Постанова № 19229045, 09.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 5004/1110/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Феміда-Інтер" від 20.07.2011 р. на рішення господарського суду Волинської області від 04.07.11 р.

у справі № 5004/1110/11

за позовом Приватного підприємства "Чабан", м. Ковель

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Феміда-Інтер", м. Луцьк

про стягнення в сумі 82 501 грн. 56 коп.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача - ОСОБА_1.-юрист, довіреність в справі,

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.07.2011 р. у справі № 5004/1110/11 (суддя Дем'як В.М.) частково задоволено позов Приватного підприємства "Чабан" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Феміда-Інтер" та стягнуто з відповідача на користь позивача 52418 грн. 90 коп. основного боргу, 2830 грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 779 грн. 81 коп.-3% річних, в позові на суму 26472 грн. 25 коп. відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що поставку товару за видатковими накладними не можна вважати такою, що здійснювалась на підставі договору, оскільки останній не значиться в накладних як підстава відпуску товару; між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки, укладеного шляхом підпису накладних на відпуск товару; правові підстави для застосування умов договору щодо поставки, яка є предметом даного спору відсутні, а отже і нарахування пені згідно з договором є неправомірним.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Феміда-Інтер" звернулося з апеляційною скаргою від 20.07.2011 р., в якій просило скасувати повністю рішення господарського суду Волинської області від 04 липня 2011 року по справі №5004/1110/11 за позовом приватного підприємства "Чабан" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Феміда-Інтер" про стягнення 82 501 грн. 56 коп. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги приватного підприємства "Чабан" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Феміда-Інтер" залишити без задоволення, посилаючись на те, що дане рішення є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права. Рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права. Суд неповно та не всебічно з'ясував обставини справи, та застосував не всі норми правових актів, які необхідно було застосувати, що й призвело до винесення незаконного рішення по справі. Судом першої інстанції проігноровано статті 4, 4-2, 4-3 ГПК України, не застосовано статтю 193 Господарського кодексу України та порядок забезпечення документальних записів бухгалтерського обліку, передбачений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, та Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. Твердження позивача про те, що на адресу відповідача була надіслана вимога від 23.11.2010 року про сплату коштів, вважає сумнівним. Сумнівним є факт оцінки судом цих документів (щодо дати відправлення згідно штемпеля поштового відділення, вручення поштового відправлення (особисто директору, представнику за довіреністю) та дійсність операції. Факт отримання товару не можна вважати доведеним, оскільки товар ТзОВ фірма "Феміда-Інтер" не замовлявся, потреби в нібито поставленому товарі у підприємства не було. Видаткові накладні № ПП ЦБ-000000065 від 31.08.2010 р., № ПП ЦБ-000000067 від-31.08.2010 р. та № ПП ЦБ-000000070 від 14.09.2010 р. укладені, підписані та скріплені печаткою, з порушенням вимог ст. 215 ЦКУ, ст. 193 ГКУ, п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, та Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року. Генеральним директором підприємства на час укладення договору була Кравченко О.А., виключно за генеральним директором закріплене право підпису усіх договорів та угод. Генеральний директор ТзОВ Фірма "Феміда-Інтер" у період укладення договору ніколи не потребувала та не замовляла такого асортименту товару в ПП "Чабан". Поставка позивачем товару була вчинена проти волі та є незаконною відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України. Між генеральним директором ТзОВ Фірма "Феміда-Інтер" та позивачем не існувало жодних усних чи письмових домовленостей щодо поставки останнім будь-яких товарно-матеріальних цінностей. Жодних договірних відносин між генеральним директором ТзОВ Фірма "Феміда-Інтер" та позивачем про поставку товару ніколи не існувало та не існує. Довіреності відповідача на отримання товарних цінностей немає та не було надано позивачем у судовому засіданні, тобто залишається непідтвердженим факт отримання відповідачем спірного товару. У відповідача не виникло обов'язку щодо сплати коштів, які відображені у позовній заяві, а тому позовні вимоги заявлені безпідставно. Висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості є передчасним, оскільки суд першої інстанції не з'ясував вищезазначених обставин справи та не надав належної правової оцінки наданим Позивачем документам, як допустимим доказам по справі, що призвело до прийняття господарським судом незаконного рішення.

В додаткових поясненнях від 24.10.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Феміда-Інтер" вказує на те, що Рожищенський консервний завод не є самостійним платником податків, а лише структурним підрозділом ТзОВ "Феміда-Інтер" і не можливо подати будь-яку податкову звітність по Рожищенському консервному заводу. По ТзОВ "Феміда-Інтер" по 26.10.2011 р. включно Луцькою державною податковою інспекцією проводиться податкова перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, податкові декларації з ПДВ по ТзОВ "Феміда-Інтер", в тому числі за період серпень-грудень 2010 р., знаходяться у перевіряючих на огляді та дослідженні. Домовленість та переговори на поставку товарно-матеріальних цінностей не були проведені взагалі. Генеральний директор ТзОВ "Феміда-Інтер", на той час - Кравченко О. А., ніколи не потребувала та не замовляла такого асортименту товару в ПП "Чабан", тому зрозуміло, що позивач не попереджувався про те, якою печаткою мають бути завірені договори, видаткові накладні. Між генеральним директором ТзОВ "Феміда-Інтер", за яким закріплене виключне право укладення усіх договорів, та ПП "Чабан" не існувало жодних усних чи інших домовленостей щодо поставки останнім будь-яких товарно-матеріальних цінностей.

В додаткових поясненнях від 11.11.2011 р. відповідач вказує на те, що витребувана судом податкова звітність ще знаходиться у перевіряючих на подальшому аналізі та необхідна службовим особам Луцької ОДПІ для складення акту за результатами перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, вважає за доцільне розглядати справу по наявних документах у матеріалах справи.

Приватне підприємство "Чабан" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Волинської області від 04.07.2011 р. у справі №5004/1110/11 залишити в силі, а в апеляційних вимогах скаржника відмовити, посилаючись на те, що відповідно до статті 144 Господарського кодексу України, статті 11 Цивільного кодексу України обов'язки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать. Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб тобто на підставі накладних. Вважає неправильним висновок скаржника про те, що він товар не отримував. Такий аргумент ніяк не збігається із обєктивною стороною, а саме видаткововими накладними які скріплені печаткою скаржника.

В судове засідання представник відповідач (апелянта) вдруге не з'явився, доказів витребуваних ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 р. та від 25.10.2011 р. суду не подав.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 75 ГПК України та те, що відповідач належним чином повідомлявся про день, час і місце судових засідань 25.10.2011 р. та 09.11.2011 р., про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) (а.с.118-119) та особистий підпис представника про те, що його повідомлено про відкладення розгляду апеляційної скарги на 25.10.2011 р. (а.с.76), та також відсутність клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, за наявними доказами в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, прийнятим з дослідженнням всіх обставин справи; пояснив, що господарські відносини між ними існують давно; крім даного договору є ще інші договори, ніхто їх про те, які печатки мають ставитися на яких документах не повідомляв, дані операції відображені у податковій звітності; відносини з відповідачем були нормальні поки не змінився їх керівник; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Феміда-Інтер" (далі ТзОВ "Феміда-Інтер") (покупець) та Приватним підприємством "Чабан" (далі ПП "Чабан") (постачальник) укладено договір №12/06/10, згідно пункту 1.1 якого,постачальник зобов'язується передати у власність покупця відповідні будівельні матеріали, комплектуючі необхідні для будівництва, реконструкції виробничих приміщень, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (а.с.8).

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що кількість товару та ціна за одиницю товару узгоджується сторонами додатково і вказується в специфікацію до даного договору або в накладних; загальна сума договору становить 56258,90 грн. в т.ч. ПДВ-20% 9376,48 грн.

Як вбачається зі специфікації №1 до договору №12/06/10 від 12.06.2010 р. підписаній обома сторонами та скріпленій печатками, загальна сума товару по даній специфікації складає: 33733,90 грн., в т.ч. ПДВ-5622,32 грн., строк поставки-20 днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця. Відповідно до специфікації №2 до договору №12/06/10 від 12.06.2010 р. загальна сума товару по даній специфікації складає: 22525,00 грн., в т.ч. ПДВ-3754,16 грн., строк поставки-20 днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця.

Відповідно до пункту 4.3 договору приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на складі покупця згідно наданих продавцем видаткових накладних на товар. Датою поставки вважається дата вказана у видаткових накладних.

Відповідно до видаткових накладних №ПП_ЦБ-000000067 від 31.08.2010 р. на суму 29893,90 грн.; №ПП_ЦБ-000000065 від 31.08.2010 р. на суму 10610,00 грн.; №ПП_ЦБ-000000070 від 14.09.2010 р. на суму 11915,00 грн. позивач відвантажив, а відповідач отримав будівельні матеріали на загальну суму 52418,90 грн. (а.с.10-12).

Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Однак, як вбачається з видаткових накладних, підставу поставки товару в зазначених видаткових накладних № ПП_ЦБ-000000065 від 31.08.2010р., № ПП_ЦБ-000000067 від 31.08.2010р., № ПП_ЦБ-000000070 від 14.09.2010р. не вказано, тому не можна вважати ці поставки такими, що здійснювались на підставі договору №12/06/10 від 12.02.2010р., оскільки останній не значиться в накладних як підстава відпуску товару.

До того ж, в судовому засіданні представник позивача повідомив, що господарські відносини з відповідачем у них існують давно; крім даного договору є ще інші договори.

Згідно частин 1,2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Станом на 04.07.2011 року (день розгляду справи в суді першої інстанції) заборгованість відповідача перед позивачем становила 52418 грн. 90 коп., що підтверджується видатковими накладними підписаними представниками сторін, скріпленим печатками сторін (а.с.10-12).

Тобто, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 52418 грн. 90 коп.

Уразі порушення правил здійснення господарської діяльності, учасник господарських відносин зобовязаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частин 1,3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частин 2,3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір неустойки склав 25370,74 грн.; інфляційні втрати - 3669,29 грн.; 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 1042,63 грн. (а.с. 5).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з видаткових накладних, строк оплати продукції в них не зазначений.

25.11.2010 р. позивач надіслав рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача претензію на суму 52418,90 грн. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(а.с.13-14).

Відповідач отримав претензію 01.12.2010 р. (а.с.13), але відповіді на неї не надав.

Оскільки, як уже зазначалося вище, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 52418,90 грн. виникла згідно видаткових накладних, строк оплати в яких не визначений, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період після спливу 7 днів від дня пред'явлення вимоги та правомірно стягнув з відповідача за період з 08.12.2010р. по 07.06.2011р. - 779 грн. 81 коп. - 3% річних та 2 830 грн. 60 коп. збитків завданих інфляцією за період з січня 2011р. по травень 2011р., а також правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягненні 3% річних за період з 06.10.2010р. по 07.12.2010р. в сумі 262 грн. 82 коп., інфляційних втрат нарахованих в сумі 838 грн. 69 коп. за жовтень - грудень 2010р. та пені в сумі 25370 грн. 74 коп.

Доводи апелянта про те, що факт отримання товару не можна вважати доведеним, оскільки товар ТзОВ "Феміда-Інтер" не замовлявся, потреби у нібито поставленому товарі не було, печатка на видаткових накладних не та, яка передбачена наказами відповідача, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Видаткові накладні про отримання продукції підписані представником апелянта, на них проставлена печатка ТзОВ "Феміда-Інтер", доказів про те, шо відповідач повідомляв позивача про наявність наказів, згідно яких встановлено, на яких документах має проставлятися та чи інша печатка товариства, апелянт суду не надав. Вимогу апеляційного суду подати податкову звітність з податку на додану вартість з додатком № 5 за період з серпня по грудень 2010 р. апелянт не виконав, податкової звітності не надав. З податкових декларацій з податку на додану вартість Приватного підприємства "Чабан" вбачаеться, що ним включені господарські операції, проведені згідно видаткових накладних №ПП_ЦБ-000000067 від 31.08.2010 р. на суму 29893,90 грн.; №ПП_ЦБ-000000065 від 31.08.2010 р. на суму 10610,00 грн.; №ПП_ЦБ-000000070 від 14.09.2010 р. на суму 11915,00 грн. до податкової звітності. Апелянтом не наведено доказів та обставин, які б слугували підставою для скасування рішення господарського суду Волинської області від від 04.07.2011 р.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 04.07.2011 р. у справі № 5004/1110/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Феміда-Інтер" від 20.07.2011 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк

01-12/12345/11