по транспортуванню природного газу, отримання останніх публічним акціонерним товариством "Волиньгаз" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред’явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 890427,61 грн.

Сума заборгованості 890427,61 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в повному об’ємі була підтримана представником позивача та визнана представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктами 7.1, 7.3 договору про транспортування природного газу для потреб населення за №119Н-623 від 16.12.2009р. сторонами було визначено, що замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за угодою несе відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України. У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню природного газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, сторони у п. 7.3 договору про транспортування природного газу для потреб населення за №119Н-623 від 16.12.2009р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання замовником умов договору щодо строків оплати вартості наданих послуг. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.3 не визнавався. Відповідач зобов’язання щодо оплати послуг з транспортування природного газу не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов’язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати наданих послуг, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 890427,61 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Волиньгаз" пені в загальному розмірі 113533,26 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та п. 7.3 договору про транспортування природного газу для потреб населення за №119Н-623 від 16.12.2009р. за період прострочки платежів з 01.03.2010р. по 31.07.2011р.

Судом встановлено, що нарахування сум пені позивачем було здійснено з врахуванням вартості послуг з транспортування природного газу у кожен місяць 2010 року, здійснених відповідачем у той чи інший період відповідних розрахунків, положень умов договору щодо встановлення для ПАТ "Волиньгаз" остаточних періодів (строків) для здійснення належних платежів.

Зокрема, позивачем нараховано пеню за наступні періоди та в наступних розмірах:

- із вартості послуг 179964,97 грн., наданих у січні 2010 року, 2138,45 грн. пені за період з 01.03.2010р. по 30.04.2010р.;

- із вартості послуг 129849,85 грн., наданих у лютому 2010 року,7344,74 грн. пені за період з 01.02.2010р. по 17.08.2010р.;

- із вартості послуг 109414,87 грн., наданих у березні 2010 року, 6343,18 грн. пені за період з 01.05.2010р. по 30.08.2010р.;

- із вартості послуг 56753,09 грн., наданих у квітні 2010 року, 2503,43 грн. пені за період з 01.06.2010р. по 06.09.2010р.;

- із вартості послуг 10485,64 грн., наданих у травні 2010 року, 321,60 грн. пені за період з 01.07.2010р. по 07.09.2010р.;

- із вартості послуг 8413,61 грн., наданих у червні 2010 року, 139,67 грн. пені за період з 01.08.2010р. по 09.09.2010р.;ї

- із вартості послуг 8176,38 грн., наданих у липні 2010 року, 29,07 грн. пені за період з 01.09.2010р. по 09.09.2010р.;

- із вартості послуг 251467,19 грн., наданих у серпні 2010 року, 66,30 грн. пені за період з 01.10.2010р. по 07.10.2010р.;

- із вартості послуг 475707,62 грн., наданих у вересні 2010 року, 1024,95 грн. пені за період з 01.11.2010р. по 29.11.2010р.;

- із вартості послуг 1064066,18 грн., наданих у жовтні 2010 року, 2189,71 грн. пені за період з 01.12.2010р. по 20.12.2010р.;

- із вартості послуг 1023348,46 грн., наданих у листопаді 2010 року, 26,39 грн. пені за період з 01.01.2011р. по 04.01.2011р.;

- із вартості послуг 1883323,93 грн., наданих у грудні 2010 року, 91405,77 грн. пені за період з 01.02.2011р. по 31.07.2011р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені 113533,26 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, момент звернення до суду з відповідним позовом (відправлення позовної заяви до господарського суду Волинської області поштовим зв’язком 18.10.2011р.), суд вважає, що ці вимоги підставні частково та підлягають до задоволення на загальну суму 94646,82 грн., що включає в себе

- 1024,95 грн. пені за період з 01.11.2010р. по 29.11.2010р., нарахованої із вартості послуг 475707,62 грн., наданих у вересні 2010 року;

- 2189,71 грн. пені за період з 01.12.2010р. по 20.12.2010р., нарахованої із вартості послуг 1064066,18 грн., наданих у жовтні 2010 року;

- 26,39 грн. пені за період з 01.01.2011р. по 04.01.2011р., нарахованої із вартості послуг 1023348,46 грн., наданих у листопаді 2010 року;

- 91405,77 грн. пені за період з 01.02.2011р. по 31.07.2011р., нарахованої із вартості послуг 1883323,93 грн., наданих у грудні 2010 року,

а в частині стягнення 18886,44 грн. пені в позові слід відмовити.

При цьому суд виходив з тих обставин, що у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на викладене, враховуючи обставини зобов’язального характеру, котрі виникли між сторонами в даному спорі, позивач за невиконання відповідачем господарського зобов’язання та непроведення в установлені строки та порядку розрахунків по оплаті наданих послуг з транспортування природного газу, у відповідності до зазначених положень законодавства та договору про транспортування природного газу для потреб населення №119Н-623 від 16.12.2009р. був наділений правом нарахувати відповідачеві пеню за період прострочки платежів з 01.03.2010р. по 31.07.2011р. та звернутись до суду з таким позовом впродовж року з моменту нарахування штрафних санкцій.

В даному випадку позивачем здійснено нарахування таких штрафних санкцій на загальну суму 113533,26 грн. пені за період з 01.03.2010р. по 31.07.2011р., однак заявлено відповідний позов (направлено останній до суду поштовим зв’язком) лише 18.10.2011р., тобто із пропуском встановлених при цьому законодавством скорочених строків позовної давності.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, здійсненою до винесення ним рішення.

Частиною 4 зазначеної статті визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом при цьому взято до уваги, що відповідачем у відзиві від 28.10.2011р. №1939/6-3 на позовну заяву та представником ПАТ "Волиньгаз" в судовому засіданні засвідчено на частковому пропуску позивачем позовної давності в частині вимог щодо стягнення нарахованої пені, що у відповідності до зазначених положень законодавства виступає підставою для часткової відмови позивачу у задоволенні цих позовних вимог.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку згідно представлених господарському суду розрахунків відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу було нараховано 46548,77 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами (за період прострочки платежів з 01.03.2010р. по 31.07.2011р.), а також 23371,44 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період прострочки платежів з 01.03.2010р. по 28.08.2011р.)

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням умов укладеного договору, положень чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Одночасно з цим при зверненні до суду з відповідним позовом позивачем до розміру позовних вимог було включено вимоги щодо стягнення на його користь з відповідача 114376,06 грн. семи відсотків штрафу, нарахованого у відповідності до положень пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України (розрахунок штрафу – а.с. 20).

При цьому дочірньою компанією "Укртрансгаз" засвідчувалось те, що у відповідності до п. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно Додатку №1 до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005р. №64-р дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" є суб’єктом господарювання державного сектора економіки України.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 114376,06 грн. семи відсотків штрафу суд вважає останні безпідставними та такими, що не підлягають до відповідного задоволення, зокрема, з огляду на наступні обставини:

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договором про транспортування природного газу №119Н-623 від 16.12.2009р., додатковими угодами №№1-7 до нього, укладеними між сторонами у справі, які в даному випадку відповідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків сторін, не передбачено забезпечення виконання зобов’язання ПАТ "Волиньгаз" перед ДК "Укртрансгаз" у вигляді семи відсотків штрафу.

Згідно з пунктом 7.3. договору №119Н-623 від 16.12.2009р. виконання зобов’язання забезпечено лише пенею.

Крім цього судом взято до уваги й те, що відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 15.03.2011р. №01-06/249 застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010р. №42/563; від 20.12.2010р. №06/113-38).

В даному випадку судом встановлено, що предметом спору у даній справі виступає стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті наданих останнім послуг з транспортування природного газу, зобов’язання ПАТ "Волиньгаз" перед ДК "Укртрансгаз" носять грошовий характер, а штрафні санкції, визначені статтею 231 ГК України, та нараховані позивачем у розмірі семи відсотків від суми заборгованості, застосовуються лише у разі прострочення виконання боржником негрошового зобов’язання, що не має місця між сторонами у даному спорі.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов’язані з розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати дочірній компанії "Укртрансгаз" у відповідності до ст. 49 ГПК України на рахунок публічного акціонерного товариства "Волиньгаз" (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 526, 527, 530, 549, 550, 610-612, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) на користь дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 890427,61 грн. заборгованості, 94646,82 грн. пені, 46548,77 грн. суми інфляційних нарахувань та 23371,44 грн. трьох процентів річних, а всього 1054994,64 грн., 10549,94 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 209,53 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя                                                   В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

10.11.11