Рішення № 19234264, 07.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 листопада 2011 р. Справа 2/135/2011/5003

за позовом: Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області 21034, м. Вінниця, пров. Залізничний, 6

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

позов на суму 1297,93 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Кучер Р.П

Представники

позивача, ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача, не з''явиився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1297,93 грн. в тому рахунку 784,84 грн. - основний борг, 74,77 грн. - пені, 34,09 грн. інфляційних збитків, 11,81 грн. - 3% річних, 392,42 - неустойки.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.10.11 р. порушено провадження у справі №2/135/2011/5003 та призначено засідання на 7 листопада 2011 року.

07.11.11 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

1 січня 2008 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №5910 на централізовану охорону майна на обєкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України.

Договором передбачено наступне: замовник на умовах даного договору доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по спостереженню за системою сигналізації та її обслуговуванню на об'єкті, який входить до дислокації (додаток № 1, далі - дислокація), що є від'ємною частиною договору та зобов'язується терміново направляти ГЗ в разі спрацювання сигналізації на такому об'єкті для відповідного реагування в дні та години, зазначені в дислокації; межі такого об'єкту вказуються у плані (схемі) - додаток № 5 до договору; за цим договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним (п.2.1.). Вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку (додатки №№ 1,2 до договору) відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги виконавця здійснюється платником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

Перший платіж по договору за перший місяць охорони обєкта здійснюється замовником впродовж 2-х банківських днів з дня підписання сторонами договору. Усі наступні платежі по договору здійснюються замовником не пізніше 5 числа кожного місяця за цей місяць.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок виконавця (п.3.2.).

За цим договором замовник зобов'язаний: своєчасно здійснювати оплату по цьому договору та відшкодовувати витрати виконавця по ремонту сигналізації та інших її витрат; щомісячно перераховувати на рахунок виконавця плату за договором на умовах п. 3.2. договору (п.5.1., пп.5.1.14., 5.1.19);

У випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг по договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності (п.8.3.).

У разі порушення платником зобов'язань, визначених у пункті 3.2 цього договору, він сплачує виконавцю (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасно зобов'язання; якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними (два і більше рази), платник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50 відсотків від суми своєчасно не виконаного зобов'язання (п.8.4.).

В додатку № 1 до договору - дислокації вказано найменування об'єкту та його адреса.

В додатку № 3 до договору сторони підписали протокол узгодження договірної ціни за здійсненням заходів охорони.

Позивач свої зобовязання за договором виконав надавши відповідачу послуги з охорони.

Однак відповідач починаючи з червня місяця 2010 року не належним чином несвоєчасно, а з липня місяця 2010 року не виконує свої зобовязання перед позивачем щодо оплати за охоронні послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 784,84 грн.

Однак, згідно наданих позивачем актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг за період з червня - липня 2010 року загальна вартість наданих послуг становить 776,02 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано до стягнення 784,84 грн. - основного боргу, 70,19 грн. пені, 11,71 грн. - 3% річних та 388,01 грн. неустойки.

Разом з тим позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 784,84 грн. - основного боргу, 74,77 - пені, 34,09 грн. - інфляційних збитків, 11,81 грн. - 3 річних %, 392,42 - неустойки.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника , він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг з охорони про що свідчать акти прийому - здачі робіт / послуг №15-0016011 від 30.06.2011 року та №15-0019280 від 31.07.11 року на загальну суму 776,02 грн.

Проте, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 784,84 грн. основного боргу.

Відповідач не виконав свого обовязку щодо оплати наданих послуг з охорони згідно умов договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 776,02 грн. про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за надані послуги підлягають задоволенню в сумі 776,02 грн. оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи. В стягненні 8,82 грн. основного боргу слід відмовити з тих підстав, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували надання ним послуг з охорони на вказану суму.

Крім того судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 74,77 - пені, 34,09 грн. - інфляційних збитків, 11,81 грн. - 3 річних %, 392,42 - неустойки за наслідками чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг по договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності (п.8.3.).

У разі порушення платником зобов'язань, визначених у пункті 3.2 цього договору, він сплачує виконавцю (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасно зобов'язання; якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними (два і більше рази), платник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50 відсотків від суми своєчасно не виконаного зобов'язання (п.8.4.).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних, неустойки є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Проте суд не погоджується із розрахунками позивача.

Оскільки судом вимоги про стягнення основного боргу задоволені частково в сумі 776,02 грн., тому саме ця сума підлягає до розрахунку при визначенні розміру нарахованих до стягнення пені, неустойки, 3% річних та інфляційних.

Здійснивши розрахунок пені, згідно Бази даних "Законодавство" по акту прийому-здачі виконаних робі/послуг №15-0016011 від 30.06.2010 року за період з 08 червеня 2010 р. по 08.12.10 р., по акту прийому-здачі виконаних робі/послуг №15-0019280 від 31.07.2010 року за період з 08.07.2010 року по 08.01.2011 року судом отримано 62,56 грн., яка й підлягає задоволенню.

Здійснивши розрахунок 3% річних, згідно Бази даних "Законодавство" судом помилок не виявлено, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню в сумі 11,71 грн.

Здійснивши розрахунок неустойки судом отримано 388,01 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 34,09 грн. інфляційних збитків, суд дійшов наступних висновків. Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення інфляційних збитків, зокрема не вказано періоду за який здійснено нарахування, а тому в стягненні 34,09 грн. інфляційних збитків слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним договором №5910 від 01.01.2008 року, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (21034, м. Вінниця, пров. Залізничний, 6 код ЄДРПОУ 08596825) 776,02 грн. - основного боргу, 62,56 грн. - пені, 11,71 грн. - 3 % річних, 388,01 грн. - неустойки, 97,31 грн. - витрат на сплату державного мита та 225,15 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано 16 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21034, м. Вінниця, пров. Залізничний, 6

3 - відповідачу АДРЕСА_1