Рішення № 19227919, 01.11.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2011 р. Справа № 5019/2090/11

за позовом Зарічненська селищна рада Рівненської області

до відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2

про стягнення в сумі 14 316 грн. 00 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1. довіреність № 716 від 18.10.2011 р.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Зарічненська селищна рада звернулася з позовом до відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 14 316 грн. 00 коп. неустойки за користування приміщенням за час його неповернення.

В судовому засіданні 01.11.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень №3300107774089 та №3300107835428 (арк.с.29,32).

Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами.

Суд зазначає, що відповідачу було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач не був позбавлений права направити докази поштовим зв'язком.

Крім цього, ухвалами суду від 29.09.2011 р. та 19.10.2011 року явка представників сторін для участі у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 року між Зарічненською селищною радою (далі - Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (далі - Орендар) було укладено договір оренди основних засобів №1, згідно з умовами якого Орендарю, передане приміщення по АДРЕСА_1, для здійснення торгівлі. (а.с. 10-11).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що орендна плата становить 546,00 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору сторони погодили, що строк оренди становить з 01.11.2007 року по 01.04.2008 року.

01 листопада 2007 року між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення по АДРЕСА_1 ( а.с. 12).

01.04.2008 року строк дії договору оренди основних засобів продовжено відповідно до положень ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до 01.09.2008 року. В подальшому строк дії договору продовжувався відповідно з 01.09.2008 року по 01.02.2009 року, та з 01.02.2009 року по 01.07.2009 року.

Строк дії договору оренди основних засобів закінчився 01.07.2009 року.

03 липня 2009 року Зарічненською селищною радою надіслано лист-відмову від продовження договору оренди приміщення по АДРЕСА_1 із суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_2. Вказаним листом ФОП ОСОБА_2 повідомлено, що у зв'язку із закінченням договору оренди приміщення по АДРЕСА_1 та у зв'язку з грубим порушенням п.4.2 даного договору, на підставі припису інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області № 96 від 16.03.2009 року про вимогу припинити експлуатацію адмінприміщення, селищна рада відмовилась від продовження договору оренди та просила орендаря призначити представників зі своєї сторони для участі у створенні двосторонньої комісії та передати орендоване приміщення по акту передачі-прийому. Лист орендарю було вручено 06.07.2009 року особисто.

Однак, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не звільнив орендоване приміщення та надалі ним користується.

Покликаючись на ч.2 ст.785 ЦК України позивач нарахував відповідачу неустойку за користування приміщенням у розмірі подвійної плати за оренду, що передбачена п.4.1.Договору, за період листопад 2009 року - вересень 2011 року, загальна сума якої складає 25 116 грн. 00 коп.

За вказаний період за користуванням приміщенням відповідачем було сплачено 10800 грн. 00 коп.

Таким чином, несплаченими залишилися 14 316 грн. 00 коп.

Згідно з положеннями ч.5 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правові підстави користування майном, переданим в оренду, у тому числі і користування майном після закінчення терміну дії договору оренди закріплені в статтях 764, 777 Цивільного кодексу України, статтями 9, 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»і, зокрема, частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України, відповідно до вимог якої правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За умовами ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 25.06.2009 року термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Положеннями вищенаведеного законодавства передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. При цьому, у разі наявності заперечень однієї зі сторін договору проти його продовження, договір вважається припиненим у звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що позивачем після закінчення строку дії вказаного договору надіслане відповідачу повідомлення про припинення договору оренди. За таких обставин суд приходить до висновку, що договір оренди №1 від 01.11.2007 року припинив свою дію у звязку з закінченням строку, на який його було укладено - 01.07.2009 року.

Відповідно до п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 року №1759 термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Проте Договір оренди №1 від 01.11.2007 року припинив дію до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні».

За умовами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Згідно п.6 договору оренди основних засобів (приміщення по АДРЕСА_1), повернення орендодавцю приміщення, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію для передачі орендованого приміщення. При передачі приміщення, що орендується, складається акт передачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням по АДРЕСА_1 за час його неповернення з листопада 2009 року по вересень 2011 року в розмірі 14 316,00 грн. ґрунтуються на законі, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, відтак підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 РОД РБ Аваль) на користь Зарічненської селищної ради (34000, Рівненська обл., Зарічненський район, смт.Зарічне, вул.Фестивальна, 22, р/р35417001001467 банк ГУДКУ в Рівненській області, код ЗКПО 04385632, МФО 833017) - 14 316,00 грн. неустойки за користування приміщенням, 143 грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "09" листопада 2011 року