Постанова № 19228794, 03.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5021/967/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Медуниця О.Є. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора - Пилипенко О.Г., посвідчення № 17 від 11 січня 2011 року

за участю представників сторін:

1-го позивача - ОСОБА_1., за довіреністю б/н від 24 жовтня 2011 року, ОСОБА_2., за довіреністю б/н від 15 березня 2011 року,

2-го позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_3., за довіреністю б/н від 27 жовтня 2011 року, ОСОБА_4., за довіреністю б/н від 17 травня 2011 року, ОСОБА_5., за довіреністю б/н від 27 жовтня 2011 року

третьої особи - ОСОБА_2., за довіреністю б/н від 12 березня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4180С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/967/2011

за позовом заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі:

1. Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області

2. Головного управління міського господарсьва Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області

до Дочірнього підприємства "Сток-сервіс" Приватного підприємства "Еліпс", м. Ромни Сумської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - виконавчий комітет Роменської міської ради, м. Ромни Сумської області

про розірвання договору, зобовязання вчинити певні дії та стягнення 163 132,01 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Роменської міської ради та Головного управління міського господарства Роменської міської ради до Дочірнього підприємства "Сток-сервіс" Приватного підприємства "Еліпс", в якому просив суд: розірвати договір оренди основних засобів від 17 серпня 2006 року, укладений між управлінням міського господарства Роменської міської ради та відповідачем; зобов"язати відповідача передати за актом приймання-передачі Головному управлінню міського господарства Роменської міської ради основні засоби, надані в оренду за цим договором; стягнути з відповідача на користь міського бюджету м. Ромни заборгованість по орендній платі за цим договором у розмірі 157073,38 грн. та 4204,47 грн. нарахованої на неї пені.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/967/2011 (колегія суддів у складі: головуючого судді Зайцевої І.В., судді Левченка П.І., судді Гудима В.Д.) позов задовольнити частково.

Розірвано договір оренди основних засобів, укладений 17 серпня 2006 року між Головним управлінням міського господарства Роменської міської ради та дочірнім підприємством “СТОК-СЕРВІС” приватного підприємства “Еліпс”.

Зобов'язано дочірнє підприємство “СТОК-СЕРВІС” приватного підприємства “Еліпс” передати за актом приймання-передачі Головному управлінню міського господарства Роменської міської ради основні засоби, які надавались дочірньому підприємству “СТОК-СЕРВІС” приватного підприємства “Еліпс” в оренду на підставі договору оренди основних засобів, укладеного 17 серпня 2006 року між Головним управлінням міського господарства Роменської міської ради та дочірнім підприємством “СТОК-СЕРВІС” приватного підприємства “Еліпс” та додаткових угод до нього.

Стягнуто з дочірнього підприємства “СТОК-СЕРВІС” приватного підприємства “Еліпс”:

- на користь міського бюджету м. Ромни 157073,38 грн. заборгованості по орендній платі відповідно до договору оренди основних засобів № б/н від 17.08.2006р., укладеного між Головним управлінням міського господарства Роменської міської ради та дочірнім підприємством “СТОК-СЕРВІС” приватного підприємства “Еліпс”.

- в доход державного бюджету м. Суми 229,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. та 1655,73 грн. державного мита.

В частині стягнення 4204,47 грн. пені відмовлено.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення просить залишити без змін.

В додаткових обґрунтуваннях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач встановлений статтею 188 Господарського кодексу України порядок розірвання договору оренди порушив, про намір розірвати договір оренди не повідомив відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримують апеляційну скаргу.

Роменська міська рада Сумської області в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується з доводами, викладеними відповідачем, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивачів та третьої особи в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників першого позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи 17 серпня 2006 року між другим позивачем - Головним управлінням міського господарства Роменської міської ради та відповідачем - дочірнім підприємством «СТОК-СЕРВІС»приватного підприємства «Еліпс»було укладено договір оренди основних засобів, відповідно до предмету якого (пункт 1 договору), орендодавець (другий позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування основні засоби, згідно з додатком до цього договору (акта приймання-передачі), склад, основні фонди, для використання виключно для здійснення виробничої та комерційної діяльності за призначенням.

Додатковими угодами до цього договору від 01 квітня 2008 року та від 21 травня 2009 р. № 5 сторони погодили умови щодо додаткової передачі орендодавцем орендарю основних засобів та збільшення у зв"язку з цим розміру орендної плати.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього другий позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування основні засоби, що підтверджується актами приймання-передачі основних засобів від 17 серпня 2006 р., від 01 квітня 2008 р. та від 21 травня 2009 р..

Позивач, в обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що відповідач не у повному обсязі виконав умови укладеного договору 17 серпня 2006 року між Головним управлінням міського господарства та дочірнім підприємством «Сток-сервіс»приватного підприємства «Еліпс»договору оренди основних засобів зокрема в частині сплати орендної плати, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 157073,38 грн. заборгованості по орендній платі, на яку нараховано 4204,47 грн. пені.

В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається, зокрема, на те, що заборгованість по орендній платі згідно з договором оренди основних засобів від 17 серпня 2006 року, виникла з вини органу місцевого самоврядування, який ухиляється від виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме від погодження економічно обгрунтованого тарифу для населення , що призвело до його збиткової діяльності. Так, відповідач вказує на те, що згідно з розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення наданих населенню ДП «СТОК-СЕРВІС»ПП «Еліпс»за 2008 рік, погодженим Відділом економіки виконавчого комітету Роменської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Роменської міської ради, Головним управлінням міського господарства та Виконавчим комітетом Роменської міської ради, обсяг заборгованості перед ДП «СТОК-СЕРВІС»ПП «Еліпс»з різниці в тарифах становить 542800 грн. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення для населення у розмірі 542800 грн. узгоджено рішенням територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, викладеному в Протоколі №13 від 16 грудня 2008 року.Враховуючи заборгованість Роменської міської ради перед ДП «СТОК-СЕРВІС»ПП «Еліпс»з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення для населення у розмірі 542800 грн. та заборгованість ДП «СТОК-СЕРВІС»ПП «Еліпс»перед Роменською міською радою за договором оренди основних засобів від 17 серпня 2006 року у розмірі 163132,01 грн. 11 травня 2011 р. відповідачем до Роменської міської ради було подано заяву № 76 від 10 травня 2011 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог (грошових зобов"язань) на суму 163132,01 грн., у зв"язку з чим на думку відповідача його зобов"язання зі сплати орендної плати, яку просить стягнути прокурор, припинилися на підставі статтей 202, 203 Господарського кодексу України, статтей 598,601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (грошових зобов'язань сторін) на суму 163132,01 грн.

Також відповідач посилається на те, що ним з метою недопущення екологічної катастрофи, у зв"язку з аварійним станом водонапірної вежі на міських очисних спорудах проведено капітальний ремонт очисних споруд варістю 15689 грн., у зв"язку з чим ним були здійснені невідокремлені поліпшення орендованого майна вартістю 133547 грн.Зазначені поліпшення на думку відповідача відповідно до статті 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підлягають зарахуванню в рахунок орендної плати.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного такомунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до основних обов"язків орендаря віднесено своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 3.4.2 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з пунктом 4.2. даного договору орендар зобов"язався до 15 числа місяця наступного за звітним кварталом перерахувати на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В результаті невиконання умов договору в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 157073,38 грн.

17 січня 2011 року на адресу відповідача була надіслана претензія № 26 з вимогою на протязі 10-ти робочих днів здійснити розрахунок за оренду основних засобів шляхом перерахування суми заборгованості.

Надаючи відповідь за № 24 від 07 лютого 2011 року на претензію позивача, відповідач просив зарахувати вартість невідємних поліпшень орендованого майна, на суму 123921,00 грн., здійснених відповідачем з метою недопущення аварій та екологічної катастрофи, в рахунок орендної плати.

11.05.2011 р. відповідач надав позивачу -Роменській міській раді, заяву № 76 від 10.05.2011 р., в якій зазначив, що враховуючи заборгованість Роменської міської ради перед ДП «СТОК-СЕРВІС»ПП «Еліпс»з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення для населення у розмірі 542800 грн. та заборгованість ДП «СТОК-СЕРВІС»ПП «Еліпс»перед Роменською міською радою за договором оренди основних засобів від 17 серпня 2006 року у розмірі 163132,01 грн. ним проведено зарахування зустрічних однорідних вимог (грошових зобов"язань) на суму 163132,01 грн.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пунктом 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов"язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Пунктом 5 статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 5 статті 203 Господарського кодексу України також передбачено, що не допускається зарахування вимог у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 статті 45 Бюджетного кодексу України, забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України. Державний борг, відповідно до положень Кодексу, це загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Заборгованість позивача, яку відповідач вважає припиненою внаслідок зарахування в рахунок його заборгованості з орендної плати не відноситься до боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зобов"язання відповідача з орендної плати, які просить стягнути прокурор як заборгованість, не припинилося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно зі статтею 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як вбачається зі змісту цієї статті вона містить диспозитивну норму, згідно з якою сторони в договорі мають право змінити в договорі положення цієї статті щодо проведення капітального ремонту орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за їх рахунок, що і було здійснено сторонами покладанням на орендаря пунктом 3.4.4. обов"язку своєчасно здійснювати капітальний ремонт.

Положення частини 3 зазначеної статті, якими передбачено право орендаря відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати стосуються випадку невиконання орендодавецем чи іншим балансоутримувачем майна свого обов"язку по проведенню капітального ремонту, тоді як зазначено вище, сторони в договорі передбачили покладення такого обов"язку на орендаря.

Крім того, згідно з пунктом 3.2.3. договору передбачено обов"язок орендодавця відшкодовувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах збільшення вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень. Тобто сторонами у договорі узгоджено, які саме наступають наслідки в разі проведення орендарем невідокремлюваних поліпшень орендованого майна.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено законом або договором. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що заборгованість по сплаті орендної плати виникла з вини органу місцевого самоврядування, який ухилився від виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме від погодження економічно обгрунтованого тарифу для населення, що призвело до його збиткової діяльності.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено, зокрема встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 14 цього Закону передбачено затвердження органами місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги другої групи на відповідній території.

Відповідно до статті 31 зазначеного Закону порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому

порядку.

Однак затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, з метою надання яких відповідач уклав спірний договір оренди, а також відшкодування його втрат, що пов'язані із затвердженням тарифів на ці послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не стосується предмета даного спору, а тому наведені доводи відповідача не містять підстав для звільнення відповідача від обов"язку сплачувати орендну плату.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що право розірвати договір можна вважати порушеним у судовому порядку лише у випадку відмови іншої сторони від пропозиції розірвати господарський договір або не направлення відповіді у встановлений статтею 188 Господарського кодексу України, є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин посилання відповідача на те, що позивачами не було використано всіх заходів досудового врегулювання спору, не може бути прийнято до уваги, оскільки недотримання останніми вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення 157073,38 грн. заборгованості по орендній платі та розірвання спірного договору оренди.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря вінзобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди наумовах, зазначених у договорі оренди.

Зважаючи на цю ному, враховуючи наявність підстав для розірвання спірного договору місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про зобов"язання відповідача передати за актом приймання-передачі Головному управлінню міського господарства Роменської міської ради основні засоби, надані в оренду за цим договором також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 4204,47 нарахованої на заборгованість з орендної плати пені, місцевий господарсьий суд дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні, обгрунтовано пославшись на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня нарахована ним станом на 01 жовтня 2009 року тобто з порушенням встановленого пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України строку її нарахування, у зв"язку з чим господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав вимоги по стягненню пені неправомірними та такими,що не підлягають задоволенню.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/967/2011 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07 вересня 2011 року у справі № 5021/967/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийнття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Шепітько І.І.

Повний текст постанови піписаний 07 листопада 2011 року.