Постанова № 19228830, 07.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р. Справа № 5021/1997/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Бородіна Л.І.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

кредитора –не з’явився

боржника –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області (вх. №4560С/2-5) на ухвалу господарського суду Сумської області від 19.08.11 р. по справі № 5021/1997/2011

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка, Сумської області

до ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Фавет", м. Шостка

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Кредитор - Управління Пенсійного фонду України м. Шостка звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство “Фавет”, м. Шостка, в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.08.2011 р. по справі № 5021/1997/2011 заяву № 7920/08-28 від 11.08.2011р. Управління Пенсійного фонду України, м. Шостка про порушення справи про банкрутство “Торгово-виробниче підприємство “Фавет” повернено кредитору.

Кредитор з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу на розгляду до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог кредитор посилається на те, що господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали неправильно застосував до спірних правовідносин ст. ст. 6, 7, 9, 52 Закону, та проігнорував його доводи стосовно того, що боржник неспроможний виконати свої зобов’язання перед кредитором, та не надає протягом року до органів податкової служби згідно з законодавством податкові декларації, документи бухгалтерської звітності тощо.

Боржник відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання свого представників не направили, про причини неприбуття представника не повідомив.

З метою належного повідомлення сторін про час та місце розгляду скарги, на адресу вказану кредитором в заяві про банкрутство та апеляційній скарзі було направлено лист з ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження від 25.10.2011 р.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. за № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає що сторін було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим враховуючи, що ч. 2 ст. 102 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними в даній справі матеріалами та документами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до господарського суду з відповідною заявою про визнання відсутнього боржника банкрутом в порядку, визначеному ст. 52 Закону, відповідними підставами кредитор зазначав зокрема те, що боржник неспроможний виконати свої зобов’язання перед кредитором, та не надає протягом року до органів податкової служби згідно з законодавством податкові декларації, документи бухгалтерської звітності, що, на думку підтверджується довідкою Шосткінської МДПІ від 22.03.2011 року № 4216/28-008.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали від 19.08.2011 р. виходив з наступного:

- підставою про порушення справи про банкрутство кредитор вказує на довідку Шосткінської МДПІ від 22.03.2011 року № 4216/28-008. Однак, на думку суду, копія вказаної довідки не є належним доказом, оскільки в ній не зазначено дати та виду останньої податкової звітності, поданої до ДПІ Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Фавет»(41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Онупрієнка,12, код 13997756), а вказано тільки те, що ТОВ " ТВП "Фавет" не надавалось податкової звітності протягом року;

- кредитором при зверненні до суду не надано доказів наявності обставин, визначених ч. 3 ст. 6 Закону;

- кредитором не надано належних доказів безспірності вимог до боржника, що повинні бути підтверджені судовими рішеннями, виконавчими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. Хоча судом було правомірно зроблено висновок про необхідність повернення заяви кредитора без розгляду, однак при цьому суд безпідставно визначив в якості однієї з підстав для повернення ту обставину, що кредитором при зверненні до суду не надано доказів наявності обставин, визначених ч. 3 ст. 6 Закону. Проте, вказане не призвело до прийняття неправильної ухвали, в зв’язку з чим, апеляційна скарга кредитора не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ч. 3 ст. 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом;

Суд першої інстанції посилаючись на дану статтю Закону не звернув уваги на те, що кредитор звернувся до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку, визначеному ст. 52 Закону, якою передбачено, що якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги, визнані боржником, інші вимоги кредиторів підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника.

Кредитором були додані до заяви копії судових рішень, документів виконавчого провадження, які, за певних обставин, можуть вважатися доказами безспірності його вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно зазначив, що при поданні відповідної заяви кредитором не надано копії податкової звітності боржника. Враховуючи викладене, а також те, що оскільки в довідці Шосткінської МДПІ від 22.03.2011 року № 4216/28-008, на яку посилається кредитор в обґрунтування зазначених обставин, не зазначено конкретну дату подання останньої звітності, неможливо встановити точну дату подання такої звітності.

Зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст. 52 Закону та дає суду підстави вважати недоведеними посилання кредитора на факт ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, та свідчить про безпідставність вимог кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку, визначеному ст. 52 Закону, з посиланням на довідку Шосткінської МДПІ від 22.03.2011 року № 4216/28-008, на чому наполягав кредитор при зверненні до суду у власній заяві.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що кредитор при зверненні до суду з відповідною заявою не надав доказів відсутності боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за його місцезнаходженням.

Наданий кредитором витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців датовано 25.06.2010 р., відповідно до нього місцезнаходженням боржника є адреса: 41100, Сумська обл., місто Шостка, вул. 6 Гвардійської дивізії, будинок № 3. Даний витяг не містить відомостей про відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за його місцезнаходженням. Довідки від державного реєстратора про відсутність боржника за місцезнаходженням станом на момент звернення до суду кредитором суду не було надано.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 3 ст. 63 ГПК України cуддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Пунктом 1 ст. 9 Закону передбачено, що суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, в тому числі з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Зазначене спростовує доводи кредитора про неправильне застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали положень ст. 9 Закону.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 19.08.11 р. по справі № 5021/1997/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

судді Плахов О.В.

Бородіна Л.І.