Постанова № 19228861, 08.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5021/966/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора - Пилипенко О.Г., посвідчення № 17 від 11 січня 2011 року,

за участю представників сторін:

1-го позивача ОСОБА_1., за довіреністю б/н від 24 жовтня 2011 року

ОСОБА_2., за довіреністю б/н від 15 березня 2011 року,

2-го позивача - не з»явився,

відповідача - Агаханян А.А. директор, наказ № 68 від 12 серпня 2010 року,

ОСОБА_3., за довіреністю б/н від 17 травня 2011 року,

ОСОБА_4., за довіреністю б/н від 27 жовтня 2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4199С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/966/2011

за позовом прокурора Сумської області в інтересах держави в особі:

1. Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області

2. Головного управління міського господарства Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області

до Дочірнього підприємства "Аква-Сервіс" приватного підприємства "Еліпс", м. Ромни Сумської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчого комітету Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області

про розірвання договору оренди, зобовязання вчинити певні дії та стягнення 368615,91 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/966/2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гудим В.Д., суддя Левченко П.І., суддя Зайцева І.В.) позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди основних засобів, укладений 17 серпня 2006 року між Головним управлінням міського господарства Роменської міської ради та дочірнім підприємством “Аква-сервіс” приватного підприємства “Еліпс”.

Зобов'язано дочірнє підприємство “Аква-сервіс” приватного підприємства “Еліпс” передати за актом приймання-передачі Головному управлінню міського господарства Роменської міської ради основні засоби, які надавались дочірньому підприємству “Аква-сервіс” приватного підприємства “Еліпс” в оренду на підставі договору оренди основних засобів, укладеного 17 серпня 2006 року між Головним управлінням міського господарства Роменської міської ради та дочірнім підприємством “Аква-сервіс” приватного підприємства “Еліпс” та додаткових угод до нього.

Стягнуто з відповідача:

на користь міського бюджету м. Ромни 304 716 грн. 71 коп. заборгованості по орендній платі, 16 825 грн. 13 коп. пені;

в доход державного бюджету м. Суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення 236 грн. 00 коп. та держмита 3300 грн. 42 коп.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які місцевий суд визнав встановленими, на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи та на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/966/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перший позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Другий позивач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що другий позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглядати справу за відсутності його представника, за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши прокурора, представників першого позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

Прокурор в інтересах держави в особі Роменської міської ради та Головного управління міського господарства Роменської міської ради звернувся до господарського суду Сумської області з позовом ( з урахуванням уточнень) про розірвання договору оренди основних засобів від 17.08.2006р., укладеного між другим позивачем та відповідачем; про зобовязання відповідача передати за актом приймання передачі другому позивачу основні засоби, які надавались відповідачу в оренду на підставі договору оренди основних засобів від 17.08.2006р. та додаткових угод до нього; стягнення з відповідача на користь міського бюджету м. Ромни заборгованості по орендній платі за договором оренди від 17.08.2006р. у розмірі 321 196 грн. 31 коп.( (304 716 грн. 71 коп. - заборгованість з орендної плати, 16 825 грн. 13 коп. пеня).

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2006 року між Головним управлінням міського господарства (другий позивач) та Дочірнім підприємством «Аква-сервіс»приватного підприємства «Еліпс»(відповідач) було укладено договір оренди основних засобів, відповідно до умов якого другий позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування основні засоби згідно додатку до цього договору для використання виключно для здійснення виробничої та комерційної діяльності за призначенням (т.1 а.с.8-10).

Строк дії договору сторони обумовили до 31.12.2020 року (пункт 10.1. договору).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Другим позивачем виконані умови договору оренди та передані відповідачу основні засоби за договором.

Факт приймання передавання основних засобів підтверджується актом до договору оренди від 17 серпня 2006 року, складеним та підписаним представниками Головного управління міського господарства та Дочірнього підприємства «Аква-сервіс»приватного підприємства «Еліпс»(т. 1 а.с. 12).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за перший місяць оренди 9489,18 грн.. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 4.3. також передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку, змін централізованих цін та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Додатковими угодами до договору оренди основних засобів сторони неодноразово узгоджували розмір орендної плати.

Пунктом 3.4.2 договору передбачено. що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач порушив умови договору, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату.

Як свідчить із наданого другим позивачем розрахунку орендної плати, заборгованість відповідача станом на 01.09.2011 року на користь Головного управління міського господарства орендної плати складає 304716.71 грн., пеня 16825,13 грн., а всього 321541,84 грн. (т.3 а.с.64-66).

Актом звірки взаємних розрахунків, складеного та підписаного другим позивачем та відповідачем, підтверджується наявність заборгованості по сплаті орендної плати у зазначеному вище розмірі (т.3 а.с.63).

Сума заборгованості з орендної плати є документально обґрунтованою, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 304716,71 грн.

Відносини, повязані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 3 статті 18 цього Закону визначено, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 6.2. спірного договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, враховуючи, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, що є порушенням умов спірного договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про розірвання договору оренди основних засобів, укладеного 17 серпня 2006 року між Головним управлінням міського господарства Роменської міської ради та дочірнім підприємством «Аква-сервіс»приватного підприємства «Еліпс».

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачений обовязок наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З урахуванням приписів даної правової норми місцевий господарський суд також обґрунтовано задовольнив позовні вимоги стосовно зобовязання відповідача передати позивачам основні засоби, які надавались дочірньому підприємству «Аква-сервіс»приватного підприємства «Еліпс»в оренду на підставі договору оренди основних засобів, укладеного 17 серпня 2006 року.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, щодо неврахування судом першої інстанції заяви відповідача, направленої позивачам, про зарахування вартості проведеного капітального ремонту на суму 137213 грн. 90 коп. в рахунок орендної плати та про припинення в звязку з цим зобовязань відповідача по сплаті орендної плати згідно договору оренди основних засобів від 17 серпня 2006 року на суму 137213 грн.90 коп., судова колегія вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до пункту 5 статті 602 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 5 статті 203 Господарського кодексу України також передбачено, що не допускається зарахування вимог у випадках, передбачених законом.

В пункті 6 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено заборону проведення розрахунків з бюджетом у не грошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосуванням векселів, бартерних операцій та зарахуванням зустрічних платіжних вимог у фінансових установах.

Необґрунтованими є також доводи відповідача про те, що заборгованість по сплаті орендної плати виникла з вини органу місцевого самоврядування, який ухилився від виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 14 цього Закону передбачено затвердження органами місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги другої групи на відповідній території.

Відповідно до статті 31 зазначеного Закону порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат, що пов'язані із затвердженням тарифів на ці послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не стосується предмета даного спору, а тому наведені доводи відповідача не містять підстав для звільнення відповідача від обовязку сплачувати орендну плату.

Посилання апелянта на те, що право розірвати договір можна вважати порушеним у судовому порядку лише у випадку відмови іншої сторони від пропозиції розірвати господарський договір або не направлення відповіді у встановлений статтею 188 Господарського кодексу України, є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин посилання відповідача на те, що позивачами не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не може бути прийнято до уваги, оскільки недотримання останніми вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Аналізуючи докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості орендної плати, розірвання договору та зобовязання повернути предмет договору, а тому в цій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 16825 грн. 13 коп., то судова колегія вважає такі вимоги необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню.

Як зазначено вище в цій постанові, у відповідача наявна заборгованість по сплаті орендних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно , яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4. спірного договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі 1% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем пеня нарахована станом на 01 жовтня 2009 року.

Враховуючи, що відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, то позовні вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/966/2011 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 16825 грн. 13 коп. прийняте при неправильному застосуванні матеріального права та підлягає частковому скасуванню, у звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/966/2011 в частині стягнення з дочірнього підприємства «Аква-сервіс»приватного підприємства «Еліпс»у розмірі 16825 грн. 13 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Роменської міської ради та Головного управління міського господарства Роменської міської ради відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення а може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Шепітько І.І.

Повний текст постанови підписаний 07 листопада 2011 року