Рішення № 19221410, 07.11.2011, Господарський суд Одеської області

Дата ухвалення
07.11.2011
Номер справи
10/17-3342-2011
Номер документу
19221410
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2011 р.Справа № 10/17-3342-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Економіко-правова компанія «Силаум»

до відповідача Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом»

про стягнення 4801,99 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю

Суть спору: ТОВ «ЕПК «Силаум»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП «УкрНДІМФ» 4801,99 грн., з яких 966,99 грн. 3% річних, що нараховані відповідачу з 01.01.2011р. по 31.06.2011р. та 3835 грн. інфляційні, що нараховані відповідачу з 01.01.2011р. по 31.06.2011р. за порушення строків оплати 65000 грн.

Під час розгляду справи позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог від 03.11.2011р. за вх.№37850/2011, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 4631,30 грн., з яких 796,30 грн. 3% річних, що нараховані відповідачу з 02.02.2011р. по 30.06.2011р. та 3835 грн. інфляційні, що нараховані відповідачу з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., з посиланням при цьому на те, що при подачі позову допущено помилку у зазначенні періоду стягнення з відповідача 3% річних, який, із врахуванням рішення ГСОО від 22.02.2011р. становить з 02.02.2011р. по 30.06.2011р.

Відповідач надав до суду заперечення проти позову, які залучені судом до справи 12.10.2011р., та згідно з якими відповідач просить суд у позові відмовити, з посиланням при цьому на те, що, по перше, позивач не звертався до відповідача з вимогами про оплату інфляційних та 3% річних за період з 01.01.2011р. по 31.06.2011р., що свідчить про відсутність на момент звернення з позовом предмету спору. По-друге, на день звернення з позовом позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки відповідно до протоколу від 18.12.2007р. відповідач мав сплатити позивачу вартість долі (а не повернути внесок) у термін до 06.03.2008р., тобто перебіг строку позовної давності починається з 07.03.2008р.

Ухвалою від 12.10.2011р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 07.11.2011р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04.01.2005р. між ДП «УкрНДІМФ» (Інститут, відповідач) і ТОВ «ЕПК «Силаум»(Компанія, позивач) укладений договір про сумісну діяльність у формі простого товариства №01, який взято на облік у ОДПІ у Приморському районі м. Одеси 25.01.2005р. за №14967.

Під час виконання цього договору між сторонами виник спір щодо грошових коштів в сумі 111252,05 грн. і ТОВ «ЕПК «Силаум»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП «УкрНДІМФ» 111252,05 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2011р. по справі №15/49-09-1802 позов ТОВ «ЕПК «Силаум»до ДП «УкрНДІМФ»про стягнення 111252,05 грн. задоволено. З ДП «УкрНДІМФ»на користь ТОВ «ЕПК «Силаум»стягнуто 65000 грн. заборгованості ДСД по виплаті вкладу, 8122,03 грн. 3% річних, 38130,02 грн. інфляційні втрати, 1112,52 грн. витрати по сплаті державного мита, 118 грн. витрати по сплаті послуг на ІТЗ судового процесу.

При цьому у вказаному рішенні встановлено, що на засіданні Ради ДСД 18.12.2007р. учасниками було вирішено повернути залишок внеску позивача у ДСД в розмірі 300000 грн. в строк до 06.03.2008р. Однак, позивачу було повернуто лише 235 000 грн., що підтверджується відповідачем ДП «УкрНДІМФ», який у відзиві на позов визнав наявність у нього як управленої сторони спільної діяльності обовязку по поверненню позивачу залишку вкладу в сумі 65000 грн.

Окрім того, вказаним судовим рішенням з відповідача стягнуто 3% річних, які нараховані позивачем по 01.02.2011р. та інфляційні, які нараховані позивачем по 01.01.2011р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2011р. рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2011р. у справі № 15/49-09-1802 скасовано частково, з викладенням резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: „Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” задовольнити частково. Стягнути з ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” на користь ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” 222, 58 грн. три відсотки річних, 2295, 84 грн. інфляційних втрат, 25, 14 грн. держмита та 2, 67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити”.

Постановою ВГСУ від 06.07.2011р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2011р. у справі №15/49-09-1802 скасовано, а рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2011р. у даній справі залишено без змін.

21.07.2011р. господарським судом Одеської області на виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2011р. та постанови ВГСУ від 06.07.2011р., що набрали законної сили 06.07.2011р. виданий відповідний наказ.

01.08.2011р. Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу ГСОО №15/49-09-1802, про що винесено відповідну постанову №В-12/894.

Предметом спору у даній справі, із врахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 796,30 грн., які нараховані відповідачу з 02.02.2011р. по 30.06.2011р. на суму заборгованості 65000 грн. та інфляційних в сумі 3835 грн., які нараховані відповідачу з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. на суму заборгованості 65000 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір про сумісну діяльність у формі простого товариства №01, який взято на облік у ОДПІ у Приморському районі м. Одеси 25.01.2005р. за №14967, та під час виконання якого між сторонами виник спір щодо стягнення з ДП «УкрНДІМФ»111252,05 грн., який вирішений господарським судом Одеської області у справі №15/49-09-1802, про що 22.02.2011р. винесено відповідне рішення, в якому встановлено, що на засіданні Ради ДСД 18.12.2007р. учасниками було вирішено повернути залишок внеску позивача у ДСД в розмірі 300000 грн. в строк до 06.03.2008р. Однак, позивачу було повернуто лише 235 000 грн.

Заборгованість ДСД по виплаті вкладу в сумі 65000 грн. стягнута з ДП «УкрНДІМФ»на користь ТОВ «ЕПК «Силаум»вищевказаним рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2011р., яке набрало законної сили 06.07.2011р. Також вищевказаним рішенням господарського суду Одеської області з ДП «УкрНДІМФ»на користь ТОВ «ЕПК «Силаум»стягнуто 3% річних, які нараховані відповідачу по 01.02.2011р. та інфляційні, які нараховані позивачем по 01.01.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляд однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином факт того, що заборгованість по виплаті вкладу в сумі 65000 грн. відповідач зобовязаний повернути позивачу в строк до 06.03.2008р. не потребує доказування у даній справі, в якій беруть участь ті самі сторони, що і справі №15/49-09-1802.

Між тим, із вище встановлених обставин справи випливає, що заборгованість по виплаті вкладу в сумі 65000 грн. відповідач не повернув позивачу як 06.03.2008р., так і в подальшому після прийняття господарським судом Одеської області рішення про стягнення з відповідача на користь відповідача цього боргу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас в силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3% річних, що нараховані відповідачу з 02.02.2011р. по 30.06.2011р. становить 796,30 грн., а також розрахунок інфляційних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних, що нараховані відповідачу з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. становить 3835 грн., перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою оплати 3% річних та інфляційних жодним чином не доводять відсутність спору у дані справі, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності господарський суд до уваги також не приймає, з огляду на те, що строк позовної давності щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 65000 грн. позивачем не пропущений, а також з огляду на те, рішення суду про стягнення боргу не є підставою припинення зобовязання відповідача по оплаті цього боргу.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Економіко-правова компанія «Силаум» задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська,15-а, код ЄДРПОУ 01126996, р/р 26008301456912 в ОЦВ «ПІБ»м. Одеса, МФО 328135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Економіко-правова компанія «Силаум»(65026, м. Одеса, вул. Мечнікова,2/1, офіс 15, код ЄДРПОУ 31460931, р/р 2600101637218 в філіалі ВАТ «Укрексімбанк», МФО 328618) 3% річних в сумі 796 (сімсот девяності шість) грн. 03 коп., інфляційні в сумі 3835 (три тисячі вісімсот тридцять пять) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 10 листопада 2011 року.

Попередній документ : 19221407
Наступний документ : 19221411