Постанова № 19228836, 08.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р. Справа № 5023/2393/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дор. № 5363/01-17/03-16 від 03.12.2010 р.

відповідача - ОСОБА_2, дор. № 01/09-2011 від 01.09.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3968Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.11 у справі № 5023/2393/11

за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків

до ТОВ "Біфласт", м. Харків

про стягнення 338351,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. по справі № 5023/2393/11 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфласт" на користь місцевого бюджету шкоду, заподіяну державі внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 338351,25 гривень (триста тридцять вісім тисяч триста пятдесят одна гривня двадцять пять копійок). Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфласт" на користь державного бюджету України 3383,51 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. скасувати та припинити провадження у справі.

Позивач вважає рішення законним і обгрунтованим, у зв"язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період 26-28 серпня 2009 року позивачем було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, тупик.

За результатами перевірки позивачем складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 00739 від 26-28.08.2009 р., в якому зазначено про встановлені порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

В акті зазначено, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 3/03 від 03.01.2003 р. ТОВ "Біфласт" орендує у ЗАТ ПКФ "Алекс Трейд +" будівлю звіроферми та прилеглі до неї землі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, тупик. Під час натурного обстеження території було зафаксовано зберігання побутових та будівельних відходів, металобрухту на земельній ділянці без твердого покриття на площах - 36,31 м2, 6,2 м2, 44,46 м2 об"ємом - 36,31 м3, 1,24 м3, 57,80 м3, що було зафіксовано в акті обстеження засміченої земельної ділянки № 00739 від 27.08.2009 р. та є порушенням ст.ст. 17, 33 Закону України “Про відходи”.

Також за результатами перевірки позивачем було складено акт обстеження земельної ділянки, який є додатком до акту перевірки, в якому зазначено, що в результаті обстеження земельної ділянки, яка належить на підставі договору оренди ТОВ "Біфласт" та знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, тупик, було встановлено її засмічення побутовими, будівельними відходами, металобрухтом. Площа засмічення становить 10,2 м х 3,56 м, 2,0 м х 3,10 м, 8,55 м х 5,20 м. Заміри здійснені повіреною рулеткою № 070447 (свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 17.10.2008 р. № 5279).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області було складено Припис від 04.09.2009 р. № 04-22-165.

Відповідно до п. 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. № 171 засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

На підставі вказаної Методики позивачем була розрахована шкода за засмічення земельної ділянки відходами в розмірі 338351,25 грн.

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням будівельними відходами разом з претензією № 442 від 09.10.2009 р. були надіслані відповідачу. Однак, після отримання претензії ТОВ “Біфласт” шкоду за засмічення земельної ділянки добровільно не сплатило.

Відповідно до положень статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та підпункту 9 пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначені у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, зазначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

За загальним правилом для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивач просись стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету 338351,25 грн. шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про відходи.

Відповідальність за ці порушення передбачена ст.42 вказаного Закону. При цьому зазначеною нормою визначено, що відповідальність настає за порушення що призвело, або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Таким чином, згідно зі ст.ст. 12, 42 Закону України "Про відходи" наявність шкідливого результату протиправної поведінки (збитків) для притягнення до відповідальності відповідача не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у розміщенні відходів у невідведених для цього місцях та засміченні таким розміщенням земельної ділянки, що є порушенням п. "е" статті 17 Закону України "Про відходи", яким передбачено обов"язок суб"єктів господарської діяльності не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях чи об"єктах та статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", якою передбачено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності

спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" спеціально відведені місця чи об"єкти-місця чи об"єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення чи здійснення інших операцій з відходами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, дозвіл на розміщення відходів у 2009 р. у відповідача був відсутній.

Зазначене порушення підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 00739 від 26-28.08.2009 р.

Таким чином, розмір шкоди обгрунтовано нараховано на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. № 171, за засмічення земельної ділянки, відповідачем не надано доказів на підтвердження у вини у завданні шкоди з його боку,у зв"язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі стосовно порушення позивачем вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.2009 р. "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", то вони не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 р. № 548, основними завданнями Інспекції є: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

Відповідно до вказаного Положення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за: додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в республіці, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі; державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій систему а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону орган державного нагляду (контролю), визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним. На даний час Кабінетом Міністрів України прийнято 32 постанови про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення суб'єктами господарської діяльності.

Основним завданням затверджених постанов стало розмежування суб'єктів господарювання за ступенем небезпечності (ризику) господарської діяльності, що ними здійснюється. До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику потрапили ті суб'єкти, господарська діяльність яких може призвести до виникнення найбільш негативних наслідків для держави, життя та здоров'я людей.

Відповідно до п. 22 Постанови Кабінету Міністрів України 27.07.1995 р. № 554 до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку відносяться інші окремі об'єкти, будівництво і експлуатація яких можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, які у кожному конкретному випадку визначаються Мінекобезпеки або його оргайами на місцях.

Враховуючи, що Державна екологічна інспекція є спеціальним підрозділом Мінприроди, то вона має право визначати до якого ступеню ризику відноситься суб'єкт господарювання.

27 березня 2009 року Державною екологічною інспекцією України була проведена розширена колегія "Про головні завдання з питань здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на 2009 рік" та розширена колегія "Про результати здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища за 2008 рік". За результатами даних колегій було прийнято рішення від 27.03.2009 р. № 2, відповідно до п. 4.1 якого було вирішено спільно з органами статистики та територіальними органами Мінприроди підготувати Переліки суб'єктів господарювання з високим та середнім ступенями.

Згідно з наказом Державної екологічної інспекції України від 31.03.2009 р. № 53 рішення № 1 та № 2 розширеного засідання колегій Держекоінспекції від 27.03.2009 р. було введено у дію.

На підставі вказаного наказу Державна екологічна інспекція в Харківській області та з метою реалізації рішень колегій видала наказ від 14 квітня 2009 року № 61 щодо забезпечення складання спільно з органами статистики, державним управлінням з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування Переліку суб'єктів господарювання за високим та середнім ступенів ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища, які подати на затвердження до Харківської обласної державної адміністрації.

Оскільки ТОВ "Біфласт" було включено до даного переліку, тому дії Державної екологічної інспекції в Харківській області щодо здійснення планової перевірки є цілком правомірні.

Що стосується тверджень відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що дана справа підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає їх такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Особливістю спірних правовідносин, що підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність зі сферою реалізації публічної влади. Специфікою публічно-правового спору є те, що він виникає у випадку порушення субєктом публічного управління субєктивних публічних прав та інтересів громадян або організацій.

У даній справі предметом спору є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки, яке відбулося в ході його господарської діяльності. Не зважаючи на те, що однією із сторін у справі є орган владних повноважень, спір про відшкодування шкоди не має публічно-правового характеру та не пов'язаий з реалізацією публічної влади, тому даний спір є господарським та підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

З даною позицією погоджується Вищий господарський судУкраїни в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", в п. 6 якої зазначено, що за правилами господарського судочинства мають розглядатися справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 01 червня 2011 року у справі № 5023/2393/11 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування рішення відсутні, у звязку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. у справі № 5023/2393/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови підписаний 09.11.2011 р.