Рішення № 19224617, 09.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2011 р.Справа № 10/17-3373-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна”

до відповідача Дочірнє підприємство „Одеський портовий елеватор” Державної акціонерної компанії „Хліб України”

про стягнення 604495,34 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 16.06.2010р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ «Порше лізинг Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, в якому із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.10.2011р. за вх.№34028, просить суд стягнути з ДП „Одеський потовий елеватор” ДАК „Хліб України” 581100,87 грн., з яких 61711,86 грн. борг з оплати лізингових платежів за березень червень 2010р.; 873,08 грн. штраф, 3119,42 грн. пеня, 1805,93 грн. 3% річних, 6310,21 грн. інфляційні, 4918,21 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами; 92488,14 грн. неустойка; 409874,02 грн. збитки, в т.ч. 44200,52 грн. збитки, повязані із вилученням обєкту лізингу та 365673,50 грн. збитки, що становлять різницю між ринковою вартістю обєкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем.

У заяві про уточнення та обґрунтування позовних вимог від 07.11.2011р. за вх.№38106/2011 позивачем уточнений розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 673,32 грн.

Також позивач надав до суду заяву про забезпечення позву від 19.09.2011р. за вх. №32522/2011, згідно з якою позивач на підставі ст.ст.151, 152,153 Цивільно процесуального кодексу України просить господарський суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача на суму позовних вимог розміром 604495,34 грн., з посиланням при цьому на те, що ухиляння відповідача від повернення обєкту лізингу може зробити неможливим виконання судового рішення про стягнення заборгованості, збитків, штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3 % річних, процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач у судові засіданні не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Ухвалою від 24.10.2011р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 09.11.2011р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16.06.2009р. між ТОВ „Порше Лізинг Україна” (лізингодавець, позивач) і ДП „Одеський портовий елеватор” ДАК „Хліб України” (лізингоодержувач, відповідач) укладений договір про фінансовий лізинг №0000066 в комплекті з Зальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу (надалі - договір), згідно з яким лізингодавець придбаває Обєкт лізингу (отримує право власності на Обєкт лізингу) та передає лізингоодержувачу Обєкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту, а лізингоодержувач користується обєктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та забезпечує експлуатацію Обєкту лізингу у відповідності до цього контракту (п. 3.2., п.3.3.).

Обєктом лізингу є транспортний засіб VW Touareg 3.01 V6 TDI, 2008 року виробництва, шасі № WVGZZZ7LZ9Z000485, двигун №САS051805.

Згідно з умовами п.5.4. договору лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки Обєкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та дилером звіту про доставку (надалі Акт прийому передачі).

Додатком до цього договору є Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), згідно з яким до 15.03.2010р. лізнгоодержувач сплачує лізингодавцю лізинговий платіж, який еквівалентний 1942,62 дол. США; до 15.04.2010р. лізнгоодержувач сплачує лізингодавцю лізинговий платіж, який еквівалентний 1942,62 дол. США; до 15.05.2010р. лізнгоодержувач сплачує лізингодавцю лізинговий платіж, який еквівалентний 1942,62 дол. США; до 15.06.2010р. лізнгоодержувач сплачує лізингодавцю лізинговий платіж, який еквівалентний 1942,62 дол. США.

24.06.2009р. між ТОВ „Порше Лізинг Україна”, в якості лізингодавця, ДП „Одеський потовий елеватор” ДАК „Хліб України” в якості лізингоодержувача і ТОВ „Автохаус Атлант-М” в якості продавця та постачальника підписаний акт прийму-передачі легкового автомобілю VW Touareg, реєстраційний знак АА 5578 ІС, вартістю 610005 грн.

Поряд з цим судом встановлено, що з 15.03.2010р. відповідач не сплачував позивачу щомісячні лізингові платежі, внаслідок чого станом на 18.06.2010р. у відповідача виник борг в сумі 61711, 86 грн., в т.ч. борг за березень 2010р. в сумі 15477,51 грн., борг за квітень в сумі 15404,97 грн., борг за травень 2010р. в сумі 15414,69 грн. та борг за червень 2010р. в сумі 15414,69 грн.

У Першому нагадуванні про несплату від 17.04.2020р. позивач повідомив відповідача про несплату лізингового платежу за березень 2010р. та 16.04.2010р. виставив рахунок фактуру №00012648 на оплату штрафу в сумі 118,89 грн. У Другому нагадуванні про несплату від 05.05.2010р. позивач повідомив відповідача про несплату лізингового платежу за березень-квітень 2010р. та 05.05.2010р. виставив рахунок-фактуру №00012932 на оплату штрафу в сумі 158,48 грн. У Третьому нагадуванні про несплату від 18.05.2010р. позивач також повідомив відповідача про несплату лізингового платежу за березень-квітень 2010р. та 17.05.2010р. виставив рахунок-фактуру №00014102 від 17.05.2010р. на оплату штрафу в сумі 198,15 грн. У Третьому нагадуванні про несплату від 18.06.2010р. позивач повідомив відповідача про несплату лізингового платежу за березень-травень 2010р. та 18.06.2010р. виставив відповідачу рахунок фактуру №№00015731 від 18.06.2010р. на оплату штрафу в сумі 197,81 грн.

У листі від 18.06.2010р., який одержаний відповідачем 25.06.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №10948687, позивач заявив вимогу погасити заборгованість протягом 3-х днів з моменту надіслання вимоги, повернути обєкт лізингу у строк до 28.06.2010р., а також повідомив відповідача про відмову позивача від договору лізингу.

09.08.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено Виконавчий напис про повернення позивачу обєкту лізингу, який переданий відповідачу на підставі договору фінансового лізингу №00000666 від 16.06.2009р. за невиплачені лізингові платежі та комісії. За вчинення вказаного Виконавчого напису, який зареєстровано в реєстрі за №1411, стягнуто плату в сумі 1700 грн.

08.10.2010р. на підставі цього виконавчого напису державним виконавцем вилучений у відповідача на користь позивача обєкт лізингу, про що свідчить копія акту вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувану серії АА №048001.

При цьому послуги з примусового вилучення обєкту лізингу у відповідача надані позивачу ПП «Інформаційні Агенція «Безпека і право»на підставі договору про надання послуг №1 від 18.03.2010р., з Додатковим угодами до нього №1 та №2 від 16.08.2010р., Замовлення №09 від 08.04.2010р., що підтверджується актом наданих послуг №15 від 08.10.2010р., згідно з яким розмір винагороди за надані ПП «Інформаційні Агенція «Безпека і право»послуги становить 44200,52 грн., в т.ч. 40700,52 грн. інформаційно-консультативні послуги згідно рахункуфактури №СФ-0000045 від 08.10.2010р., №СФ-0000025 від 09.08.2010р. та 3500 грн. відшкодування нотаріальних послуг згідно рахунку-фактури №СФ-0000015. Вказані рахунки-фактури оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №19117 від 11.10.2010р., №17174 від 10.08.2010р., №16045 від 06.07.2010р.

Окрім того судом встановлено, що в подальшому обєкт лізингу був реалізований позивачем за ціною 370968 грн., що підтверджується договором комісії №01 від 14.01.2011р. та актом виконаних робіт (звіт комісіонера) №4 від 15.01.2011р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір фінансового лізингу в комплекті з Зальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу, згідно з якими позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг легковий автомобіль VW Touareg, реєстраційний знак АА 5578 ІС, вартістю 610005 грн., а відповідач зобовязався сплачувати лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Вимогами ч.2 ст. 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовується загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а в силу вимог ч.3 ст. 806 ЦК України особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Водночас вимогами ч.7 ст.292 ГК України також передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів. Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України «Про фінансовий лізинг», вимогами ч.1 ст.2 якого також передбачено, що відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 вказаного Закону України, за договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Згідно з п.3 ч.2 ст.11 Закону лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що відповідач не сплачував позивачу лізингових платежів за березень червень 2010р. в сумі 61711,86 грн., в т.ч. в сумі 15477,51 грн. в строк до 15.03.2010р., в сумі 15404,97 грн. в строк до 15.04.2010р., в сумі 15414,69 грн. в строк до 15.05.2919р., в сумі 15414,69 грн. в строк до 15.06.2010р. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

У ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день пророчення виконання. Згідно з вимогами ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.8.2.1., п.8.2.2. укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються наступні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати та штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені становить 3119,42 грн., а також розрахунок штрафу, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованого відповідачу штрафу становить 673,32 грн., перевернені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Умовами п.12.9. договору фінансового лізингу також встановлено, що у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12, відмови відповідача придбати обєкт лізингу, як то передбачено пунктом 4.2., а також якщо позивач вимагає повернення обєкта лізингу відповідно до інших положень контракту, відповідач зобовязаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що лист позивача від 18.06.2010р. про відмову від договору лізингу з вимогою погасити заборгованість протягом 3-х днів з моменту надіслання вимоги та повернути обєкт лізингу у строк до 28.06.2010р. відповідач одержав 25.06.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №10948687. Поряд з цим вище встановлені обставини справи свідчать, що обєкт лізингу вилучений у відповідача та повернутий позивачу 08.10.2010р.

Згідно з розрахунком позивача, розмір нарахованої відповідачу неустойки за липень-вересень 2010р. становить 92488,14 грн., виходячи з місячного лізингового платежу 15414,69 грн. у подвійному розмірі 30829,38 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок інфляційних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 6310,21 грн., а також розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 1805,93 грн., перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу з оплати лізингових платежів в сумі 61711,86 грн., пені в сумі 3119,42 грн., штрафу в сумі 673,32 грн., неустойки в сумі 92488,14 грн., інфляційних в сумі 6310,21 грн., та 3% річних в сумі 1805,93 грн., а отже і їх задоволення в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.611 ЦК України одним із правових наслідків, що настає у разі порушення зобовязання є відшкодування збитків.

Вимогами ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України також встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В силу вимог ч.ч.1,2 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Згідно з вимогами ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з умовами п.12.9. укладеного між сторонами договору, у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12, відмови відповідача придбати обєкт лізингу, як то передбачено пунктом 4.2., а також якщо позивач вимагає повернення обєкта лізингу відповідно до інших положень контракту, відповідач зобовязаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей строк відповідач оплачує позивачу будь-яку різницю між ринковою вартістю обєкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Згідно з розрахунком позивача ринкова вартість легкового автомобілю VW Touareg, № кузову WVGZZZ7LZ9Z000485 становить 370968 грн., а розмір несплачених лізингових платежів станом на 08.10.2010р. становить 93245,76 дол. США, що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 08.10.2010р. становить 736641,50 грн. Отже, різниця між ринковою вартістю легкового автомобілю VW Touareg та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем станом на 08.10.2010р. становить 365673,50 грн.

Вказана суму підлягає стягненню з відповідача на підставі п. 12.9. договору, оскільки за правовою природою вона є сумою доходів, які позивач міг би одержати, якби його право не було порушено (упущена вигода).

Що стосується позовних вимог про стягнення збитків, пов`язаних з вилученням об`єкту лізингу в розмірі 44200,52 грн., то вони підлягають частковому задоволенню в сумі 3500 грн., виходячи з наступного.

Згідно з умовами п.8.3.2. договору якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату 1одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг») позивач має право розірвати контракт і витребувати обєкт лізингу від відповідача у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса, а відповідно до умов п.13.6. договору відповідач відшкодовує будь-які витрати, понесені позивачем у звязку з вилученням обєкту лізингу.

Згідно з розрахунком позивача до складу збитків в сумі 44200,52 грн. входять, як вартість інформаційно-консультативних послуг в сумі 40700,52 грн., які надані позивачу ПП „Інформаційна Агенція „Безпека і право” на підставі договору про надання послуг №1 від 18.03.2010р., так і відшкодування вартості нотаріальних послуг в сумі 3500 грн.

Між тим одним із складових цивільного правопорушення є наявність причинного зв`язку між порушенням права та збитками.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Таким чином, до витрат, які знаходяться у причинному зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань по поверненню об`єкту оренди і були обов`язковими для здійснення захисту прав позивача шляхом вчинення виконавчого напису, суд визнає відшкодування витрат на нотаріальні послуги в розмірі 3500 грн.

Зазначені витрати були достатніми для захисту порушеного права позивача, оскільки інші витрати з надання послуг по договору з ПП „Інформаційна Агенція „Безпека і право”, в т.ч. послуг з відкриття виконавчого провадження та розшуку майна, були такими, що мали здійснюватись органами державної виконавчої служби і не потребували додаткових витрат, необхідних для захисту прав позивача.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що в частині позовних вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із відновленням порушеного права, що виходять за межі витрат, необхідних для здійснення такого захисту слід відмовити.

Поряд з цим слід відмовити у задоволені повних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 4918,21 грн., з наступних мотивів.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами позивач обґрунтовує посиланнями на те, що до даних правовідносин повинно бути застосовано аналогію закону, а саме положення ст.1048 ЦК України.

Між тим, умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, а чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору фінансового лізингу положень про позику, оскільки договори фінансового лізингу і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин. Отже, застосування до спірних правовідносин положень ст.1048 ЦК України є безпідставним.

Клопотання позивача про забезпечення позову відхилено господарським судом, як таке, що жодним чином не обґрунтоване позивачем.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше лізинг Україна” задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства „Одеський портовий елеватор” Державної акціонерної компанії „Хліб України” (65003, м. Одеса, Хлібна Гавань, буд.4, код ЄДРПОУ 00955176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше лізинг Україна” ( 02660, м. Київ, вул. Колекторна,1, код ЄДРПОУ 35571472) основний борг в сумі 61711 (шістдесят одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 86 коп., пеню в сумі 3119 (три тисячі сто девятнадцять) грн. 42 коп., штраф в сумі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 32 коп., 3% річних в сумі 1805 (одна тисяча вісімсот пять) грн. 93 коп., інфляційні в сумі 6310 (шість тисяч триста десять) грн. 21 коп., збитки в сумі 369173 (триста шістдесят девять тисяч сто сімдесят три) грн. 50 коп., неустойку в сумі 92488 (девяносто дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 5346 (пять тисяч триста сорок шість) грн. 12 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 217 (двісті сімнадцять) грн. 12 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 11 листопада 2011 року.