Постанова № 19228993, 26.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1213/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.,

суддя Мельник О.В., суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В,,

за участю представників сторін:

позивача- Нагурний Є.П.,

відповідача- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Приватної фірми «Ранал»на рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2011р.

у справі №5004/1213/11

за позовом Приватне підприємство «Ірта»м.Луцьк

до Приватна фірма «Ранал» м.Луцьк

про стягнення 34 793 грн. 25 коп. заборгованості по розрахунках,-

Судом роз’яснено представнику Позивача права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.08.2011р. у справі №5004/ 1213/11 (суддя Слупко В.Л.) задоволено позов Приватного підприємства «Ірта»(надалі в тексті –ПП «Ірта») до Приватної фірми «Ранал»(надалі в тексті –ПФ «Ранал») про стягнення 34 793 грн. 25 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. А саме, сторонами у справі 08.05.2009р. було укладено два біржові договори купівлі-продажу транспортних засобів, які були виконані, наслідком чого є перерєстрація транспортних засобів в органах МРЕВ ДАІ на Відповідача, який при цьому оплатив їх вартість у неповному обсязі. Доказів оплати суду не подано.(арк.справи 87-88).

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим судом першої інстанції у даній справі, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 18.08.2011р. у справі №5004/1213/11 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

При цьому Скаржник зазначає, що був позбавлений права на участь в судовому засіданні, оскільки суд не направив йому жодної ухвали. Крім того, на думку Скаржника, суд не звернув уваги на відсутність доказів інснування будь-яких правовідносин між сторонами. Скаржникові також невідомо, які документи представив Позивач, оскільки попередні звернення з даним позовом господарським судом Волинської області не приймались до розгляду.(арк.справи 104).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 15.09.2011 року було поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 100-101).

В судове засідання суду апеляційної інстанції 26.10.2011р. представник Скаржника не з’явився, хоч сторону було повідомлено про час та місце розгляду скарги у встановленому порядку.(арк.справи 113-115).

Разом з тим, до апеляційного господарського суду повернулось поштове відправлення, яким Скаржнику за вказаною ним адресою: м.Луцьк, вул.Шевченка, 22 апеляційним судом було направлено ухвалу від 15.09.2011р. з довідкою відділення підприємства зв’язку: «за зазначеною адресою не проживає».(арк.справи 102, 104, 113).

З огляду на це колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, зокрема у відзиві на позов, апеляційній скарзі та клопотанні про поновлдення строку, витягові з ЄДР.(арк.справи 30, 61, 71, 102, 104).

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного ко-дексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших проце-суальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Апеляційний господарський суд відповідно до ГПК України зробив все можливе для належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи. З огляду на зазначене, негативні наслідки за вказане порушення покладаються на Відповідача –ПФ «Ранал».

Крім того, оскільки, ухвалою у даній справі від 15.09.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній дока-зи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що згідно Акта приймання-передачі основних засобів від 06.05.2009р. та видаткової накладної №ЛНА-000001 від 06.05.2009р. ПП «Ірта», зазначене в Акті як продавець передало, а ПФ «Ранал», зазначений в Акті як покупець –прийняла наступні транспортні засоби: сідловий тягач Renault Magnum 103183 (2000 р.випуску, держ.номер АС 0913 АІ) за ціною 79 166 грн. 67 коп.(без ПДВ) та напівпричіп Desot (2000 р.випуску), шасі YЕ730РН38ХН200788 (держ.номер АС 1302 XX) вартістю 41 666 грн. 67 коп.(без ПДВ), а всього на загальну суму 145 000 грн. 00 коп.(разом з ПДВ).(арк.справи 74, 75).

Крім того, 08.05.2009р. ПП «Ірта»-продавець та ПФ «Ранал»-покупець, які є членами Волинської автотранспотної товарної біржі, в особі представника Тиркало Т.Б. від продавця та Денисюка В. М. - представника покупця уклали два біржові договори купівлі-продажу транспортних засобів №1-0552 та №1-0553, відповідно до яких ПП «Ірта»продало, а ПФ «Ранал»придбав вищевказані транспортні засоби.

Договір підписано представниками Тиркало Т.Б. та Денисюком В. М., скріплено відбитком печатки Волинської автотранспотної товарної біржі.(арк.справи 76, 77).

Як вбачається з листа від 12.07.2011р. №836, надісланого суду першої інстанції на його запит Луцьким відділенням реєстраційно-екземенаційної роботи УМВС України у Волинській області та доданих до нього документів, –08.05.2009р. транспотні засоби: сідловий тягач Renault Magnum 103183 (2000 р.випуску, держ.номер АС 0913 АІ) та напівпричіп Desot (2000 р.випуску), шасі YЕ730РН38ХН200788 (держ.номер АС 1302 XX) на підставі заяви директора ПП «Ірта»від 08.05.2009р. були зняті з обліку для реалізації в межах України та згідно біржо-вих договорів (угод) купівлі-продажу від 08.05.2009р. №1-1552 та №1-1553 та заяв ПФ «Ранал»від 19.05.2009р. –були зареєстровані за ПФ «Ранал»як власником транспортних засобів.(арк. справи 37-57).

Матеріалами справи встановлено, що вартість вказаних у видатковій накладній №ЛІІА-000001 від 06.05.2009р. транспортних засобів –ПФ «Ранал»оплатив частково шляхом перера-хунку платіжними дорученнями №1433 від 10.06.2009р. – 5 500 грн., №1736 від 15.09.2009р. – 5 365 грн., №1737 від 15.09.2009р. – 4 527 грн. 75 коп., №3001 від 13.10.2010р. – 28 800 грн., №3156 від 30.11.2010р. – 8 400 грн., №3222 від 17.12.2010р. – 8 400 грн., а всього сплатив 60 992 грн. 75 коп., що стверджується оригіналами виписок обслуговуючого Позивача банку за особовим рахунком.(арк.справи 80-88).

Крім того, шляхом проведеного сторонами у справі взаємозаліку заборгованостей додатково погашено заборгованість ПФ «Ранал»на суму 49 164 грн., що ствержується Актами взаємозаліку заборгованостей №264 від 26.02.2010р. на суму 20 000 грн. та №253 від 27.04.2010р. на суму 29 164 грн., які підписані директорами ПП «Ірта»та ПФ «Ранал»та скріплені відбит-ками печаток сторін.(арк.справи 78-79).

Пропозиція сплатити 34 793 грн. 25 коп. заборгованості за придбані транспортні засоби, яка вбачається з листа-вимоги Позивача №33 від 06.05.2011р. –Відповідачем залишена без відповіді та задоволення.(арк.справи 37-38).

Перевіряючи правльність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний суд приймає до уваги гаступне:

Статею 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за анналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України). Аналогічні положення містить і ст.193 ГК України.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, внаслідок передачі Відповідпачу 06.05. 2009р. транспортних засобів – між сторонами виникли відносини купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покуп-цеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прий-няття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами циві-льного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).(ст.610 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що доказів оплати вартості транспортних засобів Відповідач суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про існування заборгованості Відповідача за отриманий товар в сумі 34 793 грн. і правомірність заявленого до стягнення боргу, підтвердженого належними доказами.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Твердження Скаржника, що суд не направив йому жодної ухвали та його необізнаність з доказами, на яких ґрунтуються позовні вимоги – не варті уваги суду як надумані і безпідставні, оскільки Скаржник не знаходиться за місцем свої державної реєстрації, про що свідчать наявні у справі довідки відділення підприємства зв’язку про відсутність ПФ «Ранал»за адресою: м.Луцьк, вул.Шевченка, 22. Крім того, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не чинив Скаржникові перешкод в ознайомленні з матеріалами справи, проте, останній своїм правом не скористався.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної фірми «Ранал» на рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2011р. у справі №5004/1213/11 –залишити без задоволення, а рішення місцевого суду –без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/1213/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

01-12/15903/11 15903/11