Рішення № 19228245, 27.10.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року                                                  Справа № 04/5026/2091/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Неохіміки Україна”, м. Київ до приватного підприємства “КОЖПРО” м. Черкаси про стягнення 67 857,80 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неохіміки Україна" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "КОЖПРО" про стягнення 67 857,80 грн., у тому числі: 54989,59 грн. основного боргу, 7232,02 грн. пені, 3260,53 грн. сім відсотків річних, 2375,66 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 лютого 2010 року сторони уклали договір №296/1.10.02.18, в порушення умов якого відповідач в установлений строк не розрахувався за прийнятий товар.

Позивач у дане судове засідання представника не направив, надіслав телеграму, у якій генеральний директор позивача просив розглянути справу за їхньої відсутності у зв'язку з перебуванням представника позивача у відрядженні, зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дати та час судових засідань, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду про призначення справи до розгляду уповноваженій особі за поштовою адресою відповідача 29 вересня 2011 року; ухвала суду про відкладення розгляду справи з даної поштової адреси відповідача повернулась з довідкою пошти: "за закінченням терміну зберігання". Ухвали суду, направлені на юридичну адресу відповідача, повернулася до суду з довідками пошти: "за закінченням терміну зберігання".

Клопотання позивача, викладене у телеграмі, судом задоволено, оскільки суд вважає можливим завершення вирішення спору без участі представника позивача.

Судом належним чином виконаний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

18 лютого 2010 року сторони уклали договір №296/1.10.02.18 (далі - Договір), за умовами якого позивач (продавець за договором) передає, а відповідач (покупець за договором) приймає у власність товар в кількості та асортименті згідно зі Специфікаціями або документами, вказаними у п.5.6. договору, які є невід’ємними частинами цього договору ( п. 1.1. Договору).

Договір містить, зокрема, такі умови:

- ціна за одиницю товару, строки та умови здійснення оплати кожної замовленої покупцем партії товару вказується у специфікаціях або документах вказаних у п.5.6. цього договору. А саме, у випадку, якщо для конкретної поставки строк оплати не встановлений у відповідній специфікації, то остаточний рахунок за поставлену партію товару повинен відбутися у будь-якому випадку не пізніше, ніж через 15 (п’ятнадцять) календарних днів з моменту поставки. Датою поставки є дата підписання відповідної видаткової накладної. У випадку, якщо в специфікації не визначено ціну конкретної партії товару, оплата повинна бути здійснена відповідно до вартості товару, зазначеної у рахунку, або ( за його відсутності ) - у видатковій накладній (п.3.1. Договору);

- загальна ціна договору - це сумарна вартість товару по всіх специфікаціях, підписаних до договору або за їх відсутності сумарна вартість всіх партій товару згідно документів, вказаних в п.5.6. цього договору (п.3.2.);

- при поставці товару продавець передає покупцеві наступні документи : видаткова накладна, податкова накладна. Всі додаткові документи обговорюються сторонами у специфікаціях якщо сторони визначили необхідність підписання специфікації (п.5.6.);

- документом, що підтверджує факт приймання-передачі товару є видаткова накладна (п. 5.8.);

- покупець, який прострочив обов’язок по оплаті, зобов’язаний на вимогу продавця сплатити суму боргу, а також 7% річних від простроченої суми за користування коштами (п.7.4.);

- за прострочення платежу покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку, на який є прострочене виконання зобов’язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем свого зобов’язання (п.7.5.).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 80400,91 грн., що підтверджується видатковими накладними від 18 серпня 2010 року № РН-0001588 на суму 31510,00 грн., від 18 серпня 2010 року №РН-0001593 на суму 3185,00 грн., від 20 серпня 2010 року №РН-0001604 на суму 8275,00 грн., від 01 вересня 2010 року № РН-0001659 на суму 4067,51 грн., від 30 листопада 2010 року №РН-0002238 на суму 937,50 грн., від 23 грудня 2010 року № РН-0002328 на суму 32425,90 грн. та рахунками-фактурами від 18 серпня 2010 року №СФ-0001637 на суму 31510,00 грн. (дійсний до сплати до 17.09.10), від 18 серпня 2010 року №СФ-0001640 на суму 3185,00 грн. (дійсний до сплати до 17.09.2010 року), від 19 серпня 2010 року №СФ-0001649 на суму 8275,00 грн. (дійсний до сплати до 18.09.10), від 01 вересня 2010 року №СФ-0001704 на суму 4067,51 грн. (дійсний до сплати до 01.10.10), від 30 листопада 2010 року №СФ-0002307 на суму 937,50 грн. (дійсний до сплати до 30.12.10), від 23 грудня 2010 року № СФ-0002411 на суму 34117,03 грн. (дійсний до сплати до 22.01.2011).

Відповідачем був частково погашений борг за видатковою накладною від 18 серпня 2010 року № РН-0001588, що було здійснено взаємозаліком заборгованостей: згідно заяви позивача вих.№235/1 від 29.10.2010 року закрито заборгованість на суму 9758,38 грн. по рахунку №СФ-0001637 від 18.08.2010 року; згідно заяви позивача вих.№254/1 від 30.11.2010 року було закрито заборгованість на суму 15652,94 грн. по рахунку №СФ-0001637 від 18.08.2010 року.

Основний борг відповідача за прийнятий товар згідно вказаних видаткових накладних становить 54989,59 грн. (80400,91грн. (сума, на яку поставлений товар) - 9758,38 грн. - 15652,94 грн. (суми часткової оплати за товар), що підтверджується вище перерахованими доказами, наявними у матеріалах справи.

Сторонами був складений та підписаний двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 30 листопада 2010 року.

Позивач направив відповідачу претензію № 2 від 10 травня 2011 року вих. № 66 "Про погашення заборгованості", яку відповідач отримав 16 травня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач відповідь на претензію не надав, наявний борг за товар не погасив.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Сторони правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Суд вважає, що договір №296/1.10.02.18 від 18 лютого 2010 року, укладений між сторонами, за правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар, який відповідач прийняв, строк оплати за прийнятий товар настав, однак відповідач повну оплату не здійснив.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 54989,59 грн. основного боргу за прийнятий товар.

Статтею 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов’язань з оплати за поставлений по договору товар.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 7.5 Договору сторони встановили, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку, на який є прострочене виконання зобов’язання, і припиняється лише в момент повного виконання покупцем свого зобов’язання.

Розрахунок пені на загальну суму 7232,02 грн. перевірений судом та є вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.7.4. Договору сторони встановили, що покупець, який прострочив обов’язок по оплаті, зобов’язаний на вимогу продавця сплатити суму боргу, а також 7% річних від простроченої суми за користування коштами

Розрахунок 7% річних на загальну суму 3260,53 грн. перевірений судом, він є вірним.

Щодо розрахунку інфляційних на загальну суму 2375,66 грн., то судом при підрахунку встановлена більша сума, однак суд не має права виходити за межі позовних вимог і вважає підлягаючим до задоволення заявлену до стягнення позивачем суму інфляційних.

Враховуючи викладені норми законодавства та вищенаведені докази у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 54989,59 грн. основного боргу, 7232,02 грн. пені, 3260,53 грн. сім відсотків річних, 2375,66 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 678,58 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 914,58 грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства “КОЖПРО” (юридична адреса: м. Черкаси, вул. Гайдара, 9, кв. 325; поштова адреса: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 33, кв. 71, ідентифікаційний код 33007060) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Неохіміки Україна” (м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 52-Б, ідентифікаційний код 34430779) - 54989,59 грн. основного боргу, 7232,02 грн. пені, 3260,53 грн. сім відсотків річних, 2375,66 грн. інфляційних та 914,58 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Суддя                                                                                 І.І.Гура

Повне рішення складено 31 жовтня 2011 року.