Постанова № 19228752, 31.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р. Справа № 5023/5879/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Медуниця О.Є. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4397 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2011 року у справі № 5023/5879/11

за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра", м. Харків,

про стягнення 7786,70 грн. та зобов'язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

          У позовній заяві до господарського суду Харківської області комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" (позивач) просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тібра" (відповідача) 7786,70 грн.: 1972,16 грн. – заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 3893 від 15.07.2010р.; 285,31 грн. – пеня за неповну сплату платежів за договором № 3893 від 15.07.2010р.; 769,83 грн. – неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці, яке знаходиться у комунальній власності, без отримання дозволу за договором № 3893 від 15.07.2010р. за період з 15.07.2010р. по 14.10.2010р.; 4759,40 грн. – неустойка за прострочення повернення місця за договором № 3893 від 15.07.2010р. за період з 23.10.2010р. по 14.07.2011р. Позивач просив також зобов’язати відповідача повернути на підставі акту приймання-передачі місце по вул. Космічній, 24, яке знаходиться у комунальній власності.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2011р. у справі № 5023/5879/11 (суддя Задорожна І.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

          Зобов’язано ТОВ «Тібра»повернути КП «Міський інформаційний центр»на підставі акту приймання-передачі місце по вул. Космічній, 24, яке знаходиться у комунальній власності.

          Стягнуто з ТОВ «Тібра»на користь КП «Міський інформаційний центр» 1972,16 грн. – заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 3893 від 15.07.2010р.; 85,31 грн. –пеня за неповну сплату платежів за договором № 3893 від 15.07.2010р.; 769,83 грн. – неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці, яке знаходиться у комунальній власності, без отримання дозволу за договором № 3893 від 15.07.2010р. за період з 15.07.2010р. по 14.10.2010р.; 4759,40 грн. – неустойка за прострочення повернення місця за договором № 3893 від 15.07.2010р. за період з 23.10.2010р. по 14.07.2011р., а також 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита за майнову вимогу, 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита за немайнову вимогу, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції в частині стягнення 769,83 грн. неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці, яке знаходиться у комунальній власності за договором № 3893 від 15.07.2010р., та 4759,40 грн. неустойки за прострочення повернення місця за договором № 3893. Вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване ним рішення скасувати в частині стягнення 769,83 грн. неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці, яке знаходиться у комунальній власності за договором № 3893 від 15.07.2010р., та 4759,40 грн. неустойки за прострочення повернення місця за договором № 3893 від 15.07.2010р. Просить стягнути з відповідача 2302,15 грн. заборгованості: 219,93 грн. –заборгованість за щомісячну плату за користування місцями; 2053,32 грн.. –заборгованість за користування місцями за період з 17.12.2009р. по 14.07.2010р.; 28,88 грн. – розмір неустойки за прострочення повернення місця за договором № 3893 від 15.07.2010р. В решті заявлених вимог просить відмовити.

          Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

          Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дачу, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

          Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          15 липня 2010 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тібра" (далі - Відповідач) було укладено договір № 3893 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 15 липня 2010 року до Договору, Позивач надав в експлуатацію Відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит стаціонарний (1,20x1,80x2), за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, строком з 15 липня 2010 року по 30 червня 2011 року (п.1.4 Договору), а користувач (відповідач) прийняв згідно місце, згідно Додатку № 1 до вказаного договору, у кількості 1.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 15.07.2010 року ТОВ "Тібра" (Відповідачу) було встановлено пріоритет на розміщення спеціальних конструкцій: щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24 на три місяці до отримання дозволу на їх розміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2009 року відповідач до укладання договору № 3893 від 15.07.2010 року про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, встановив спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, що підтверджується актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 15.07.2010 року, підписаними та скріпленими печатками позивача та відповідача.

Відповідно до умов п.4.4. договору сторони передбачили, що плата за фактичне користування місцями, зазначеним у додатку №1, до укладення цього договору за період з 17.12.2009 року по 14.07.2010 року здійснюється протягом трьох банківських днів після укладення договору та складає:1483,09грн.(без ПДВ); ПДВ-20% складає:296,62грн., загальний розмір плати( зПДВ): 1779,71 грн.

Крім того, згідно до умов договору № 3893 від 15.07.2010 року, а саме: п. п. 3.4.6., 4.1., 4.5. договору, відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п.4.1. договору сторонами передбачено, розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, згідно Додатку №1,складає: 213,84 грн. (без ПДВ) на місяць, ПДВ -20% складає: 42,77 грн., загальний розмір плати ( з ПДВ): 256,61грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 3893 від 15.07.2010 року: „Якщо на момент укладання договору „Користувач" не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" щомісячно вносить плату за користування зазначеними місцями за Договором у розмірі 25% відсотків від розміру плати за використання відповідних місць (з ПДВ), встановленої Додатком № 1 цього договору, що складає - 53,46 грн. (без ПДВ) на місяць: ПДВ-20% складає - 10,69 грн., загальний розмір плати (з ПДВ) - 64,15грн.

Додатком № 1 до договору № 3893 від 15.07.2010 року сторони визначили плату за користування місцем (з ПДВ) в розмірі 256,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та як стверджує позивач, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме не сплачував платежі передбачені розділом 4 цього договору за період з 17 грудня 2009 року по 15 жовтня 2010 року, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаними платежами у розмірі 1972,16 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 1972,16 грн. (заборгованості за щомісячне користування місцями) правомірна, обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

В п.6.6 договору сторони передбачили, що у випадках передбачених пунктами 6.1. - 6.5. договору нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не припиняється.

За неповну сплату платежів за договором за щомісячне користування місцем, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 285,31грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів за користування місцем у строк, встановлений договором, пеня у сумі 285,31 грн. обґрунтована та підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення неустойки за розміщення спеціальної конструкції на місці, без отримання дозволу за договором № 3893 від 15.07.2010 року та неустойки за прострочення повернення місця, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.8.1.5 договору №2699 від 11.03.2010р., цей договір припиняє свою дію, зокрема, в разі якщо Користувач (відповідач) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

У разі припинення дії договору з підстав, передбачених підпунктом 8.1.5. пункту 8.1. розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який його було встановлено пріоритет (п.8.2. Договору).

Таким чином, станом на 16.10.2010 року договір № 3893 від 15.07.2010 року вважається таким, що припинив свою дію.

Згідно п.п. 3.4.2. Договору, відповідач зобов'язався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому законом порядку.

Як встановлено в процесі розгляду даної справи та не спростовано відповідачем, ТОВ "Тібра" розмістив спеціальну конструкцію на місці, яке перебуває у комунальній власності, не отримавши дозволу на розміщення зовнішньої реклами, що підтверджується п. 4.4 договору та Актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 15.07.2010 року, який складено та підписано сторонами та відображено в умовах договору.

Згідно п. 6.3 Договору, Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої Додатком №1 Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

В зв’язку з порушенням п. 3.4.2. п.3.4 договору, Позивачем нарахована неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, за період з 15.07.2010 року по 14.10.2010 року в сумі 769,83грн.

Крім того, відповідно до п.5.1. договору №2699 від 11.03.10р. протягом 7 календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених п.8.1., 8.3 договору, Користувач (відповідач) зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх КП (позивачеві). Повернення цих місць здійснюється відповідачем на підставі Актів приймання-передачі, які підписуються представниками обох сторін.

Згідно п.5.2. Договору, місця вважаються повернутими з моменту підписання актів приймання-передачі.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, Користувач (відповідач) сплачує КП (позивачу) неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць (ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим договором.

У зв'язку простроченням повернення місць, наданих у користування відповідачеві, позивачем була нарахована неустойка за прострочення повернення місць за період з 23.10.2010 року по 14.07.2011 року в розмірі 4759,40 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надавались послуги щодо надання місця за спірним договором в період дії пріоритету, оскільки ТОВ "Тібра" не підписував жодного акту виконаних робіт та посилання відповідача на демонтаж ним спеціальної конструкції ще в період дії договору, колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що не відповідають матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до п. 3.4.7 договору, сторони визначили, що у разі самостійного демонтажу спеціальних конструкцій на місцях, наданих в користування за цим договором, відповідач зобов’язаний у наступний день з дня демонтажу повідомити "КП", надати фото місця демонтованої спеціальної конструкції і здати місця останньому за актом прийому-передачі, у встановленому договором порядку.

Таким чином, оскільки згідно п. 7.1 договору послуги вважаються наданими своєчасно і прийнятими відповідачем без підписання акту виконаних робіт та відповідач ні в період дії договору, ні після припинення його дії не надав доказів про демонтаж спеціальної конструкції та про повернення місця за актом прийому-передачі, відповідно умов договору, тому зазначені ствердження відповідача не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами.

Слід зазначити, що ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми 1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Частина шоста ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок неустойки перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань з повернення місць в строк, які встановлені договором та розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання відповідного дозволу, дають підстави для висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача неустойки за прострочення повернення місць у сумі 4759,40 грн. та неустойки за використання місць без отримання дозволу складає 769,83грн.

Розглянувши позовну вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача повернути місце за актом приймання-передачі, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п.п.8.1.6. Договору № 3893 від 15.07.2010р. цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та з умов договору, станом на 15 жовтня 2011 року Договір № 3893 від 15.07.2010р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.5.1. Договору №3893 від 15.07.2010р.: "Протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, "Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється "Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками "КП" та "Користувача".

Відповідно до п.5.2 Договору № 3893 від 15.07.2010р. "Місця вважаються фактично повернутими "КП" з моменту підписання Актів прийому-передачі".

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов діючого законодавства України та умов договору відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Тібра" після припинення дії Договору не повернуто за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями. Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення у передбачений законом або договором спосіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено вище, договір № 3893 від 15.07.2010 року припинив свою дію, проте, відповідач у встановленому договором порядку та строки після припинення дії договору не передав за актом приймання-передачі надане в користування місце, в судовому порядку інше не спростував, за таких обставин, позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходяться у комунальній власності та було надане відповідачу для розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 24, являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2011 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 31.10.2011 року