Постанова № 19228921, 14.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 5023/4278/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. (дов. № ЦХП-18/439 від 28.03.2011 року)

відповідача ОСОБА_2. (дов. № 177 від 05.01.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізпостач", м. Київ (вх. № 3925 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.11 р. у справі № 5023/4278/11

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізпостач", м. Київ

до Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків

про стягнення 210 263,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року позивач Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" 210263,08 грн. заборгованості по оплаті продукції, переданої за договором поставки № ЦХП-30208, укладеним між сторонами у справі 29.12.2007р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2011р. по справі № 5023/4278/11 (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.

Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011р. по справі № 5023/4278/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають суттєве значення для справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що повністю виконав свої зобов'язання за договором, про що свідчать відмітки в залізничній накладній. На думку позивача, що у спірних правовідносинах покупець та перевізник є однією особою, тому оскільки відповідачем вантаж було прийнято до перевезення в кількості, що вказана в залізничній накладній, позивач не може нести відповідальність за нестачу вантажу, яка виникла після передачі товару транспортній організації. Таким чином, заявник скарги вважає, що суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин ст.ст. 110, 127 Статуту залізниць України, якими визначена відповідальність залізниці за збереження та недостачу прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів позивача заперечував, просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.08.2011 р., як таке, що прийняте з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає про те, що в даному випадку перевізник та отримувач не співпадають, а правовідносини між сторонами склалися виключно з договору поставки, тому поставка товару підтверджується не залізничними накладними, а шляхом підписання між сторонами акту приймання-передачі. Також відзначає, що факт початкового недоливу дизпалива в цистерни підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (надалі постачальник, позивач) та Статутним територіально-галузевим об'єднанням "Південна залізниця" (надалі покупець, відповідач) виникли на підставі укладеного договору № ЦХП-30208 від 29.12.2007 р. (нададі договір), предметом якого є зобов'язання постачальника поставити та передати у власність покупця, а покупця прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору та надаються додатково.

Умови розрахунків за поставлений товар обумовлені розділом 6 договору, яким визначено, що для проведення розрахунків постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення "авізо" на товар, який було поставлено покупцю; розрахунок за товар здійснюється протягом двох днів з дати отримання відповідних документів, згідно з наказом Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.2004р. "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між державним підприємством "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", шляхом акцепту сповіщення "авізо" на поставлений товар.

Пунктом 1.1 вищенаведеного Порядку визначено, що на державне підприємство "Укрзалізничпостач" покладені функції централізованого забезпечення підприємств залізничного транспорту товарно-матеріальними цінностями. Товарно-матеріальні цінності, які закуповуються ЦХП у постачальників відвантажуються постачальниками безпосередньо підприємствам залізничного транспорту, тобто транзитом.

Пунктом 1.2 Порядку визначено, що відносини між залізницями та державним підприємством "Укрзалізничпостач", щодо постачання товарно-матеріальних цінностей регулюються шляхом укладання договорів.

Згідно наданих до справи специфікацій №№ 1-8, 11 до договору ( а.с. 26-34 т.1), сторони домовились про те, що поставка товару буде здійснюватись на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС, відповідно до п. 2 ст. А4 яких датою поставки продукції вважається дата передачі товару у розпорядження перевізника.

Кількість товару, яка підлягає поставці за договором, відповідно до п. 4.1, вказується в специфікаціях.

Згідно наданих до матеріалів справи залізничних накладних ( а.с.54-59 т.1), на адресу відповідача вантажовідправником Феодосійським підприємством з забезпечення нафтопродуктами, зі станції відправлення " Айвазовська" Придніпровської залізниці в період з 10.09.08 р. по 17.12.08 р. було відправлено відповідачу товар нафтопродукти на загальну суму, згідно виставлених позивачем рахунків - 12459 216,39 грн., що підтверджено квитанціями про приймання вантажу №№ 45540743, 33333872, 33333871, 33333875, 45844492, 45644630.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 (п'яти) робочих днів після його отримання.

Судом першої інстанції встановлено, що залізниця оплатила позивачу продукцію відповідно до вимог пункту 6.2 вказаного договору, який передбачає оплату тільки фактично отриманої продукції, що відповідає пунктам 2.2, 2.6.1 Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між державним підприємством "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.2004р. у сумі 12248 953,31 грн.

При цьому господарським судом взято до уваги, що нестача поставленого відповідачу товару за залізничною накладною № 45540743 була підтверджена комерційним актом № АК 446811/5 від 14.09.2008 р. (а.с. 26 т. 2), актами форми 5-НП від 14.09.2008 р. за № 61 та від 19.09.2008 р. за № 83 (а.с. 27, 28 т. 2) та шляхом оформлення претензії № Т-01/2317а від 22.10.2008 р. (а.с. 23 т. 2) з додаванням документів, підтверджуючих нестачу за переліком та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного палива, в порядку передбаченому п. 4.3 та п. 4.4 договору поставки, яка була направлена позивачу рекомендованим листом та отримана позивачем (а.с. 128 т. 1).

В сповіщенні № 7508 від 10.09.2008, копія якого додавалася до претензійних матеріалів, виставлена сума була акцептована частково на суму 1800433,28 грн. Різниця в сумі виставленої та акцептованої складає 63 413,66 грн., що відповідає відомостям, наданим позивачем в розрахунку суми позову (а.с. 16 т.1). Відповідно до даних розрахункової відомості отриманого дизельного палива від Державного підприємства "Укрзалізничпостач" в вересні 2008 року з недостачею (а.с. 31 т.2) ця сума складає вартість дизельного палива, якого не вистачало в цистерні № 72351075.

З матеріалів справи також вбачається, що нестача поставленого товару за залізничною накладною № 00000871 була підтверджена комерційним актом № АА 058604/79 від 03.11.2008 р. (а.с. 38 т. 2), актами форми 5-НП від 03.11.2008 р. за № 47 та від 06.11.2008 р. за № 48 (а.с. 40, 42 т. 2) та шляхом оформлення претензії № Т-01/2509 від 17.11.2008 р. (а.с. 23 т. 2) з додаванням документів, підтверджуючих нестачу за переліком та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного палива, в порядку передбаченому п. 4.3 та п. 4.4 договору поставки, яка була направлена позивачу рекомендованим листом та отримана позивачем (а.с. 128 т. 1).

В сповіщенні № 8763 від 29.10.08 р.( а.с.38 т.1), виставлена позивачем сума була акцептована частково внаслідок того, що за даним сповіщенням відповідачем було зафіксовано три недостачі в трьох відправлених за сповіщенням цистернах. Відповідно до даних розрахункової відомості отриманого дизельного палива від Державного підприємства "Укрзалізничпостач" в листопаді 2008 року з недостачею (а.с. 113 т.1) частину недоакцептованої суми складає вартість дизельного палива, якого не вистачало в цистерні № 74007626.

Також, за залізничною накладною № 33333875 нестача поставленого товару була підтверджена комерційним актом № АК 446812/6 від 02.11.2008 р. (а.с. 55 т. 2), актами форми 5-НП від 02.11.2008 р. за № 75 та від 06.11.2008 р. за № 78 (а.с. 51, 52 т. 2) та шляхом оформлення претензії № Т-01/2508 від 17.11.2008 р. (а.с. 47 т. 2) з додаванням документів, підтверджуючих нестачу за переліком та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного палива, в порядку передбаченому п. 4.3 та п. 4.4 договору поставки, яка була направлена позивачу рекомендованим листом та отримана позивачем (а.с. 128 т. 1).

В сповіщенні № 8763 від 29.10.08 р.( а.с.38 т.1), виставлена позивачем сума була акцептована частково внаслідок того, що за даним сповіщенням відповідачем було зафіксовано три недостачі в трьох відправлених за сповіщенням цистернах. Відповідно до даних розрахункової відомості отриманого дизельного палива від Державного підприємства "Укрзалізничпостач" в листопаді 2008 року з недостачею (а.с. 117 т.1) частину недоакцептованої суми складає вартість дизельного палива, якого не вистачало в цистерні № 72787054.

Матеріали справи також свідчать, що за залізничною накладною № 33333872 нестача поставленого товару була підтверджена комерційним актом № 156268/3 від 01.11.2008 р. (а.с. 17 т. 2), актами форми 5-НП від 01.11.2008 р. за № 90 та шляхом оформлення претензії № НРП-04/1920 від 14.11.2008 р. (а.с. 14 т. 2) з додаванням документів, підтверджуючих нестачу за переліком та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного палива, в порядку передбаченому п. 4.3 та п. 4.4 договору поставки, яка була направлена позивачу рекомендованим листом та отримана позивачем (а.с. 128 т. 1).

На підставі вищевикладеного, виставлена у сповіщенні № 8763 від 29.10.08 р.( а.с.38 т.1) сума в розмірі 6155596,70 грн. була акцептована частково. Всього за сповіщенням було сплачено 6109928,05 грн.

Неакцептовану суму складають: повна вартість недопоставленого дизельного палива в цистернах 72787054 (на суму 11598,76 грн.), 74007626 (на суму 14 182,12 грн.), та частково несплачена вартість недопоставленого дизельного палива в цистерні № 74198656 (на суму 19 887,77 грн.) (а.с.95 т.1).

Нестача поставленого відповідачу товару за залізничною накладною № 45644492 була підтверджена актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП від 02.11.2008 р. за № 204 та № 207 від 17.12.2008 р. (а.с. 59, 61 т. 2) та шляхом оформлення претензії № Т-01/2753 від 29.12.2008 р. (а.с. 56 т. 2) з додаванням документів, підтверджуючих нестачу за переліком та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного палива, в порядку передбаченому п. 4.3 та п. 4.4 договору поставки, яка була направлена позивачу рекомендованим листом та отримана позивачем (а.с. 128 т. 1).

В сповіщенні № 9576 від 09.12.08 р.( а.с.38 т.1, а.с. 64 т.2), виставлена позивачем сума в розмірі 1881690,18 грн. була акцептована частково на суму 1831275,82 грн . Відповідно до даних розрахункової відомості отриманого дизельного палива від Державного підприємства "Укрзалізничпостач" в грудні 2008 року з недостачею (а.с. 63 т.2) частину недоакцептованої суми складає вартість дизельного палива, якого не вистачало в цистерні № 79549747.

Матеріалами справи також свідчать про те, що нестача поставленого відповідачу товару за залізничною накладною № 45644630 була підтверджена актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП від 21.12.2008 р. за № 394 та № 297 від 25.12.2008 р. (а.с. 72, 73 т. 2) та шляхом оформлення претензії № Т-01/104 від 20.01.2009 р. (а.с. 66 т. 2) з додаванням документів, підтверджуючих нестачу за переліком та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного палива, в порядку передбаченому п. 4.3 та п. 4.4 договору поставки.

В сповіщенні № 9688 від 17.12.2008 ( а.с.43 т.1, а.с. 75 т.2), виставлена позивачем сума в розмірі 2558082,57 грн. була акцептована частково на суму 2507316,15 грн. Відповідно до даних розрахункової відомості отриманого дизельного палива від Державного підприємства "Укрзалізничпостач" в грудні 2008 року з недостачею (а.с. 75 т.2) частину недоакцептованої суми складає вартість дизельного палива, якого не вистачало в цистерні № 74034612.

З комерційних актів та актів про технічний стан вагонів вбачається, що вагони прибули у справному стані, за справними ЗПУ вантажовідправника (який завантажував цистерни своїми засобами без участі залізниці), без слідів доступу до вантажу сторонніх осіб, тобто перевезення було справним, і недостача виникла не з вини перевізника - вантажоодержувача державного підприємства "Придніпровська залізниця". Приймання відповідачем товару було здійснено у відповідності до п.5.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. № 281/171/578/155, зареєстрованим в МЮ України 02.09.08 р. за № 15496.

Таким чином, зясувавши обставини виникнення недостачі товару в сумі 210263,08 грн., приймаючи до уваги положення ст.ст. 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 111, 114, 127, 129 Статуту Залізниць України суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача та, відповідно, підстав для задоволення позову про стягнення з нього вартості недостачі вантажу.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 210263,08 грн., тобто вартість недостачі продукції, яку відповідач відмовився акцептувати "авізо".

Слід зазначити, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В даному випадку відповідач є отримувачем товару.

Твердження позивача про те, що відповідач нібито прийняв цистерни з дизельним паливом до перевезення не відповідає дійсності. Так, відповідно до даних в залізничних накладних цистерни до перевезення приймались Південно-Західною (накладні №№ 33333875, 33333871) та Придніпровскою (накладні №№ 45540743, 456444492, 45644630), а ніяк не Південною залізницею.

В звязку з чим вказані залізничні накладні не є доказом безпосереднього отримання вказаних в них обсягу дизпалива відповідачем.

До того ж сторони п. 3.4 договору визначили, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 робочих днів після його отримання.

Прийом товару за кількістю, згідно п. 4.2 договору, в редакції додаткової угоди від 15.10.08 р. до договору, який поставлено:

-в залізничній цистерні, автоцистерні або автотранспортом здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.08 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої МЮ України за № 805/15496 від 02.09.08 р. із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю, за формою №5-НП.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у точній відповідності з вимогами цієї інструкції представниками відповідача на кожну нестачу були складені акти форми 5-НП, відповідними телеграмами викликались представники позивача, збирався необхідний пакет документів та робились обґрунтовані розрахунки. Аналізуючи обставини, супроводжуючи кожну зафіксовану нестачу (справжність цистерни і захисних пломб, відсутність ознак розкрадіння) комісії з приймання нафтопродуктів приходили до висновку про те, що всі нестачі виникли у звязку з недоливом, що зафіксовано в наданих до матеріалів справи актах приймання нафтопродуктів за кількістю, за формою №5-НП.

Також у відповідності до п. 4.3 договору відповідачем своєчасно було направлені претензії з доданими документами, зазначеними в інструкції.

Зазначені обставини справи свідчать про те, що відповідачем оперативно та доказово інформував позивача про причини часткової несплати по виставленим рахунками та сповіщенням.

Колегія суддів також зазначає, що зі змісту комерційних актів вбачається, що при завантаженні вагону засобами вантажовідправника маса вантажу в усіх випадках визначалась відправником, вагони прибули у справному стані, без порушення маркування вантажовідправника, без слідів доступу до вантажу сторонніх осіб, тобто перевезення було справним, і недостача виникла не з вини Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, комерційні акти, складені у відповідності із ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів) поряд із приймальними актами, складеними у відповідності з Інструкцією П-6, є належними доказами та свідчать про відсутність вини відповідача у нестачі товару на суму 210263,08 грн.

Відповідно до статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Виходячи з аналізу наведеної норми права, відповідно до умов п. 6.2 договору поставки та вимог п. 2.6.1 "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004р. № 329-Ц3, залізниця акцептує сповіщання "авізо" при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації, та має право відмовитись від акцепту оплати за продукцію, яку не допоставлено.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відповідач правомірно не сплатив вартість недопоставленого дизельного палива (які склали недостачу), оскільки підтвердив належними доказами факт поставки позивачем продукції з недостачею.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізпостач" правомірно визнані місцевим господарським судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивач не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог та правових підстав для їх задоволення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у звязку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

На цій підставі колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2011 року у справі № 5023/4278/11 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 33-34, 43, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізпостач", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 серпня 2011 року у справі № 5023/4278/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 14 листопада 2011 року