Постанова № 19228852, 08.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 року           Справа № 5023/6671/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4443Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.11 р. у справі № 5023/6671/11

за позовом ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс", м. Запоріжжя

до ТОВ "Промснаб", м. Харків

про стягнення 191086,16 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2011 р. (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Промснаб" на користь ТОВ "ТБ "Мегаполіс" 183765,54 грн. основного боргу, 7320,62 грн., 1910,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ "Промснаб", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011 р. по справі № 5023/6671/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він не мав можливості надати свої заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх заперечень, оскільки не був повідомлений про дату розгляду справи та винесення рішення по справі. Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до бухгалтерських документів відповідач має заборгованість перед позивачем лише в сумі 34721,98 грн.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.10.2011р., яке мається в матеріалах справи (арк. справи 40).

Позивач, ТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс", в судове засідання також не з’явився у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, а також позивач вказав, що ним були надані всі необхідні документи в підтвердження факту постачання продукції та існуючу заборгованість відповідача.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2011 р. між сторонами було укладено договір № 1197, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов’язався передати відповідачу у власність товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином та у період з 22.01.2011р. по 17.02.2011р. поставив відповідачу товар на суму 183765,54 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які маються в матеріалах справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 спірного договору, остаточний термін оплати отриманої відповідачем партії товару складає 75 днів з моменту отримання товару за накладною.

Відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав.

Вищевказані обставини дають підстави колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу –183765,54 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що з 08.04.2011р. відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого товару.

          Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Стаття 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання господарського зобов’язання.

Пунктом 8.1 спірного договору сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків, передбачених договором, покупець зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З урахуванням умов спірного договору та вимог чинного законодавства, господарський суд правомірно визнав вимогу позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7235,04 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання щодо розрахунків за поставлений товар, а нараховані штрафні санкції підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

В апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних контррозрахунків щодо розміру суми основного боргу.

Натомість заявник апеляційної скарги зазначає, що дана справа була розглянута судом першої інстанції за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а тому був позбавлений можливості надати суду свої заперечення на позов та докази на їх підтвердження.

Однак, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом, так як ухвала господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду була надіслана сторонам у справі, в тому числі і відповідачу у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні даної ухвали, а також, повідомленнями про вручення поштового відправлення від 13.08.2011р. (арк. справи 126 том І). Крім того, дана справа відкладалась судом першої інстанції, а саме ухвалою від 23.08.2011р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Колегія суддів також враховує, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце засідання суду апеляційної інстанції 07.11.2011 р. (що підтверджується повідомленням відділення зв’язку, а.с.40 том ІІ), безпідставно ухилився від направлення в судове засідання свого представника, що свідчить про недобросовісне використання даним учасником судового процесу своїх процесуальних прав, в порушення вимог ст. 22 ГПК України.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 12.09.11 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011р. у справі № 5023/6671/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           Ю.О. Могилєвкін

Суддя           Л.М. Бабакова

Суддя О.В. Плужник

Повний текст постанови підписаний 09.11.2011р.