Постанова № 19228826, 07.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року Справа № 5023/5706/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов. ю/н від 20.05.2011р.

відповідача ОСОБА_2 дов. № 16/1424 від 01.11.2011р., ОСОБА_3 дов. № 220/16 від 24.03.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4420Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.11 р. у справі № 5023/5706/11

за позовом ТОВ "Радіоприлад "АБ", м. Харків

до Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків

про розірвання договору та стягнення 85392,29 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2011 р. (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено. Стягнуто з ДП "Завод ім. В.О.Малишева" на користь ТОВ "Радіоприлад "АБ" заборгованість в розмірі 85392,29 грн., суму державного мита в розмірі 853,92 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розірвано договір відповідального зберігання № 1001 дп від 01.09.2009 р., укладений між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Радіоприлад "АБ" та додаткову угоду № 1 від 30.08.2010 р. до договору відповідального зберігання № 1001 дп від 01.09.2009 р. Зобовязано ДП "Завод ім. В.О. Малишева" звільнити приміщення за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31 від матеріальних цінностей, належних ДП "Завод ім. В.О. Малишева".

Відповідач, ДП "Завод ім. В.О. Малишева", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2011 р. по справі № 5023/5706/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції жодним чином не досліджувався факт належного виконання позивачем свого договірного зобовязання, а саме, судом не досліджено чи належним чином зберігається річ, чи не втрачено її, чи не пошкоджено. Також, на думку апелянта, позивачем не було доведено факту істотного порушення договору зберігання № 1001 дп від 01.09.2009р. та додаткової угоди № 1 від 30.08.2010р. до цього договору, що було б підставою для їх розірвання. Крім того, як зазначає відповідач, суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу про зобовязання відповідача звільнити приміщення, порушив ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 1 ГПК України.

Позивач, ТОВ "Радіоприлад "АБ", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009 р. між ТОВ "Радіоприлад "АБ" та ДП "Завод ім.В.О. Малишева" був укладений договір відповідального зберігання № 1001 дп, згідно п. 1.1. якого поклажодавець - ДП "Завод ім. В.О. Малишева" передав, а зберігач - ТОВ "Радіоприлад "АБ"прийняв на відповідальне зберігання майно поклажодавця, перелічене в додатку № 1 до договору. П. 4.1. та 4.2. договору передбачає, що оплата за договором становить 6720,00 грн. Послуги оплачуються щоквартально шляхом перерахування поклажодавцем коштів на рахунок зберігача. Строк дії договору встановлений до 01.09.2010 р.

Додатковою угодою № 1 від 30.08.2010 р. до договору були внесені зміни, а саме: строк дії договору був продовжений до 01.09.2011 р., оплата за договором становила 10500,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення умов договору та вищевказаної статті, відповідач не здійснив оплату в повному обсязі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 80304,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач необґрунтовано зазначає, що судом першої інстанції не досліджено чи належним чином зберігається річ, передана на зберігання, чи не втрачено її, чи не пошкоджено, так як чинним законодавством таких прав у суду не передбачено, оскільки відповідачем не надані документи і докази належного зберігання майна.

Апелянт, також зазначає, що його обовязок по вчасній та повній оплаті послуг позивача зі зберігання майна виникає лише при належному виконанні свого обовязку зі зберігання майна, тобто, річ не повинна бути пошкодженою та її не втрачено.

Проте, таке твердження є помилковими, оскільки будь-які положення, які б надавали можливість поклажодавцеві не оплачувати послуги зберігача, ані в чинному законодавстві України, ані п. 3.3, п. 4.2 вищевказаного договору не містяться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.03.2011 р. позивач направив відповідачу претензію від 24.03.2011 р. про стягнення боргу з проханням погасити заборгованість до 01.04.2011р. в добровільному порядку, але відповідач на неї не відреагував.

03.06.2011 р. позивач повторно направив відповідачу претензію № 2 від 01.06.2011 р. з вимогою погасити заборгованість, яку відповідач отримав 06.06.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді на дану вимогу позивач також не отримав.

Враховуючи вищевикладене та те, що доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 80304,40 грн.

Також, судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України та наданого позивачем розрахунку інфляційні в сумі 3676,81 грн. та 3% річних в розмірі 1411,08 грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору відповідального зберігання № 1001 дп від 01.09.2009 р., укладеного між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Радіоприлад "АБ", та додаткової угоди № 1 від 30.08.2010 р. до договору відповідального зберігання № 1001 дп від 01.09.2009 р., то суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Так, згідно зі ст. 11 ГПК України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

09.03.2011 р. позивач направив на адресу відповідача лист від 09.03.2011 р. б/н, в якому повідомляв про намір з 01.04.2011 р. розірвати договір відповідального зберігання, укладений між сторонами, та просив вивезти майно відповідача з території, яка належить позивачу та направив додаткову угоду № 2 від 20.03.2011 р. про припинення дії договору, але відповідач ніяким чином не відреагував.

03.06.2011р. позивач повторно направив відповідачу лист-вимогу № 2 від 01.06.2011р. про припинення договору та звільнення приміщень, а також два примірники договору про припинення з 01.07.2011р. договору відповідального зберігання № 1001 дп від 01.09.2009р. Проте, відповідач знову ніяким чином не відреагував.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не було доведено тієї обставини, що відповідач припустився істотного порушення договору відповідального зберігання, що надає право розірвати договір у судовому порядку. Однак, такі твердження апелянта є необґрунтованими.

Ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

В даному випадку ТОВ "Радіоприлад "АБ" було укладено договір відповідального зберігання саме з метою отримати кошти, тобто, одержати прибуток. Однак, права ТОВ "Радіоприлад "АБ" були порушені з боку ДП "Завод ім. В.О. Малишева", оскільки останній не виконав свій обовязок за договором щодо оплати послуг позивача.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач не мав права звертатись до суду з вимогою про зобовязання відповідача вчинити певні дії, а саме, звільнити приміщення, оскільки строк дії договору відповідального зберігання встановлено до 01.09.2011р. та відповідно на момент звернення до суду строк зберігання майна не сплив.

Однак, такі твердження є неправомірними, так як згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення правовідношення. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розірвується у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, у звязку з розірванням договору відповідального зберігання у судовому порядку, зобовязання зберігача щодо забезпечення схоронності майна поклажодавця припинилось. Таким чином, наслідком визнання договору відповідального зберігання недійсним є звільнення поклажодавцем приміщення від належних йому матеріальних цінностей.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2011 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

В ході апеляційного провадження було встановлено, що судом першої інстанції помилково не було стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито за розгляд немайнових вимог в сумі 170 грн., тому, ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також, під час подання апеляційної скарги, апелянтом було сплачено державне мито в меншому розмірі, ніж це передбачено пп. «г»п. 2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. за № 7-93. Таким чином, відповідач повинен був сплатити 511,96 грн. замість 426,96 грн., тому, в доход державного бюджету з відповідача слід стягнути 85,00 грн. недоплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2011 р. у справі № 5023/5706/11 залишити без змін.

Стягнути з ДП "Завод ім. В.О. Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р 26002000113470 в філії ПАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618, код 14315629) на користь ТОВ "Радіоприлад "АБ" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, р/р 2600530118842 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931, код 34632591) 170,00 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ДП "Завод ім. В.О. Малишева" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р 26002000113470 в філії ПАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618, код 14315629) в доход держбюджету України 85,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя О.В. Плужник

Повний текст постанови підписаний 04.11.2011р.