Постанова № 19228940, 16.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 року Справа № 5023/5310/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддяБарбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача ОСОБА_1. (дов. № 2-273д від 18.07.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ в особі філії Бурове управління ДК “Укргазвидовування”, м. Красноград (вх. №4316Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від “06” вересня 2011 року та апеляційну скаргу ТОВ “Дніпровська енерго-металургійна компанія”, м. Дніпропетровськ (вх. №4479Х/3-10) на ухвалу господарського суду Харківської області від "19” вересня 2011 року по справі № 5023/5310/11

за позовом ТОВ “Дніпровська енерго-металургійна компанія”, м. Дніпропетровськ

до Дочірньої компанії “Укргазвидобування ”НАК “Нафтогаз України”, м. Київ в особі філії Бурового управління ДК “Укргазвидовування”, м. Красноград

про стягнення 53550,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року позивач, ТОВ “Дніпровська енерго-металургійна компанія”, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просив стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” м. Київ в особі філії Бурового управління ДК “Укргазвидобування” заборгованість у сумі 53550,94 грн., з яких 48684,27 грн. - сума боргу за договором; 1702,20 грн. три відсотки річних, 3164,47 грн. - сума інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 вересня 2011 року (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ на користь ТОВ “Дніпровська енерго-металургійна компанія”, м. Дніпропетровськ заборгованість у розмірі 53550,94 грн., а саме: 48684,27 грн. основного боргу, 1702,20 грн. трьох відсотків річних, 3164,47 грн. інфляційних нарахувань, 536,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2011 року (суддя Сальнікова Г.І.) виправлено описку, допущену в пункті 2 резолютивної частини рішення суду від 06 вересня 2011 року, пункт 2 резолютивної частини рішення суду від 06 вересня 2011 року викладено в наступній редакції: Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ в особі філії Бурове управління ДК “Укргазвидобування”, м. Красноград на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська енерго-металургійна компанія”, м. Дніпропетровськ заборгованість у розмірі 53550,94 грн., а саме: 48684,27 грн. основного боргу, 1702,20 грн. три відсотки річних, 3164,47 грн. інфляційних нарахувань, 536 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/5310/11 в частині стягнення трьох відсотків річних, посилаючись на арифметичні помилки в розрахунку позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2011 року розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду від 19.09.2011 р. призначено на 08 листопада 2011 року.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 19 вересня 2011 року по справі № 5023/5310/11, просить її скасувати, посилаючись на те, що позовні вимоги слід розглядати такими, що заявлені до Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2011 року розгляд апеляційної скарги позивача на ухвалу господарського суду від 19.09.2011 року призначено на 03 листопада 2011 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2011 року клопотання відповідача про продовження строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 19 вересня 2011 року по справі № 5023/5310/11 задоволено, розгляд справи відкладено на 08 листопада 2011 року.

Оскільки апеляційній скарги Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ в особі філії Бурове управління ДК “Укргазвидовування” та ТОВ “Дніпровська енерго-металургійна компанія” стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, а ухвала господарського суду від 19 вересня 2011 року про виправлення описки є похідною від рішення господарського суду від 06 вересня 2011 року, колегія суддів вважає доцільним об`єднати зазначені скарги в одне апеляційне провадження.

Позивач своїм правом брати участь при розгляді апеляційних скарг не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 17 липня 2009 року між сторонами було укладено договір поставки №386/010-09, відповідно до умов якого позивач зобов'язався приймати та оплачувати металообробний інструмент відповідно до специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог договору поставки № 386/010-09 від 17.07.09р. та специфікації № 1 позивач протягом серпня 2009 р. - березня 2010р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 222258,74 грн,, а відповідач товар отримав, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями (аркуш справи 25-40).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що "покупець" проводить оплату поставленого "Товару" на підставі накладних на отриманий "Товар", або рахунку шляхом перерахування коштів на рахунок "Продавця", з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Згідно пункту 4 специфікації оплата здійснюється протягом 45-ти календарних днів з моменту постачання. Отже, термін оплати за останньою поставкою закінчився 19 квітня 2010 року.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, перерахувавши грошові кошти у сумі 173574,47 грн. (п/д № 223 від 18.09.2009р. - 50071,83 грн; п/д № 218 від 17.11.2009р. -10871,63 грн; п/д № 63 від 07.12.2009р. - 21625,43 грн; п/д № 307 від 27.01.2010р. - 10871,63 грн; п/д № 170 від 16.02.2010р. - 80133,95 грн). Таким чином, всього сума боргу на час звернення позивача до суду становила 48684,27 грн.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, тому суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48684,27 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем за прострочення виконання грошового зобовязання нараховані 3% річних в сумі 1702,20 грн. та інфляційні в сумі 3164,47 грн. грн. Дані вимоги також обґрунтовано задоволені господарським судом, оскільки вони підтверджені наданим розрахунком та відповідають діючому законодавству.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Слід зазначити, що відповідачем сума боргу в розмірі 48684,27 грн. не спростовується, а також не заперечується правомірність нарахування 3% річних та інфляційних. Відповідач посилається лише на помилку в розрахунку 3% річних в розмірі 151,09 грн.

Однак, наведені відповідачем доводи про те, що розрахунок суми річних виконаний позивачем невірно та з арифметичними помилками, не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи.

Позивач звернувся з апеляційної скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 19 вересня 2011 року про виправлення помилки в резолютивній частині рішення від 06 вересня 2011 року по справі № 5023/5310/11, посилаючись на те, що філія Бурового управління ДК “Укргазвидовування” не має статусу юридичної особи та не може самостійно відповідати за зобовязаннями Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”. Заявник скарги вважає, що позовні вимоги слід розглядати такими, що заявлені до Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”.

Колегія суддів вважає наведені позивачем доводи безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Правові засади створення і діяльності відокремлених підрозділів регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з частиною 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Положенням про Харківську філію дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»бурове управління «Укрбургаз»визначено, що Бурове управління «Укрбургаз»є відокремленим підрозділом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтобаз України»без статусу юридичної особи., має власну печатку (п. 1.6); для організації і ведення діяльності Управління має поточний рахунок та субрахунки в банківсько-кредитних установах (п. 1.7).

Отже, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.

Як свідчать матеріали справи, договір поставки № 386/010-09, що є предметом позовних вимог, укладено позивачем саме з ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії бурового управління «Укрбургаз», господарські стосунки у позивача також виникли з ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії бурового управління «Укрбургаз», тому в силу законодавства, відповідачем по справі є саме ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі філії бурового управління «Укрбургаз».

Отже, наведені позивачем та відповідачем доводи в апеляційних скаргах про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення господарського суду від 06 вересня 2011 року та ухвали господарського суду від 19 вересня 2011 року по справі № 5023/5310/11.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, наведені позивачем та відповідачем в апеляційних скаргах, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстави для скасування зазначених судових рішень відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ в особі філії Бурове управління ДК “Укргазвидовування”, м. Красноград та апеляційну скаргу ТОВ “Дніпровська енерго-металургійна компанія”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06 вересня 2011 року по справі № 5023/5310/11 залишити без змін.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 19 вересня 2011 року по справі № 5023/5310/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 14 листопада 2011 року.